Постанова № 43896, 12.07.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

12.07.06 Справа № 8а/251-3414

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Дубник О.П.

Орищин Г.В.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від скаржника (відповідач) –Трофимчук М.О.

від позивача – Муха Л.С., Шкуропат О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції вих.№15955/7/10-015 від 21.03.2006 року

на постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2006 року (підписана 14.03.2006 року), суддя Жук Г.А.

у справі №8а/251-3414,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТУС», смт.В.Березовиця

до відповідача Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2005 року №0000242304/035213 і №0000102603/035215 та №0000232304/035216 в частині визначеної суми бюджетного відшкодування отриманого платником у розмірі 1592,00 грн.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 16.02.2006 року по справі №8а/251-3414 позов ТзОВ «ТОТУС»задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.06.2005 року №0000242304/035213 і №0000102603/035215. В позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2005 року №0000232304/035216 в частині визначеної суми бюджетного відшкодування отриманого платником у розмірі 1592,00 грн. відмовлено.

Суд свій висновок мотивував тим, що договори комісії, які укладалися позивачем протягом 2004 року не можна вважати аналогічними договорами комісії (як вказано в акті перевірки) з огляду на те, контрагентами - комісіонерами заданими договорами є юридичні особи та приватні підприємці. На відміну від приватних підприємців, які є платниками єдиного податку в розмірі - 200-грн. в місяць і не є платниками ПДВ, ТОВ «Укрфітосфера»є платником ПДВ і зобов'язане сплачувати 20% ПДВ та 6% єдиного податку від своєї комісійної винагороди. Крім того, судом першої інстанції відзначено, що згідно долучених до матеріалів справи договорів комісії, витрати на транспортування комісійних товарів у договорах з ТОВ "Укрфітосферою" покладаються на комісіонера , у договорах з приватними підприємцями - на комітента. Обсяги товарної партії у комісіонерів за даними договорами, також, значно відрізняються: приватні підприємці реалізують більшу кількість товарів ніж фірма, комітент застосовує маркетингову політику, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки (згідно п.п.1.20.2. п.1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), у зв'язку з чим реалізація товарів від приватних підприємців проводиться у великих кількостях із застосуванням середніх націнок і дохід отримується за рахунок великого обороту товару. Підприємство - комісіонер проводить реалізацію комісійних товарів у складніших умовах ніж приватні підприємці, а саме: зобов'язане сплачувати 20% ПДВ від загальної вартості відвантажених (оплачених) комісійних товарів; 6% єдиного податку, з отриманої комісійної винагороди, ще й оплатити всі витрати пов'язані із транспортуванням товарів.

Враховуючи це, господарським судом зазначено, що умови нарахування та виплати комісійної винагороди ТОВ "Укрфітосфера" та приватним підприємцям, як контрагентам по договорах комісії, є абсолютно неідентичними та неоднорідними.

Суд першої інстанції зазначає, що законодавство не містить чіткого визначення співставних умов, однак, враховуючи що обсяги послуг за даними договорами значно різняться, що один контрагент за договором продає пружинні блоки, а інший - поролон, а ТОВ " Укрфітосфера" - і пружинні блоки, і поролон, про що зазначено в акті перевірки, висновок податкового органу про те, що комісіонерами надавались ідентичні послуги з комісійної торгівлі ідентичними товарами та виконання договорів комісії відбувались в співставних умовах не відповідає фактичним обставинам і є помилковим.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважає висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 9 місяців 2004 року за рахунок придбання послуг за реалізацію товарів, переданих на комісію (комісійна винагорода) від пов'язаної особи - ТОВ „Укрфітосера” по цінах більших ніж звичайні та як результат цього заниження суми податкового зобов'язання по податку на прибуток за 9 місяців 2004 року на 9,4 тис. грн. та відповідно за 2004 рік на 19,65 тис. грн. необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству, тому, податкове повідомлення-рішення від 09.06.2005 року за № 0000242304/035213, яким ТОВ „ТОТУС” визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 17005 грн. та штрафні санкції в сумі 8502,50 грн. і податкове повідомлення - рішення від 09.06.2005 року за № 0000102603/035215, яким ТОВ „ТОТУС" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 19850 грн. та штрафні санкції в сумі 4910 грн. підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000232304/035216, яке позивач просить скасувати в частині визначеної суми бюджетного відшкодування отриманого платником у розмірі 1592,00 грн., судом зазначено наступне:

Позивач не скористався, відповідно до абзацу 2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", наданим йому правом звернутися до кінця поточного податкового періоду до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, у разі порушення порядку виписування податкової накладної із відповідною заявою (з долученням копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг)), яка є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За підсумками 11 місяців 2004р. Позивачем подано декларацію по податку на додану вартість з від'ємним значенням суми ПДВ в розмірі 162678 грн. Однак, судом відзначено, що враховуючи недоліки в заповненні податкової накладної, на суму 1592 грн., яка попередньо включена позивачем до складу податкового кредиту, правомірно податковим органом виключена із його складу.

