Ухвала суду № 43890816, 17.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

іменем України

"17" жовтня 2011 р. Справа № 2а/1770/2146/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Феськової М.Ю.

за участю представника позивача:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" червня 2011 р. у справі № 2а/1770/2146/2011 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2011р. ТОВ "ОДЕК" Україна звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012351/0 від 08.02.2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000012351/0 від 08.02.2011 року визнано протиправним та скасувано в частині зменшення ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень, жовтень 2010 року на 94162,50грн.

Не погоджуюсь з прийнятим судом першої рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду з підстав, наведених у скарзі. Скаржник вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

З 31.12.2010 року по 14.01.2011 року ДШ у Рівненському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ОДЕК" Україна з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень-жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: з 01.08.2010 року по 31.09.2010 року. її результати оформлені актом №35/3/23-309/25322516 від 21.01.2011 року. На акт перевірки позивачем подавались заперечення, які відповідачем відхилені.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012351/0 від 08.02.2011 року, згідно з яким ТОВ "ОДЕК" Україна зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2010 року на 96190,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 24048,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках акту перевірки про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у серпні 2010 року суми ПДВ сплаченої по операціям з ТОВ "Газторг Україна" та у вересні 2010 року суми ПДВ сплаченої по операціям з ТОВ "Газторг Україна" та ТОВ "Науково-виробнича компанія "Агропромдеталь" і обумовлюється розбіжностями, встановленими завдяки системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, а саме на відсутності даних щодо декларування у даному періоді ТОВ "Газторг Україна" та ТОВ "Науково-виробнича компанія Агропромдеталь" відповідної суми податкових зобов'язань по операціям з позивачем, а також на інформації, одержаній від ДПІ у Печерському районі м. Києва, де має зареєстроване місцезнаходження ТОВ "Газторг Україна" про те, що податкова декларація з ПДВ за вересень 2010 року даного контрагента прийнята лише "до відома" і на інформації, одержаній від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, де має зареєстроване місцезнаходження ТОВ "Науково-виробнича компанія "Агропромдеталь" про те, що даний контрагент відсутній за місцезнаходженням і не звітується з 01.07.2010 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення мотивоване порушенням позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин.

Згідно з нормою п.1.8. ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. А відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 цієї статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу, згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок

Нормування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із і податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити. В документообігу позивача господарські операції з вищеназваними контрагентами належним чином оформлені і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

Фактично висновки податкового органу, які лягли в основу спірного податкового повідомлення-рішення базуються виключно на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої, відсутня інформація про подані вищеназваними платниками податків - контрагентам позивача декларації з ПДВ за серпень-вересень 2010 року та на інформації з БД АРМУ "АІС ОР" податкових органів, де контрагенти позивача зареєстровані платниками податків.

Разом з тим, Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що діяв на час існування відповідних правовідносин, не ставив право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обов'язкової наявності матеріалів щодо підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками. Таким чином та обставина, що звітність попереднього у ланцюгу постачання товару постачальника з якихось обставин прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише "до відома", і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та наступного заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якість контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до правильного, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними лише частково.

Так, згідно з відомостями, розміщеними на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України, контрагент позивача - ТОВ "Газторг Україна" був і є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ним податкових накладних, вважається підтвердженим. Що стосується такого контрагента, як ТОВ "Науково-виробнича компанія "Агропромдеталь", то його свідоцтво платника ПДВ №39089003, анульоване 06.09.2010 року.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п.9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). А згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону, реєстрація діє до дати її анулювання.

Згідно п.2,5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, що діяв до 10.01.2011 року, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

З дня анулювання реєстрації платника ПДВ, тобто з 06.09.2010 року ТОВ "Науково-виробнича компанія "Агропромдеталь" втратила право на складання податкових накладних, оскільки вже не була платником зазначеного податку, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на той час.

Таким чином, висновок ДПІ у Рівненському районі про завищення позивачем податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Науково-виробнича компанія "Агропромдеталь" після 06.09.2010 року, тобто №038 від 09.09.2010 року на суму ПДВ 1000,00 грн. та №039 від 13.09.2010 року на суму ПДВ 1027,50 грн. є обґрунтованим, оскільки на час складання даних податкових накладних, компанія не була зареєстрована платником ПДВ і не мала права на складання податкових накладних, а тому такі податкові накладні вважаються недійсними.

Відтак, суд приходить до висновку, що ТОВ "ОДЕК" Україна не мало права на формування податкового кредиту в сумі 2027,50 грн. на підставі вищеназваних податкових накладних, а тому і сума бюджетного відшкодування, сформована в тому числі і за участю такого безпідставно сформованого податкового кредиту за жовтень 2010 року вважається завищеною на 2027,50 грн. Так, відповідно до п.8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за №208/4429, чинного до 14.01.2011 року, для інформування платників податку ОСОБА_3 податкова адміністрація України оприлюднює на сайті Державної податкової адміністрації України: дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його початку дії; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Позивач не надав суду доказів, що був позбавлений в отриманні інформації щодо свого контрагента. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правомірного в висновку про те, що вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000012351/0 від 08.02.2011 року в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на 2027,50 грн. задоволенню не підлягають.

В решті ж, обставини, які слугували підставою для зменшення позивачу задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог статей 7 та 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин).

З урахуванням наведеного, вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень-жовтень 2010 року на 96190,00 грн. - 2027,50 грн. = 94162,50 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволенні судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.200 КАС України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскарженого рішення, відповідно, не можуть бути підставою для його скасування.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195,198, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: І.Ф.Бондарчук

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна вул.Заводська,9,смт.Оржів,Рівненський район, Рівненська область,35313

3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023 (рек. з пов.)