Ухвала суду № 43893778, 28.11.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/2306/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"28" листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2

при секретарі Феськовій М.Ю.

за участю представників позивача :

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" серпня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Нектар Рівне " до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Нектар Рівне" звернулося до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005102342/0 та №0005092342/0 від 29.12.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати незаконне, на його думку, рішення від 30.08.2011р. скаржник зазначає, що в порушення норм законодавства ТОВ "Нектар Рівне "безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит по безтоварним операціям з ПП "Немезіда", оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття "продаж товарів", яке визначено в п.1.31 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість винесеного судом першої інстанції судового рпішеня, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2005 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Нектар Рівне" (далі - ТОВ "Нектар Рівне") зареєстроване юридичною особою, що підтверджується довідкою статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.49), з якої також вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво прянощів та приправ; пакування; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; діяльність кафе.

З матеріалів справи вбачається, що з 16.12.2010 року по 22.12.2010 року ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Рівне було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Нектар Рівне" щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплати обовязкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Немезіда»за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №2125/23-100/33616081 від 23.12.2010 р. (а.с.9-13).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005092342/0 від 29.12.2010 року, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Нектар Рівне" визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 39402,50 грн., у тому числі за основним платежем 28888,75 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 10513,75 грн.;

- №0005102342/0 від 29.12.2010 року, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Нектар Рівне" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 12325,5 грн., у тому числі за основним платежем - 8217 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 4108,5 грн.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач двічі звертався зі скаргами до податкових органів про скасування податкових повідомлень-рішень №0005102342/0 та №0005092342/0 від 29.12.2010 року. Рішенням ДПА в Рівненській області та рішенням ДПА України про результати розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора ТОВ "Нектар Рівне" - без задоволення.

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень ТОВ "Нектар Рівне" вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року і пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого позивачем у періоді, що перевіряється, занижено податок на прибуток на загальну суму 28888,78 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 8217 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "Нектар Рівне" з ПП «Немезіда». Суть господарських операцій з даним контрагентом зводилась до поставки останнім на користь позивача, на умовах договорів купівлі-продажу, какао, коріандру, лаврового листа та маку.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом. Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ПП «Немезіда».

На підставі акту перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що діяльність ПП «Немезіда»носила фіктивний характер, що надані для перевірки документи, на думку податкового органу, не підтверджують факту отримання какао, коріандру, лаврового листа та маку і не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, що платником податків порушено вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток за ІV квартал 2009 року на суму 18471,25 грн. і за І квартал 2010 року на суму 10417,50 грн., всього на загальну суму 28888,78 грн. та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого позивачем у періоді, що перевіряється, занижено податок на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 7375 грн., за серпень 2010 року в сумі 842 грн., всього на загальну суму 8217 грн.

Однак, з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

Оскільки, відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковими кодексом України, суд при розгляді справи керується законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0005092342/0 від 29.12.2010 року, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Нектар Рівне" визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 39402,50 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на придбання какао, коріандру, лаврового листа та маку, які були виключені відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.п.5.11 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог запиту ДПІ в м. Рівне №54697/23-121 від 20.12.2010 року (а.с.160-161) позивачем на адресу податкового органу було надано копії первинних документів (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки), які були складені за результатами господарських операцій між ТОВ "Нектар Рівне" та ПП «Немезіда». Зауважень до форми та змісту даних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено. Крім того, з матеріалів справи вбачається, представником відповідача не заперечується, що оперативними працівниками ОВС УБОЗ УМВС України в Рівненській області, в приміщенні ТОВ "Нектар Рівне" було проведено виїмку оригіналів документів по взаємовідносинах з ПП «Немезіда». Протокол виїмки оригіналів первинних документів від 10.09.2010 року також надавався позивачем податковому органу під час проведення перевірки.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товару, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися за договорами купівлі-продажу ПП «Немезіда», товарно-транспортними накладними є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток. Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних та/або довіреностей, маршрутних листів, специфікацій господарські операції з поставки товару не підтверджені належними доказами.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Н

