Постанова № 43900384, 23.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/832/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Дашко М.В.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Спецкомсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2015 року Приватне підприємство "Спецкомсервіс" /надалі - позивач; ПП "Спецкомсервіс"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004412202/1787 від 19.09.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 04.09.2014 № 2641/16-2143/16-03-22-02-12/36503878, складений за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Спецкомсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період травень 2014 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 198.1, 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується договорами, податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Господарські операції носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Зазначає, що формування платником податку податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами та покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності.

01.04.2015 до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Спецкомсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період травень 2014 року, оформленої актом від 04.09.2014 № 2641/16-2143/16-03-22-02-12/36503878. Зазначає, що в ході проведеного аналізу податкових накладних ТОВ "Мірра-торг" та ТОВ "Рокфор Маркет", які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2014 року встановлено невідповідність між фактом придбання товарів та фактом реалізації, а саме, номенклатура придбання не співпадає з номенклатурою реалізації. Вказує, що позивачем не надано до перевірки сертифікати якості та відповідності продукції; в ланцюгах постачання наявні підприємства з ознаками "фіктивності"; позивачем не надано до перевірки журнал реєстрації довіреностей. Пояснює, що листом Управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області від 23.10.2014 № 9980 повідомлено про те, що транспортні засоби за ТОВ "Мірра-торг", ТОВ "Рокфор Маркет" не значаться /том 1 а.с. 67-69/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Спекомсервіс" зареєстроване як юридична особа 27.04.2009 /ідентифікаційний код 36503878/ та перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 28.04.2009 за № 43350 /том 1 а.с. 17, 18/.

ПП "Спекомсервіс" зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.05.2011, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200040573 від 18.04.2012 /том 1 а.с. 19/.

У термін з 21.08.2014 по 28.08.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Спекомсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 04.09.2014 № 2641/16-2143/16-03-22-02-12/36503878 /том 1 а.с. 37-49/.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту підприємства на загальну суму податку на додану вартість - 41610 грн., в тому числі, за травень 2014 року в розмірі 41610 грн. / том 1 а.с. 48/.

Висновки про встановлені порушення відповідач обґрунтовує тим, що в ході аналізу податкових накладних ТОВ "Мірра-торг" та ТОВ "Рокфор Маркет", які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2014 року встановлено невідповідність між фактом придбання товарів та фактом реалізації, а саме, номенклатура придбання на 100% не співпадає з номенклатурою реалізації. Зазначає, що позивачем не надано до перевірки сертифікати якості та відповідності продукції. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що підприємством перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

19.09.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 04.09.2014 № 2641/16-2143/16-03-22-02-12/36503878 винесено податкове повідомлення-рішення № 0004412202/1787, яким ПП "Спецкомсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 62415 грн., у тому числі: за основним платежем - у розмірі 41610 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 20805 грн. /том 1 а.с. 15/.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.11.2014 № 2516/10/16-31-10-04-12 податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 № 0004412202/1787 - залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення /том 1 а.с. 33-36/. Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.12.2014 № 9030/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.09.2014 № 0004412202/1787 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення /том 1 а.с. 30-32/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2014 № 0004412202/1787, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 19.09.2014 року № 0004412202/1787, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.03.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "Мірра-Торг" (продавець) укладено договір поставки № 03/14-12 /том 1 а.с. 76/, за умовами якого постачальник протягом строку дії цього договору зобов'язується поставляти, а покупець приймати, оплачувати запасні частини в асортименті /в подальшому - товар/.

Згідно пункту 3.1 договору загальна сума договору на момент його укладення складає 650000 грн., в тому числі ПДВ 108333 грн. 33 коп. Пунктом 4.4 договору передбачено, що доставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця за рахунок покупця, який є замовником перевезення на склад покупця за адресою: м. Кременчук, проїзд Індустріальний, 5, або здійснюється автомобільним транспортом покупця. Підпунктом 5.2.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний отримати товар на складі Продавця.

