Ухвала суду № 43905884, 01.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"01" листопада 2012 р. Справа № 0670/4914/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представника позивача

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" серпня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) "Надра Інвест" звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі ОСОБА_3 МДПІ) від 18.05.2010 року №0000192301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 244496,00 грн., з яких 162997,00 грн. основний платіж та 81499,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 МДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Надра Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, ОСОБА_3 МДПІ складено акт №24/5/23-07/33093694 від 30.04.2010 року.

Зі змісту акту перевірки убачається, що товариством порушено п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, завищено податковий кредит декларації за січень 2008 року в сумі 49878 грн., у зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту включено податкові накладні, які оформлені в період 2006-2007 роки та завищено податковий кредит декларації за 2009 рік на загальну суму 127926 грн., у зв'язку з реалізацією товариством продукції за цінами, нижчими за фактичну собівартість, а до валових витрат підприємства віднесено собівартість готової продукції в повному обсязі. За результатами перевірки було зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядок 26 декларації за січень 2010 року за №9000296858 в сумі 14807 грн. та донараховано податку на додану вартість в сумі 162997 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2008 року на 24264 грн., за квітень 2009 року на 4687 грн., за травень 2009 року на 374 грн., за червень 2009 року на 49283 грн., за липень 2009 року 13918 грн., за серпень 2009 року на 16492 грн., за вересень 2009 року на 1818 грн., за жовтень 2009 року на 35016 грн., за листопад 2009 року на 15421 грн., за грудень 2009 року на 1725 грн.

18 травня 2010 року, на підставі акту перевірки, ОСОБА_3 МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192301/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 244496 грн. ( основний платіж - 162997 грн., штрафні (фінансові) санкції - 81499 грн.).

Визнаючи недійсним зазначене податкове-повідомлення рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дії податкового органу не узгоджуються з нормами чинного законодавства, яке було чинним на час формування податкового кредиту, та обставини, зазначені податковим органом в акті перевірки не підтверджені належними доказами.

Так, судом першої інстанції спростовано доводи податкового органу щодо завищення ТОВ "Надра Інвест" податкового кредиту за січень 2008 року. Висновки суду першої інстанції щодо правомірності включення до складу податкового кредиту за січень 2008 року податкових накладних попередніх звітних періодів (2006-2007 років), а також, щодо правомірності формування податкового кредиту в 2009 році на суму 127926,00 грн. під час реалізації гранітів Маславського родовища відповідають дійсним обставинам справи та Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та формування податкового кредиту визначено статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначена норма Закону не містить ніяких вказівок та обмежень по строкам отримання податкової накладної, і не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту.

Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема, підпунктами 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.

Як встановлено судом першої інстанції, товариством до складу податкового кредиту січня 2008 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду 2006-2007 років (а.с. 39-50), тобто з дотриманням строку давності в 1095 днів.

Також, з матеріалів справи убачається, що ТОВ "Надра Інвест" займається видобування гранітів Маславського родовища і протягом 2009 року здійснювало його реалізацію.

Доводи податкового органу про те, що така реалізація здійснювалася за цінами, нижчими від фактично понесених витрат та є збитковою спростовані судом у спосіб, визначений законом.

Статтею 62 Господарського кодексу України передбачено, що господарюючий субєкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Згідно з визначенням, наведеним у Господарському кодексі України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують субєкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Субєкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються субєктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням субєкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.

Чинне законодавство України гарантує субєктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Порядок визначення факту невідповідності ціни договору рівню звичайних цін передбачено підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за яким, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно із вказаною нормою, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Проте, визначення розміру звичайних цін шляхом визначення їх на рівні фактичної собівартості, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також при розгляді справи судом апеляційної інстанції, податковим органом не надано доказів на підтвердження направлення ТОВ "Надра Інвест" запиту щодо обґрунтування рівня договірних цін на відвантажену продукцію та вчинення інших дій, спрямованих на встановлення рівня звичайних цін.

Проте, судом достеменно встановлено, що позивач не здійснював реалізацію товарів, ціни на які регулюються законодавством, а при визначенні ціни на граніт ТОВ "Надра Інвест" виходило із оцінки ситуації на відповідному ринку та низької якості сировини, що відноситься до власних ризиків підприємницької діяльності та підтверджується результатами контрольного огляду (геологічного обстеження) якості сировини на ділянці видобувних робіт Маславського родовища гранітів, який проведено Рівненською геологічною експедицією (а.с. 79,80), договором поставки (а.с. 81), прайс-листами інших підприємств, які здійснюють діяльність у сфері видобування та реалізації гранітів (а.с. 134-137).

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а розгляд справи судом першої інстанції у відсутність представника відповідача за наявності клопотання про відкладення розгляду справи, не впливає на правильність прийнятого рішення .

Окрім того, слід зазначити, що справа у провадженні суду знаходилася з травня 2010 року та розглядалася судами різних інстанцій неодноразово, а тому відповідач мав можливість надати суду необхідні докази щодо обставин, викладених в акті перевірки. Так само, відповідач не був позбавлений права надати докази і при подачі апеляційної скарги .

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" серпня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено "02" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" вул. Червона площа, 14,смт.Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12101

3- відповідачу ОСОБА_3 міжрайонна державна податкова інспекція у Житомирській області Державної податкової служби вул.Володарського,4,смт.Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100