Ухвала суду № 43901592, 27.06.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"27" червня 2012 р. Справа № 0670/9676/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Адлєр" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року приватне підприємство "Адлєр" ( далі - позивач, ПП "Адлєр") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі ( далі -ДПІ у м.Житомирі, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23 вересня 2011 р. На обгрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач протиправно зменшив йому розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13649,00 грн. та протиправно застосував штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року позов задоволено. Постановлено визнати протиправним та скасувати прийняте 23 вересня 2011 р. ОСОБА_3 податковою інспекцією у м. Житомирі податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1,яким приватному підприємству "Адлєр" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13649,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1,00 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Житомирі порушує питання про скасування постанови та прийняття нової про відмову у позові з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді -доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено що з 25 серпня по 02 вересня 2011 р. ДПІ у м. Житомирі проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства "Адлєр" з питань правомірності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період діяльності за травень 2011 р. з контрагентом - приватним підприємством "Адлєр-Транс" (далі - ПП "Адлєр-Транс").

За результатами проведеної перевірки, 09 вересня 2011 р. відповідачем складено акт № 4031/23-1/35954742/0100, відповідно до висновку якого, перевіркою виявлено порушення:

- угоди ПП "Адлєр" з контрагентом - постачальником послуг та покупцем товарів - ПП "Адлєр-Транс", із врахуванням того, що у ПП "Адлєр-Транс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні послуг та продажу товарів контрагентом - постачальником послуг та покупцем товарів - ПП "Адлєр-Транс" за травень 2011 року, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України. Вказане свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, у тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, тобто такі угоди носять фіктивний характер;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, ст. 198 ПК України, в результаті чого у травні 2011 року завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, яке переноситься до складу наступного податкового звітного періоду (рядок 24 декларації) у розмірі 13649,00 грн.

Наведене стало підставою для прийняття оспорюваного повідомлення рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13649,00 грн. та застосовано щодо позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1,00 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов ПП "Адлєр", суд першої інстанції виходив з того, що висновки, викладені відповідачем у акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених ПП "Адлєр" з ПП "Адлєр-Транс", що призвело до безпідставного включення позивачем до складу податкового зобов'язання у травні 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 198631,00 грн. з вартості продажу товару (цукру) та сформовано податковий кредит у розмірі 212280,00 грн., суперечать закону.

З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві.

Встановлено, що ПП "Адлєр" 25 травня 2011 р. уклало договір купівлі-продажу цукру № 73/Ц з ПП "Адлєр-Транс", на підставі якого ним реалізовано цукор в мішках в кількості 167750,6 кг на суму 1191788,02 грн., (у тому числі податок на додану вартість - 198631,34 грн.), який ПП "Адлєр-Транс" отримано на складі позивача, що знаходиться на вул. Бялика, 10 у м. Житомирі.

Суд з"сував, що факт одержання спірного товару(цукру) підтверджується договором купівлі-продажу № 73/Ц від 25 травня 2011 р., з додатком № 1 від 25 травня 2011 р. та додатком № 2 від 30 червня 2011 р. до вказаного договору, довіреністю № 1 від 31 травня 2011 р., податковими накладними № 255, 291, 292 від 31 травня 2011 р., видатковими накладними № РН-0000273, РН-0000274, РН-0000303 від 31 травня 2011 р., договором суборенди частини нежилого приміщення від 01 липня 2011 р.

На підставі аналізу наведених документів суд дійшов висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, а отже, фактичні обставини свідчать про здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Адлєр Транс".

Статтею 215 Цивільного кодексу України (дальше ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Натомість, достатньою підставою для висновку про його нікчемність є встановлення у судовому порядку ознак, із наявністю яких Цивільним кодексом України повязана така нікчемність. Проте, в порушення вказаних норм ДПІ у м.Житомирі висновок про нікчемність укладеного між ПП "Адлєр" та ПП "Адлєр Транс" договору купівлі-продажу цукру зроблено в односторонньому, позасудовому порядку, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, висновок контролюючого органу про порушення ПП "Адлєр" вимог податкового законодавства належним чином не доведено.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами формування валових витрат, наведеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит та валові витрати), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг).

Відсутність у даному випадку товарно-транспортної накладної, подорожніх листків не може бути підставою для невключення витрат віднесених позивачем до складу валових.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: ОСОБА_4

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_5 підприємство "Адлєр" вул.Чкалова,60,м.Житомир,10000

3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014