Рішення № 4390050, 13.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.09 р. Справа № 9/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Марстройсервіс”, м. Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Промцемент”, м. Амвросіївка, Донецька область

про стягнення 492 670грн.32коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Тиріна М.П. – юрисконсульт (за довіреністю №3 від 03.05.2009р.); Литвиненко О.В. – директор;

від відповідача: Нетименко І.В. – представник (за довіреністю б/н від 24.06.2009р.).

З 23.07.2009р. о 16год.00хв. до 23.07.2009р. о 16год.55хв. та з 06.08.2009р. о 14год.00хв. до 13.08.2009р. о 15год.30хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Марстройсервіс”, м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промцемент”, м. Амвросіївка, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 492 670грн.32коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 391 236грн.91коп., штрафу в розмірі 10 000грн.00коп., 3% річних в розмірі 16 897грн.46коп. та інфляційних витрат в розмірі 74 535грн.95коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №21/04 від 15.04.2008р., договір купівлі-продажу цементу №45 від 25.06.2008р., специфікації до даного договору, видаткові накладні №РН-0000002 від 03.05.2008р., №РН-0000003 від 07.05.2008р., №РН-0000004 від 11.05.2008р., №РН-0000005 від 13.05.2008р., №РН-0000006 від 30.05.2008р., №РН-0000007 від 10.06.2008р., №РН-0000008 від 17.06.2008р., залізничні накладні до вищевказаних видаткових накладних, угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 31.07.2008р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., 31.01.2009р., видаткові накладні до договору купівлі-продажу цементу №45 від 25.06.2008р. у кількості 21 штука, претензію б/н та дати, листи №16 від 14.10.2008р., №7 від 13.02.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що у позивача не наступило право вимоги за договором купівлі-продажу №21/04 від 15.04.2008р.

Крім того, 25.06.2009р. відповідачем надані пояснення б/н та дати, відповідно з якими останній зазначає, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу №21/04 від 15.04.2008р. та підтверджує свою правову позицію, викладену у відзиві на позов.

09.07.2009р. позивачем надана заява №24 від 08.07.2009р., відповідно до якої останній зазначає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі видаткових накладних №РН-0000002 від 03.05.2008р., №РН-0000003 від 07.05.2008р., №РН-0000004 від 11.05.2008р., №РН-0000005 від 13.05.2008р., №РН-0000006 від 30.05.2008р., №РН-0000007 від 10.06.2008р., №РН-0000008 від 17.06.2008р., тобто правовідносини сторін є позадоговірними, на підставі чого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 461 029грн.06коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 391 236грн.91коп., 3% річних в розмірі 10 096грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 59 695грн.34коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

В процесі розгляду справи відповідач надавав пояснення, відповідно з якими заперечує проти змінених позовних вимог позивача, посилаючись на те, що правочин щодо поставки товару за наявними у матеріалах справи видатковими накладними є недійсним.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Марстройсервіс”, м. Маріуполь та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промцемент”, м. Амвросіївка досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (граншлаку).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000002 від 03.05.2008р., №РН-0000003 від 07.05.2008р., №РН-0000004 від 11.05.2008р., №РН-0000005 від 13.05.2008р., №РН-0000006 від 30.05.2008р., №РН-0000007 від 10.06.2008р., №РН-0000008 від 17.06.2008р. та залізничними накладними до вищевказаних видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані копії податкових накладних, виписаних за вищевказаними видатковими накладними.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних у графі „отримав(ла)” та печаткою підприємства, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2008р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого вбачається, що станом на 14.10.2008р. заборгованість відповідача становить 713 443грн.70коп. (з урахуванням угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 31.07.2008р.).

Оскільки у судовому засіданні 06.08.2009р. сторонами зазначено, що інших договорів, крім договорів купівлі-продажу №21/04 від 15.04.2008р. та №45 від 25.06.2008р. сторонами не укладалось, а предметом вказаного спору є позадоговірні відносини сторін, тому враховуючи відсутність у акті звірки від 14.10.2008р. посилань на будь-який з договорів, суд вважає, що вказана заборгованість виникла саме на підставі видаткових накладних №РН-0000002 від 03.05.2008р., №РН-0000003 від 07.05.2008р., №РН-0000004 від 11.05.2008р., №РН-0000005 від 13.05.2008р., №РН-0000006 від 30.05.2008р., №РН-0000007 від 10.06.2008р., №РН-0000008 від 17.06.2008р.

