Ухвала суду № 43890942, 12.12.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"12" грудня 2011 р. Справа № 2а/1770/2151/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Феськової М.Ю.

за участю сторін: розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" липня 2011 р. у справі № 2а/1770/2151/2011 за позовом Приватного підприємства "Надія" до ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 підприємство "Надія" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № НОМЕР_1 від 17 березня 2011 року, №0000102350 від 17 березня 2011 року та №0000112350 від 17 березня 2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № НОМЕР_2, №0000112350 , №0000132350.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати незаконну на його думку постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як свідчать докази, зібрані в матеріалах справи, посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Надія" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, а також з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок з 01.01.2009 по 31.12.2010 року. По результатам перевірки були складені: акт №86/23/22555603 від 02 березня 2011 року та довідка без номеру від 02 березня 2011 року (а.с. 23-100 т. 1).

Актом перевірки №86/23/22555603 від 02 березня 2011 року встановлено порушення:

- ст.ст. 1, 3, 5 Указу Президента України вiд 03 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звiтностi субєктів малого підприємництва" (далі Указ №727), за яке відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000132350 від 17 березня 2011 року (а.с. 12 т. 1), яким визначено позивачу суму грошового зобовязання за єдиним податком в сумі 25350,00 грн., з яких: 20280,00 грн. основний платіж; 5070,00 грн. штрафні (фінансові санкції);

- п.п. 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон №168/97-ВР), за яке відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17 березня 2011 року (а.с. 13 т.1), яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість (далі ПДВ) та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 164077,50 грн., з яких: 131262,00 грн. основний платіж; 32815,50 грн. штрафні (фінансові санкції);

- п.п. 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, ст.7 Закону №168/97-ВР, за яке відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 17 березня 2011 року (а.с. 14), яким, збільшено суму грошового зобовязання за ПДВ у розмірі 9020,00 грн., з яких: 7216,00 грн. основний платіж; 1804,00 грн. - штрафні (фінансові санкції).

Судом встановлено, що підставою для винесення спірних рішеннь слугувало наступне:

1) наявна інформація, надана ВПМ ОСОБА_2 МДПІ, щодо продажу тріски технологічної, яку ФОП ОСОБА_4, що є дочкою засновника та директора ПП НАДІЯ, поставила контрагенту - ТОВ Свиспан Лімітед, за 71 рейс автомобілем, який належить її батьку ОСОБА_5, - RENAULT PREMIUM 420, номерний знак НОМЕР_3. А також інформація щодо рубальної машини, що перебуває на території позивача та яка належить власнику підприємства, як фізичній особі, на праві приватної власності. При цьому, на підставі свідчень різних осіб, які не повязані із здійсненням господарської діяльністю ПП НАДІЯ, відповідачем були сформовані висновки щодо заниження позивачем бази оподаткування для єдиного податку та ПДВ;

2) наявна інформація, надана ВПМ ОСОБА_2 МДПІ, щодо відсутності підтверджуючих документів на списання придбаних паливно-мастильних матеріалів і використання їх не в господарській діяльності;

3) згідно відповіді Рокитнівської дільниці ЗАТ «Ей-І-Ес»про проведення ПП «Надія» розрахунків за спожиту електроенергію по дільниці на вул.І.Франка,11, де знаходиться рубальна машина, в кількості 14141 кВт/год. (в т.ч. втрати 7181 кВт/год) електроенергії;

4) твердження відповідача про те, що його не було допущено до перевірки, та до проведення інвентаризації. Однак, відповідач не пояснює яким чином, за умов не допуску його до перевірки було сформовано акт, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість постанови суду від 19.07.2011р., суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, для визначення певної суми, як бази оподаткування, необхідно мати документальне підтвердження здійснення такого правочину.

Відповідно п.1 Указу № 727, спрощена система оподаткування, обліку та звiтностi запроваджується для юридичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власності, в яких за рiк середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осiб, i обсяг виручки яких вiд реалiзацiї продукції (товарiв, робiт, послуг) за рiк не перевищує 1 млн. гривень.

У ч.5 п.1 Указу №727 вказано, що виручкою вiд реалiзацiї продукції (товарiв, робiт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької дiяльностi на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцiй з продажу продукції (товарiв, робiт, послуг).

Згідно ч.1 п.1.31 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 п.1 Указу №727 встановлено, що виручкою вiд реалiзацiї продукції вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької дiяльностi на розрахунковий рахунок.

відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР (чинного на момент здійснення господарських операцій) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарiв (робiт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий перiод, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів вiд покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарiв (робiт, послуг), що пiдлягають поставцi, а в разi поставки товарiв (робiт, послуг) за готiвковi грошові кошти - дата їх оприбуткування в касi платника податку, а при вiдсутностi такої - дата iнкасацiї готівкових коштів у банкiвськiй установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарiв, а для робiт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робiт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що при складанні акту перевірки відповідачем не враховано те, що підприємець ОСОБА_4 сама веде свою господарську діяльність з чоловіком, є фізичною особою-підприємцем. 01 січня 2010 року підприємцю ОСОБА_4 Рокитнівським відділенням ОСОБА_2 МДПІ було видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії З №278849 на проведення роздрібної і оптової торгівлі деревиною (а.с. 131 т.1). Крім того, вказаним підприємцем відкрито рахунки у банку, для здійснення господарської діяльності, про що свідчить довідка №13 від 16.02.2010 року, видана ВАТ Державний ощадний банк України про рахунки ОСОБА_4 (а.с. 175 т. 1).

16 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ Свиспан Лімітед було укладено договір №КОЮ/ТР-10 на поставку тріски технологічної, а також додаткові угоди до вказаного договору (а.с. 132-136 т. 1). Із наданих ОСОБА_4 первинних документів суду слідує інформація про господарські операції та зазначені документи підтверджують їх здійснення, а саме: накладні за 2010 рік; платіжні доручення за 2010 рік про перерахування ТОВ Свиспан Лімітед на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 коштів за отриману тріску технологічну; акт звірки за 2010 рік в якому відображено оборот за період 2010 року на поставку тріски технологічної та про плату на рахунок підприємця 338000 грн. Всього, згідно первинних документів, ОСОБА_4 було відвантажено ТОВ Свиспан Лімітед в 2010 році тріски технологічної в кількості 2583,82 куб.м.

Первинні документи свідчать про те, що цю кількість тріски технологічної ОСОБА_4, поставила ТОВ Свиспан Лімітед за 71 рейс автомобілем RENAULT PREMIUM 420, номерний знак НОМЕР_4, який в середньому за один рейс перевозив не більше 36,39 куб. метрів тріски технологічної. Вказані обставини та первинні документи свідчать про те, що позивач не міг відвантажувати та перевозити тріску технологічну вказаним автомобілем RENAULT PREMIUM 420, оскільки його немає на балансі платника податків.

Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія САА №114298, виданого ВРЕР ДАІ м.Сарни 2 жовтня 2009 року, автомобіль RENAULT PREMIUM 420, номерний знак НОМЕР_3, належить фізичній особі ОСОБА_5, на праві приватної власності.

Згідно переліку основних засобів позивача, на балансі підприємства (а.с. а.с. 128 т. 3) вказаний автомобіль не перебував і не перебуває. Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Таким чином, власник - ОСОБА_5, свій власний автомобіль в господарській діяльності підприємства не використовує.

Що стосується рубальної машини РМУ-15, то її власником є фізична особа ОСОБА_5, а не позивач, що підтверджується: довідкою, про склад основних засобів на балансі ПП Надія (а.с. 128 т. 3) ; спотовим біржовим договором від 13.11.2008 року (а.с. 128 т. 1); фінансовим звітом субєкта малого підприємництва ПП Надія а.с. 42, 43 т. 3).

Обставини щодо неможливості використання рубальної машини у господарській діяльності позивача, підтверджується показаннями лічильника електроенергії. Відповідачем не взято до уваги кількісні показники споживання електроенергії рубальною машиною, тобто скільки споживає рубальна машина електроенергії за годину роботи, яка потужність рубальної машини, скільки часу необхідно для виготовлення тріски технологічної для завантаження однієї автомашини для відправки ТОВ Свиспан Лімітед.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не відображав у книзі обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності ПП Надія на 2010 рік, суми по операціям між підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ Свиспан Лімітед по відвантаженню тріски технологічної. Такі дій позивача відповідають чинному законодавству та узгоджуються із долученими до матеріалів справи доказами.

З приводу обставин зменшення відповідачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ та донарахування податкових зобовязань з ПДВ внаслідок відсутності у позивача підтверджуючих документів на списання придбаних паливно-мастильних матеріалів і використання їх не в господарській діяльності, то судом встановлено наступне.

В 2009 році позивачем було придбано для господарської діяльності дизпаливо та мастило, всього паливно-мастильних матеріалів на суму 154356,5 грн., які були повністю використані та списані, що підтверджується довідкою, оборотами по рахунку 209 головної книги за 2009рік та актами списання паливно-мастильних матеріалів за 2009 рік.

В 2010 році позивачем було придбано для господарської діяльності дизпалива та мастил, всього паливно-мастильних матеріалів на суму 290389,20 грн., з яких були використані та списані на господарські витрати, що підтверджується довідкою та актами списання паливно-мастильних матеріалів за 2010 рік, оборотами по рахунку 203 за 2010рік головної книги. Зокрема, дизпаливо і масло було списано у звязку з їх використанням автонавантажувачем і деревообробними станками.

