Постанова № 43900355, 28.04.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Черкаси справа № 823/989/15

10 годин 18 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 823/989/15

за позовом управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області (надалі - УПФУ в Маньківському районі) [представник позивача - не з'явився]

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (надалі - ТОВ «Дзензелівське») [представник відповідача Холявчук А.І. - за довіреністю]

про стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, прийняв постанову.

УПФУ в Маньківському районі, звернувшись до суду з адміністративним позовом, просить стягнути з ТОВ «Дзензелівське» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень 2015 року у сумі 2704 грн. 31 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виконав обов'язку щодо відшкодування до УПФУ в Маньківському районі фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

Представник позивача у судове засідання не з'явивися, у позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності (а. с. 4).

Представник відповідача у судове засідання прибув та просив у задоволенні позову відмовити повністю. В наданих до суду 28.04.2015 письмових запереченнях зазначив, що на дату призначення пільгових пенсій працівникам відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Дзензелівське» було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому у відповідності до Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, воно звільнене від проведення відшкодувань Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. У зв'язку з внесеними змінами до Податкового кодексу України, з 01.01.2015 ТОВ «Дзензелівське» стало платником єдиного податку 4 групи, тому відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій повинне проводитись тільки тих пенсій, які призначені після 01.01.2015.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити з огляду на таке.

ТОВ «Дзензелівське» зареєстровано як юридичну особу 08.04.2004, ідентифікаційний код 32837429.

Згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пунктами «б» - «з» ст.13 Закону №1788 визначено, що до цих категорій належать: працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і за наявності стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно - розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається КМУ; жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається КМУ, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається КМУ; водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (надалі - Закон №400/97) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно абз.4 п.1 ст.2 Закону № 400/97 для платників збору, визначених п.1 та п.2 ст.1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону № 1788.

Абзацом 2 п.1 ст.4 Закону № 400/97 встановлено ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз.4 п.1 ст.2 цього Закону. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (ст.3 Закону № 400/97).

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон №1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, відшкодовуються витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 прикінцевих положень Закону №1058, що надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку» (надалі - Закон № 2613) було доповнено абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97 словами «крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку».

Законом № 2613 визначено сферу його регулювання і стосується останній внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення, що регламентують роботу працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку. Фінансування пільгових пенсій за рахунок коштів державного бюджету стосувалося лише колишніх працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за рахунок чого вони і були звільнені від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, визначеного у ст.2 Закону №400/97. З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, ТОВ «Дзензелівське» з 01.01.2015 не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а використовує спеціальний податковий режим спрощеного оподаткування із сплатою єдиного податку.

Інших пільг із сплати пільгових пенсій відповідач не має, пільгові пенсії призначені його колишнім працівникам фінансуються на загальних підставах, тобто за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що належать до відшкодування відповідачем.

Статтею 23 Закону № 1058 передбачено, що спори із правовідносин за цим Законом вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пенсію, призначену на пільгових умовах, зобов'язаний з відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах його працівникам.

Судом встановлено, що в УПФУ в Маньківському районі у період з 01.03.2015 до 26.03.2015 перебувало на обліку 3 особи (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), колишніх працівників відповідача, яким призначено і виплачено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону №1788 .

Відповідачу направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788 з 2015 року від 20.01.2015 №163/02, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, фактичні витрати позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за березень 2015 року за списком № 2 склали 2704 грн. 31 коп. (а.с.6-7).

Станом на час розгляду справи у суді заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідачем не погашено.

Проаналізувавши норми чинного законодавства у контексті обставин справи і досліджених доказів, враховуючи позицію Верховного Суду України у постанові від 17.09.2013 №21-246а13, суд дійшов висновку, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якого призначено пенсію на пільгових умовах, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах цим працівникам, тому вимога позивача є обґрунтованою та такою, що належить задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 122, 160, 162, 165, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (20132, Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Жовтнева, 3, ідентифікаційний код 32837429) на користь управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області (20100, Черкаська область, смт. Маньківка, вул. Леніна, 11, ідентифікаційний код 21366679) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за березень 2015 року у сумі 2704 (дві тисячі сімсот чотири) грн. 31 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2015 року.

Суддя Л.В.Трофімова