Ухвала суду № 43891396, 24.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"24" жовтня 2011 р. Справа № 2а/1770/1543/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2.8

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Бєляєвої Т.В. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" червня 2011 р. у справі № 2а/1770/1543/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль"в особі Рівненської обласної дирекції АТ "ОСОБА_2 Аваль" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкового повідомлення рішення- ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3 акціонерне товариство "ОСОБА_2 Аваль", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.20010 року № 0002071742/0/17-123.

В позові вказує, що за результатами планової документальної перевірки фінансово господарської діяльності Рівненської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" податковий орган дійшов висновку про порушення п. 1.15, п. 1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2. ст. 4, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а" п. 19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року.

Вказані висновки мотивовані тим, що Рівненській обласній дирекції ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" як податковому агенту необхідно було утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 81 142,00 грн., застосувавши ставку податку, визначену п. 7.2. ст. 7 Закону України № 889-IV, при укладенні договору про задоволення вимог іпотекодержателя з громадянином ОСОБА_4, а позивачем було нараховано і перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб за вищевказаною операцією в розмірі 8 818,7 грн. Тобто, перевіркою встановлено невірне застосування ставки податку при оподаткуванні операції з відчуження (продажу) нерухомого майна, що належало фізичній особі, у зв'язку з чим донараховано суму основного зобов'язання 72335,33 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 144670,66 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 26.11.2010 року № 0002071742/0/17-123 визнано протиправним та скасувано.

У апеляційній скарзі ДПІ у м.Рівне порушує питання про скасування постанови, як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального права. Зокрема, вказує ДПІ у м.Рівне, суд не дав правильної правової оцінки встановленим обставинам, а саме тому, що перевіркою Рівненської обласної дирекції АТ "ОСОБА_2 Аваль" в частині правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення п. 1.15, п.1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а" п.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 11.50 грн. за 2010 рік у випадку, коли працівнику надано додаткове благо у вигляді сум грошового відшкодування витрат по авансовому звіту; не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 72323,83 грн. за 2009 рік, у випадку, коли податковим агентом - Рівненською обласною дирекцією "ОСОБА_2 Аваль" невірно застосовано ставку податку при оподаткуванні операції з відчуження (продажу) обєктів нерухомого майна, що належали фізичній особі. На думку ДПІ у м.Рівне, суд неправильно витлумачив закон, що регулює відповідні правовідносини.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 10.09.2010 року по 11.11.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Рівне, на підставі направлень від 09.09.2010 року № 71/1877/22-500 та від 21.10.2010 року № 77/2040/22-500, проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Рівненською обласною дирекцією Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.11.2010 року № 1876/22-513/13983837 (а.с.46-110).

Згідно з висновками акту перевірки, перевіркою встановлено, зокрема, порушення, п. 1.15, п.1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а" п.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, по яких встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 72335,33 грн., в тому числі за 2009 рік - 72323,83 грн., за 2010 рік -11,50 грн.

На підставі акта перевірки від 18.11.2010 року № 1876/22-513/13983837 ОСОБА_5 податковою інспекцією у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0002071742/0, яким Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_2 Аваль" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок з доходів фізичних осіб" всього 217005,99 грн., у тому числі за основним платежем 72335,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 144670,66 грн. (а.с.28).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарг платника податків ДПІ у м. Рівне, ДПА в Рівненській області, ДПА України скарги платника податків залишені без задоволення, сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - без зміни (а.с.33-36,39-40, 43-44).

Встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з оподаткуванням доходів фізичної особи при переході від неї права власності на нерухоме майно до банківської установи.

Так, суд встановив , що 10.04.2007 року між ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" (банк) та ПП "Фарт-Сервіс" (позичальник) був укладений кредитний договір № 010/89-07/080, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 230000 доларів США на розвиток бізнесу на умовах, визначених договором .

В забезпечення виконання зобовязань позичальника ПП "Фарт-Сервіс" по кредитному договору, між ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" (іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_4 (іпотекодавець) 11.04.2007 року був укладений договір іпотеки № 010/89-07/080/1, за умовами якого в іпотеку банку були передані нежитлові приміщення за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна,буд.75 (а.с.149-157).

06.09.2009 року між ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" та громадянином ОСОБА_4 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за реєстровим № 1259 (а.с.159-161).

Згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя, сторони визнали, що розмір невиконаного позичальником ПП "Фарт-Сервіс" зобовязання за кредитним договором станом на день укладення цього договору склав 213 197,76 доларів США (далі - боргове зобовязання).

Відповідно до умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя, іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв у власність в рахунок виконання боргового зобовязання нерухоме майно, що перебуває в іпотеці в іпотекодержателя у відповідності до договору іпотеки від 11.04.2007 року. Сторони, на підставі висновку експертної оцінки № 15/1 від 17.02.2009 року (а.с.166-169) досягли згоди, що вартість обєкта нерухомості на момент укладення цього договору становить 1 622 840,00 грн., що складає еквівалент 213 197,76 доларів США по офіційному курсу НБУ на дату укладання Договору.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на об'єкт нерухомості.

Згідно з витягами 23010835, 23010934 від 15.06.2009 року Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", нежитлові приміщення по вул. Гагаріна,75 у м. Рівне зареєстровані на праві приватної власності за ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" (а.с.164, 165).

29.07.2010 року Рівненською обласною дирекцією АТ "ОСОБА_2 Аваль" до ДПІ у м. Рівне подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку, за 2 квартал 2010 року, згідно якого ОСОБА_4 нараховано та виплачено дохід в сумі 1 622 840,00 грн., нараховано та перераховано до бюджету податку в сумі 8 818,17 грн., ознака доходу "06" (а.с.170-172).

Податковий орган вважає, що Рівненською обласною дирекцією "ОСОБА_2 Аваль" оподаткування доходу громадянина ОСОБА_4 по операції відчуження (продажу обєктів) нерухомого майна було проведено відповідно до пп. 11.1.1 п. 11.1 ст. 11 Закону України № 889-IV, а потрібно було відповідно до п. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11Закону України № 889-ІV, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік в сумі 72323,83 грн.

Проте, на думку суду, такі висновки податкового органу є помилковими, виходячи з наступного.

Так, за висновком податкового органу, у даному випадку підлягає застосуванню пп.11.2.2 п.11.2 ст. 11 Закону України № 889-IV, згідно якого дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого, ніж зазначені у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону (тобто за ставкою податку 5 відсотків від об'єкта оподаткування). Відповідач покликається на те, що в спірних правовідносинах перехід права власності на нерухоме майно до іпотекодержателя (банку) свідчить про фактичне відчуження (продаж) свого майна фізичною особою- іпотекодавцем.

Проте, такі судження податкового органу не відповідають чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини.

За чинним законодавством внаслідок укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на іпотеку переходить до іпотекодержателя, в той час як іпотекодавець будь-якого майна чи грошових коштів не набуває.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя по своїй правовій природі є спеціальним засобом звернення стягнення на іпотечне майно, який встановлено Законом України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року № 898-IV, із змінами та доповненнями.

В статті 1 названого закону визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку , що договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є договором про відчуження майна. Відтак, застосування до спірних правовідносин статті 11 Закону України № 889-IV є помилковим як при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб за ставкою 1 відсоток - позивачем, так і при донарахуванні вказаного податкового зобов'язання за ставкою 5 відсотків - відповідачем.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.В. Кузьменко

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 акціонерне товариство "ОСОБА_2 Аваль" вул.Лєскова, 9,м.Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01011

3- відповідачу ОСОБА_5 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023