Рішення № 4389050, 12.06.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.09р.

Справа № 33/216-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Максимус”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сальве Алко”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 348 277 грн. 80 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Жахалова О.В., довіреність б/н від 05.05.2009 року

Від відповідача: Мороз Д.М., довіреність №7 від 04.03.2009 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Максимус” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сальве Алко” про стягнення 307 082 грн. 50 коп. –основної заборгованості по договору поставки №017/008 від 30.09.2008 року, 41 195 грн. 30 коп. - пені і витрат по справі.

В судове засідання 10.06.2009 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача подав заяву про розстрочку виконання рішення.

В судовому засіданні 10.06.2009 року за згодою представників позивача та відповідача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №017/008 (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язаний в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, згідно заявок-замовлень покупця, передати у власність товар, визначений в п.1.2. договору, а покупець зобов’язаний в порядку та на умовах визначених в даному договорі прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець оплачує вартість кожної партії отриманого товару на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцеві.

Відповідно до п.3.6. Договору прийом товару здійснюється покупцем, згідно вимог Інструкції П-6, П-7 „Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості та якості”.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін (а.с. 11-14).

Відповідач, свої зобов’язання в частині оплати товару виконав частково, сплативши позивачу 257 194 грн. 50 коп. (а.с. 36-44).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 307 082 грн. 50 коп. та підлягає задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.7.2. Договору у випадку невиконання умов оплати у строки вказані в п.4.2. покупець повинен сплатити постачальнику 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення, але не менше ніж подвійна облікова ставка НБУ на день прострочення за весь час затримки чи не оплати боргу, пеня складає 41 195 грн. 30 коп. та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі –307 082 грн. 50 коп. - основного боргу, 41 195 грн. 30 коп. –пені.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд вважає що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у винятковий випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно Роз’яснення ВАСУ від 12.09.96р. N 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що відповідач не навів виняткових випадків, які б свідчили про наявність обставин для надання розстрочки виконання рішення.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, Цивільним кодексом України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сальве Алко”, (49128, м.Дніпропетровськ, Шосе донецьке, 9/А, р/р 26007301077801 в ФАБ „Південний”, МФО 306458, ЄДРПОУ 34823381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Максимус”, (01010, м.Київ, вул.Івана Мазепи, 26, р/р 26008007151101 в ВАТ „Сведбанк” м.Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 36147878) 307 082 (триста сім тисяч вісімдесят дві) грн. 50 коп. - основного боргу по договору поставки №017/008 від 30.09.2008 року, 41 195 (сорок одна тисяча сто дев’яносто п’ять) грн. 30 коп. –пені, 3482 (три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 80 коп. – державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В заяві відповідача про розстрочення виконання рішення - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.А.Рудовська

Рішення підписано

31.07.2009 року