Так, на сплату заборгованості в розмірі 713 443грн.70коп. (відповідно до акту звірки взаєморозрахунків) позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №СФ-0000030 від 14.10.2008р.

Наразі, факт отримання відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000030 від 14.10.2008р. підтверджується тим, що вказаний рахунок був частково оплачений відповідачем на суму 18 571грн.60коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки від 03.11.2008р. та платіжним дорученням №2600201644 від 03.11.2008р., де призначенням вказаного вище платежу зазначено рахунок №30 від 14.10.2008р., в т.ч. ПДВ 3095грн.27коп. Крім того, у наданих відповідачем поясненнях б/н від 06.08.2009р. останній визнає, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Промцемент” рахунок-фактура №СФ-0000030 від 14.10.2008р. отриманий 14.10.2008р.

Заперечення відповідача щодо того, що оплата на суму 18 571грн.60коп. здійснена ним не на підставі рахунку-фактури №СФ-0000030 від 14.10.2008р., судом не приймаються, оскільки доказів зворотного відповідачем не представлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги – рахунку-фактури №СФ-0000030 від 14.10.2008р., тобто з 22.10.2008р.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Промцемент” за поставлений товар сторонами укладено угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 31.07.2008р. на суму 20 390грн.40коп., від 30.11.2008р. на суму 76 743грн.52коп., від 31.12.2008р. на суму 157 447грн.67коп., 31.01.2009р. на суму 69 444грн.00коп.

У судовому засіданні 06.08.2009р. представником позивача було зазначено, що вказані у документах взаємозаліку номери накладних не відповідають дійсним номерам, оскільки зазначені документи готувались відповідачем, але співпадають з датами, які вказані у накладних. За таких обставин, суд вважає, що взаємозалік сторін відбувався саме за накладними, які наявні в матеріалах справи.

Згідно приписів ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

На підставі вказаного, заборгованість відповідача становила 391 236грн.91коп.

Позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви до суду відповідач не оплатив повну вартість поставленої продукції, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 391 236грн.91коп.

На підставі зазначеного, 02.04.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія б/н та дати з вимогою погасити виниклу заборгованість (докази направлення претензії наявні в матеріалах справи). Однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманої продукції на день пред`явлення позову не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 391 236грн.91коп.

Як зазначено вище, відповідач проти позовних вимог заперечує, однак заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки спростовуються вищевказаними висновками суду.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 391 236грн.91коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Марстройсервіс”, м. Маріуполь в частині стягнення основного боргу в розмірі 391 236грн.91коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 10 096грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 59 695грн.34коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 59 695грн.34коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 10 096грн.81коп. за період прострочення з 22.10.2008р. по 08.07.2009р. за кожною окремою накладною з урахуванням здійснених часткової оплати та актів взаємозаліку.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначені ним суми не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 10 096грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 59 695грн.34коп. підлягають задоволенню.

Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 601, 692, 625 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Марстройсервіс”, м. Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промцемент”, м. Амвросіївка, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 461 029грн.06коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 391 236грн.91коп., 3% річних в розмірі 10 096грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 59 695грн.34коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промцемент” (за адресою: вул. Заводська, 1, м. Амвросіївка, Донецька область, 87302, р/р 26002116867800 у відділенні №491 АКІБ „УкрСибБанк”, м. Донецьк, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33320134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марстройсервіс” (за адресою: проспект Металургів, 83, кв.100, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, р/р 26006480327000 у центральному відділенні ЗАТ „Донгорбанк”, м. Маріуполь, МФО 334970, код ЄДРПОУ 34843591) заборгованість в розмірі 391 236грн.91коп., 3% річних в розмірі 10 096грн.81коп. та інфляційні витрати в розмірі 59 695грн.34коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 4 610грн.30коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 292грн.43коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 13.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Текст рішення підписано 14.08.2009р.