Надані позивачем та використані під час проведення перевірки видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні в силу Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні№996-ХІV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. На момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентом, вказаним в акті перевірки, останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за какао, коріандр, лавровий лист та мак і переданих за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним виключення відповідачем витрат по придбанню какао, коріандру, лаврового листа та маку за договорами купівлі-продажу зі складу валових витрат ТОВ "Нектар Рівне", оскільки дані витрати позивачем підтверджені належною документацією, а саме: видатковими й податковими накладними, розрахунковими документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підтвердження факту використання придбаних у ПП «Немезіда» товарів у власній господарській діяльності позивачем надано: звіти про переміщення товарів на складах, прибуткові накладні, звіт руху матеріальних запасів.

Суд також звертає увагу, що п. 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2005 за N 925/11205 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, в акті перевірки не міститься підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарської операції з ПП «Немезіда», а твердження представника відповідача про це спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції надав правильного висновку обставинам щодо договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Нектар Рівне" та ПП «Немезіда».

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. ОСОБА_4 податковою інспекцією в м. Рівне доказів того, що ТОВ "Нектар Рівне" та/або ПП «Немезіда» під час укладання договорів купівлі-продажу завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду не надано.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідстановсті посилання відповідача на те, що прокуратурою м. Рівне під час розслідування кримінальної справи №51/254-10 було встановлено факт фіктивної господарської діяльності ПП «Немезіда» .

З акту перевірки (а.с.11) вбачається, що прокуратурою м. Рівне розслідується кримінальна справа №51/254-10 за обвинуваченням ряду осіб і в тому числі директора ПП «Немезида» ОСОБА_5 у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.28, ст.205, ст. 209, ст.366 КК України. В ході слідства встановлено, що ПП «Немезіда» господарської діяльності не здійснювало, а здійснювало супроводження грошових потоків з ймовірним товаром, що не придбавався і не вироблявся, тобто ПП «Немезіда» займалось фіктивним підприємництвом.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили. Таких доказів відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ "Нектар Рівне" та ПП «Немезіда» є необґрунтованими, а посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі №51/254-10 в обґрунтування висновків викладених в акті перевірки безпідставними.

З урахуванням встановлених обставин висновок ДПІ в м. Рівне щодо заниження позивачем податку на прибуток за ІV квартал 2009 року на суму 18471,25 грн. та за І квартал 2010 року на суму 10417,50 грн., всього на загальну суму 28888,78 грн. є безпідставним, а податкове повідомлення - рішення №0005092342/0 від 29.12.2010 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0005102342/0 від 29.12.2010 року, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Нектар Рівне" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 12325,5 грн., у тому числі за основним платежем - 8217 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 4108,5 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість№168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений в п.3.2 ст. 3 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Серед даного переліку господарські операції, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні. Придбання какао, коріандру, лаврового листа та маку здійснювалося позивачем з метою наступного використання у власній господарській діяльності. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства витрат, понесених на оплату какао, лаврового листа та маку відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит по отриманому товару позивачем повністю підтверджено відповідними податковими накладними.

Судом встановлено, що податкові та видаткові накладні були складені контрагентом ТОВ "Нектар Рівне" містять всі необхідні реквізити. Крім того, зобов'язання за договорами купівлі-продажу були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договорів, заборгованість ТОВ "Нектар Рівне" перед контрагентом, вказаними в акті перевірки, відсутня.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, використання товару у власній господарській діяльності, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням таких товарів до податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року безпідставним і необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №0005102342/0 від 29.12.2010 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0005102342/0 та №0005092342/0 від 29.12.2010 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені апелянтом в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 195,196,199,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: ОСОБА_6

ОСОБА_2

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Нектар Рівне " вул.Біла 11,м.Рівне,33000

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023