Правомірність нормативів такого списання позивачем паливо-мастильних матеріалів, використаних у господарській діяльності позивача (за період з січня 2009 року по грудень 2010 року), окрім зазначених документів підтверджено довідкою про використання позивачем паливо-мастильних матеріалів, при обробці деревини (лісоматеріалів) в 2009-2010 роках з наведеними розрахунками списання по кожному місяцю (а.с. 3-9), нормативами витрат мастила на обладнання, розроблених кафедрою деревообробного обладнання та інструментів Національного лісотехнічного університету України (а.с. 32-108 т. 8), яки спростовують позалімітне списання паливо-мастильних матеріалів при проведенні господарської діяльності позивачем, та технічні дані споживання паливо-мастильних матеріалів автонавантажувачем (а.с. 40-114 т. 4), норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (а.с. 116 т.4).

На 1 січня 2011 року в залишках на балансі позивача рахувалось дизпаливо на суму 16691,56 грн. і масло на суму 307,43 грн. Що стосується бензину А-92, то він повністю знаходився в залишку, що підтверджується довідкою (а.с. 41 т. 3) , карткою складського обліку (а.с. 29-31 т. 4) і балансом позивача (а.с. 43 т. 3).

Вказані паливо-мастильні матеріали закуплялися позивачем у підприємця ОСОБА_6 та ТзОВ «Західенергоресурс», про що свідчать первинні документи бухгалтерського обліку. Крім зазначених документів, правомірність формування позивачем сум податкового кредиту, бюджетного відшкодування в період 2009-2010років підтверджено позивачем також первинними документами (зокрема видатковими та податковими накладними, рахунками, платіжними документами, авансовими звітами та фіскальними (касовими) чеками) на придбання ПММ, лісопродукції, електроенергії, інших товарів, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, деклараціями з ПДВ за період з 2009-2010рр.

Докази зібрані в матеріалах справи свідчать про те, що суми податкового кредиту з ПДВ сформовані позивачем на підставі податкових накладних, касових чеків та іншими документами відповідно до п. 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Названі первинні документи надають позивачу право на формування сум податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджуються обставини, що придбані позивачем паливо-мастильні матеріали використовуються в оподатковуваних операціях, у межах його господарської діяльності.

Відповідно до положень п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звiтного податкового перiоду та сумою податкового кредиту такого звiтного податкового перiоду. При відємному значенні суми, розрахованої згiдно з пiдпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податковi періоди (у тому числi розстроченого або відстроченого вiдповiдно до закону), а при його вiдсутностi - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового перiоду.

Процедура формування податкового кредиту з ПДВ викладена у п.7.4 та п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до положень ст.7 Закону №168/97-ВР, платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду. При цьому, право на нарахування податкового кредиту не ставиться в залежність від періоду використання придбаних товарів. Такі товари можуть бути використані як у звітному податковому перiодi так і в наступних.

Згідно з п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР визначені дати для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Крім того, у п.6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України за №984, від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі Порядок № 984) встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У п.п.5.2 п.2 Розділу ІІ Порядку № 984 передбачене таке. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Натомість, в порушення зазначених норм Порядку № 984, відповідачем зміст порушень викладений не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському облік та які підтверджують наявність порушень, не наведено бухгалтерських проведень тощо. Натомість відображені припущення осіб, що не мають відношення до господарської діяльності платника податків.

Таким чином, визначення податкових зобовязань з єдиного податку та завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, із подальшим донарахуванням податкових зобовязань з ПДВ, здійснювалося відповідачем в односторонньому порядку, без достатньої доказової бази, із застосуванням непрямих методів, що суперечить чинному законодавству України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні базується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Крім того, органи державної податкової служби та їх посадові особи зобовязані діяти тільки на основі повноважень, які передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно надав оцінку Доводам податкового органу, які лягли в основу нарахування позивачу єдиного податку, податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість не узгоджуються з нормами матеріального права, вважаючи їх надуманими та безпідставними.

За наведених умов, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 17 березня 2011 року, №0000102350 від 17 березня 2011 року та №0000112350 від 17 березня 2011 року.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.200 КАС України).

Зважаючи на те, що у суд першої інстанції з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції від 19.07.2011р. має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 195,198, 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді:

ОСОБА_7

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 підприємство "НАДІЯ" АДРЕСА_1,34200

3- відповідачу ОСОБА_2 міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області вул.Львівська, 1а,смт.Рокитне,Рівненська область,34200