Таким чином, господарський суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 09.06.2005 року за № 0000232304/035216 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1592 грн. відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2006 року по справі №8а/251-3414 в частині задоволених позовних вимог скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТзОВ «ТОТУС»про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2005 року за № 0000242304/035213 та №0000102603/035215 відмовити. В решті постанову залишити без змін.

Зокрема скаржник вказує на те, що місцевий господарський суд виходив з того, що при прийнятті податкового повідомлення - рішення №0000102603/035215 від 09.06.05р. Тернопільською ОДПІ не враховано того факту, що договори комісії, укладені позивачем протягом 2004р. не є аналогічними договору комісії, укладеному з ТОВ „Укрфітосфера”. Крім того, на думку суду, умови нарахування та виплати комісійної винагороди по договору комісії з ТОВ „Укрфітосфера” є неідентичними та неоднорідними поряд з іншими договорами. Разом з тим, суд прийшов до переконання, що чинне законодавство не містить чіткого визначення співставних умов, а тому податковим органом неправомірно визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток із застосуванням звичайних цін. Однак, зазначений висновок суду спростовується висновками акту перевірки та матеріалами справи, із змісту яких вбачається, що позивачем укладено договір комісії з ТОВ „Укрфітосфера”, яке є пов’язаною особою. Таким чином, на думку апелянта позивач при включенні сум комісійної винагороди до складу валових витрат повинен був визначати їх вартість виходячи із рівня звичайних цін, з врахуванням вимог п.1.20.2. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який передбачає, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується Інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. В той же час слід зазначити, що поряд з вищенаведеним договором, позивачем було укладено ще ряд аналогічних договорів з приватними підприємцями, предметом яких також була реалізація матеріальних цінностей. При цьому комісійна винагорода (0,5% - 11%) по вказаних договорах суттєво відрізнялась від винагороди по договору з ТОВ „Укрфітосфера" ( 16%- 34,6%). Таким чином, скаржник вказує на те, що позивачем всупереч вимог пп.7.4.2. п.7.4.2 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зайво включено до складу валових витрат, витрати понесені за рахунок виплати комісійної винагороди ТОВ „Укрфітосфера” ( в розмірі 16%-34,6%), оскільки такі витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримала, просила постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2006 року по справі №8а/251-3414 в частині задоволених позовних вимог скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТзОВ «ТОТУС»про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2005 року за № 0000242304/035213 та №0000102603/035215 відмовити. В решті постанову залишити без змін.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги, просили постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2006 року по справі №8а/251-3414 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з мотивів наведених у запереченні на апеляційну скаргу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Тернопільською ОДПІ проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОТУС” за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт перевірки № /23-422/1/30362983 від 07.06.2005 року.

Перевіркою встановлено що позивачем в порушення п.п.7.4.2, п.7.4, ст.7, п.п.8.4.1, п. 8.4. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР з наступними змінами та доповненнями завищено валові витрати за 9 місяців 2004 року на 37,4 тис. грн. та відповідно за 2004 рік на 79,2 тис. грн. за рахунок придбання послуг та реалізацію товарів, переданих на комісію (комісійна винагорода) від пов'язаної особи - ТОВ „Укрфітосера" по цінах більших ніж звичайні. В акті перевірки зазначено, що ТОВ „ТОТУС” укладено договір комісії № 1Ф/07/04к з ТОВ „Укрфітосера” за умовами якого комісійна винагорода комітента визначена за більш вигідною ціною ніж комісіонер укладає угоди з іншими контрагентами, посилаючись при цьому на договори комісії укладені ТОВ „ТОТУС” з приватним підприємцем Загребельним В.В. (договір 1П/07/04к) та приватним підприємцем Добріковим Ю.В. (1Б/07/04к).