ТОВ "Мірра-Торг" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 251 від 22.05.2014 на загальну суму 39160 грн., у тому числі ПДВ - 6526 грн. 67 коп.; № 239 від 21.05.2014 на на загальну суму 37500 грн., у тому числі ПДВ - 6250 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 79, 80, 85/.

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2014 року /том 2 а.с. 16/ та сума податку на додану вартість згідно даних податкових накладних включена до складу податкового кредиту позивача у травні 2014 року в розмірі 12776 грн. 67 коп. /том 2 а.с. 19/.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22.05.2014 ТОВ "Мірра-Торг" зареєстровано як юридична особа 01.07.2013 та має право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності, як 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля /том 2 а.с. 75-77/.

Станом на час виписки податкових накладних ТОВ "Мірра-Торг" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 200151301 від 12.12.2013 анульовано лише 09.07.2014 /том 2 а.с. 54/.

Також 28.04.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "Рокфор Маркет" (продавець) укладено договір поставки № 28/04-10 /том 1 а.с. 88/, за умовами якого постачальник протягом строку дії цього договору зобов'язується поставляти, а покупець приймати, оплачувати запасні частини в асортименті /в подальшому - товар/.

Згідно пункту 3.1 договору загальна сума договору на момент його укладення складає 700000 грн., у тому числі ПДВ - 116666 грн. 67 коп. Відповідно до пункту 4.4 договору доставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця за рахунок покупця, який є замовником транспортування на склад покупця за адресою: м. Кременчук, проїзд Індустріальний, 5, або здійснюється автомобільним транспортом покупця. Пунктом 5.2.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний отримати товар на складі продавця.

ТОВ "Рокфор Маркет" виписано позивачу податкові накладні: № 401 від 05.05.2014 на загальну суму 45900 грн., у тому числі ПДВ - 7650 грн.; № 409 від 06.05.2014 на загальну суму 47800 грн., у тому числі ПДВ - 7966 грн. 67 коп., № 412 від 05.05.2014 на загальну суму 49200 грн., у тому числі ПДВ - 8200 грн.; № 416 від 08.05.2014 на загальну суму 30100 грн., у тому числі ПДВ - 5016 грн. 67 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 94, 95, 100, 101, 106, 111/.

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2014 року /том 2 а.с. 16/ та сума податку на додану вартість згідно даних податкових накладних включена до складу податкового кредиту позивача у травні 2014 року в розмірі 28833 грн. 33 коп. /том 2 а.с. 19/.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 08.05.2014 ТОВ "Рокфор Маркет" зареєстровано як юридична особа 04.05.2011 та має право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності як 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля /том 2 а.с. 78-80/.

Станом на час виписки податкових накладних ТОВ "Рокфор Маркет" було зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 200173623 від 28.04.2014 анульовано лише 24.02.2015 /том 2 а.с. 115/.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт отримання товару від ТОВ "Мірра-Торг" та ТОВ "Рокфор Маркет" за договорами поставки позивач підтверджує видатковими накладними № 000267 від 22.05.2014, № 000258 від 21.05.2014, № 000101 від 05.05.2014, № 000111 від 06.05.2014, № 000119 від 07.05.2014, № 000127 від 08.05.2014, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1, а.с. 78, 84, 92, 99, 105, 110/.

Як вбачається з видаткових накладних, товар отримано керівником ПП "Спецкомсервіс" Гришиним О.Л. на підставі довіреностей. Копія витягу з Книги обліку довіреностей наявна у матеріалах справи /том 2 а.с. 32-34/.

Фактичне перевезення товару від ТОВ "Мірра-Торг", ТОВ "Рокфор Маркет" підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 81-82, 86, 96-97, 102-103, 107-108, 112/.

Отриманий від ТОВ "Мірра-Торг" та ТОВ "Рокфор Маркет" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 207 "Запасні застини" за травень 2014 р. /том 2 а.с. 85-112/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем також надано до суду копії рахунків-фактур від 22.05.2014 № 000285, від 21.05.2014 № 000264, від 05.05.2014 № 000114, від 06.05.2014 № 000125, від 07.05.2014 № 000134, від 08.05.2014 № 000148 /том 1 а.с. 77, 83, 91, 98, 104, 109/.

Фактичне перерахування позивачем коштів за отриманий товар ТОВ "Мірра-торг" підтверджується копіями платіжних доручень № 65 від 28.05.2014, № 69 від 02.06.2014 та банківських виписок /том 1 а.с. 147, 244-245/.

Перерахування коштів за отриманий товарі від ТОВ "Рокфор Маркет" здійснено на рахунок ТОВ "Арлайн-Буд" на підставі договору про відступлення права вимоги № 28/04-10 від 15.05.2014 /том 1 а.с. 89/ та повідомлення про відступлення права вимоги /том 1 а.с. 90/. Копії платіжних доручень, банківських виписок та листа ПП "Спекцомсервіс" від 16.05.2014 наявні у матеріалах справи /том 1 а.с.145-146, 243 том 2 а.с. 113/.

На підтвердження подальшого використання товару у власній господарській діяльності позивачем надано до суду копії: актів списання, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних /том 1 а.с. 132-144, 148, 157, 161-194, 196-239/.

Слід зазначити, що ПП "Спекцомсервіс" має право на здійснення таких видів діяльності, як 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів /том 1 а.с. 20, том 2 зворот а.с. 37/, а отже, придбання позивачем запасних частин для автомобілів узгоджується з видами діяльності, які позивач має право здійснювати.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій: факту перевезення товару та його отримання позивачем, оприбуткування товару, проведеного розрахунку за товар та його використання у господарській діяльності позивача.

Суд відхиляє доводи позивача про безтоварність господарських операцій з посиланням на відсутність сертифікатів якості та відповідності, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, відсутність сертифікатів якості та відповідності не спростовує факт здійснення господарських операцій.

Щодо тверджень позивача про безтоварний характер господарських операцій з посиланням на те, що в ході аналізу податкових накладних ТОВ "Мірра-торг" та ТОВ "Рокфор Маркет", які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2014 року встановлено невідповідність між фактом придбання товарів та фактом реалізації, а саме, номенклатура придбання на 100% не співпадає з номенклатурою реалізації, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Відтак, податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягала включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, а отже, податкові накладні, виписані на суму менше 10 тисяч гривень, і не можуть міститися у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, вказаний реєстр не містить повного обсягу відомостей про придбані платником податків товари і послуги, а тому не може бути беззаперечним доказом відсутності у ТОВ "Рокфор Маркет" та ТОВ "Мірра-Торг" поставлених позивачу товарів.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість ТОВ "Рокфор Маркет" та ТОВ "Мірра-Торг" здійснення перевезень з посиланням на лист Управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області від 23.10.2014 № 9980, оскільки відсутність у юридичних осіб зареєстрованих транспортних засобів не є беззаперечним доказом неможливості здійснення перевезень з огляду на те, що транспортні засоби можуть перебувати не тільки у власності, але і у користуванні юридичних осіб.

Слід також зазначити, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Рокфор Маркет" та ТОВ "Мірра-Торг" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не доведено, що договори, укладені позивачем з ТОВ "Рокфор Маркет" та ТОВ "Мірра-Торг", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Рокфор Маркет" та ТОВ "Мірра-Торг" не встановлені.

Слід зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент порушує вимоги законодавства та не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України по господарських операціях з ТОВ "Рокфор Маркет" та ТОВ "Мірра-Торг" згідно податкових накладних, виписаних у травні 2014 року на загальну суму податку на додану вартість - 41610 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 19.09.2014 № 0004412202/1787 винесене Кременчуцькою ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Спецкомсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19.09.2014 року № 0004412202/1787.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Спецкомсервіс" (ідентифікаційний код 36503878) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2015 року.

Суддя С.С. Сич