Актом перевірки встановлено, також, заниження суми податкового зобов'язання по податку на прибуток за 9 місяців 2004 року на 9,4 тис грн.. та відповідно за 2004 рік на 19,85 тис. грн.; в порушення п.4.3 ст.4 п.п.7.2.1, п.7.2, ст.7, п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ТзОВ „ТОТУС” занижено податок на додану вартість за лютий 2004 року на 405 грн., травень 2004 року завищено на 252 грн., липень 2004 року на 1900 грн., серпень 2004 року на 1380 грн., вересень 2004 року на 3786 грн., жовтень 2004 року на 4519 грн., грудень 2004 року на 4763 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за квітень та листопад 2004 року.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що підприємство порушило п.п. 7.4. 2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" придбаваючи послуги з комісійної торгівлі по цінах вищих, ніж звичайні у пов'язаної особи (ТОВ,,Укрфітосера”) і включаючи їх у валові витрати. При визначенні звичайної ціни на дану послугу, податковою службою використано договори комісії з іншими, ніж ТОВ "Укрфітосфера" комісіонерами ТзОВ „ТОТУС”, прирівнюючи умови їх виконання до співставних.

Крім того, враховуючи недоліки в заповненні податкової накладної, податковий орган, з посиланням на норми Закону України „Про податок на додану вартість", прийшов до висновку про завищення бюджетного відшкодування в сумі 1592,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією 09.06.2005 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000242304/035213, яким ТОВ „ТОТУС”, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 25507,50 грн. з яких 17005 грн. – основний платіж та 8502,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000102603/035215, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на прибуток в розмірі 24760 грн., з яких 19850 грн. –основний платіж та 4910 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000232304/035216, яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування за 11 міс. 2004р. -1592 грн.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просить скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

З акту перевірки №/23-422/1/30362983 від 07.06.2005 року та матеріалів справи вбачається, позивачем укладено договір комісії з ТОВ „Укрфітосфера”, яке є пов’язаною особою.

Відповідно до п.1.20.2. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Позивач при включенні сум комісійної винагороди до складу валових витрат повинен був визначати їх вартість виходячи із рівня звичайних цін, з врахуванням вимог п.1.20.2. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств",

Одночасно слід зазначити, що поряд з вищенаведеним договором, позивачем було укладено ще ряд аналогічних договорів з приватними підприємцями, предметом яких також була реалізація матеріальних цінностей. При цьому комісійна винагорода (0,5% - 11%) по вказаних договорах суттєво відрізнялась від винагороди по договору з ТОВ „Укрфітосфера" ( 16%- 34,6%).

Отже, позивачем всупереч вимог пп..7.4.2. п.7.4.2 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зайво включено до складу валових витрат, витрати понесені за рахунок виплати комісійної винагороди ТОВ „Укрфітосфера" ( в розмірі 16%-34,6%), оскільки такі витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Не може братись до уваги висновок суду першої інстанції про те, що договір комісії , укладений з ТОВ „Укрфітосфера” не є аналогічним іншим договорам комісії, оскільки зазначений контрагент несе додаткові витрати, пов'язані із обраною системою оподаткування, а тому автоматично збільшується розмір комісійної винагороди.

Наведені обґрунтування господарського суду спростовуються тим, що позивач вільний у виборі способів здійснення своєї господарської діяльності для досягнення мети - отримання доходу та й прибутку взагалі, крім того, вільний у виборі своїх контрагентів. Одночасно, пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону передбачає при визначенні звичайної ціни - визначення інших об'єктивних умов, що стосуються укладення відповідних договорів, до яких не може відноситись система оподаткування контрагентів позивача і понесення ними додаткових витрат.

Таким чином, податковий орган, відповідно до вимог пп.1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", правомірно прийшов до висновку щодо неправомірного завищення валових витрат, внаслідок неправильного застосування рівня звичайних цін ТзОВ „ТОТУС”.

Щодо податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000242304/0352213 від 09.06.05р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 25507,50 грн. з яких 17005 грн. –основний платіж та 8502,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, то враховуючи, що сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість податковим органом визначена із застосуванням звичайних цін, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, одержаних у складі ціни комісійної винагороди, виплаченої на користь ТОВ „Укрфітосфера". Що підтверджується також вимогами пп. 7.4.4. п.7.4 ст. Закону України „Про податок на додану вартість”, який передбачає, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000232304/035216, яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування за 11 міс. 2004р. -1592 грн., яке судом першої інстанції не скасоване, то постанова в цій частині відповідачем не оскаржується.

З наведеного вбачається, що підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 09.06.2005 року №0000242304/035213 та № 0000102603/035215 немає.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку що постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2006 року по справі №8а/251-3414 слід скасувати, в позові ТзОВ «ТОТУС» відмовити.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ задоволити.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2006 року по справі №8а/251-3414 скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові ТзОВ «ТОТУС» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Дубник О.П.

Орищин Г.В.