Ухвала суду № 43889946, 16.09.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"16" вересня 2011 р. Справа № 2а/1770/2532/11

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Пасічник С.С.

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Бєляєвої Т.В. ,

за участю представників сторін: ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" липня 2011 р. у справі № 2а/1770/2532/11 за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ролшип" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ролшип"( далі- ТОВ "Ролшип") звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі- ДПІ у Рівненському районі)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі № 0000462351/0 від 30.05.2011 року про визначення ТОВ "Ролшип" суми податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 84885,00 грн., в тому числі 67908 грн. грошового зобов"язання за основним платежем та 16977 грн. грошового зобов"язання за штрафними санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі №0000462351/0 від 30.05.2011 року.

У апеляційній скарзі ДПІ у Рівненському районі порушує питання про скасування постанови та прийняття нової про відмову у позові у зв"язку з неповнотою судового розгляду та помилкового застосування норм матеріального права.

Так, зазначає ДПІ у Рівненському районі, суд першої інстанції не врахував, що в бухгалтерському обліку підприємства обліковувалась поворотна фінансова допомога, отримана від ТОВ "Фієста" відповідно до умов договору від 23.02.2009 р. , сума якої в 4-му кварталі 2009 року тричі збільшувалась і повернення її не було. Відтак, зазначає ДПІ, сума безповоротної фінансової допомоги має бути включена до валового доходу згідно із п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".Також поза увагою суду залишилось те, що підприємством самостійно відображено в Декларації про прибуток підприємства за 4 квартал 2009 року сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги на суму 27283 грн. менше, ніж нараховано перевіркою, тим самим занижено дохід в 4 кварталі 2009 року.

Не дав суд правильної правової оцінки доводам відповідача про те, що коли сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону включається до складу його валових доходів.При цьому такий платник одночасно повинен зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п.5.1 ст.5 Закону.

На думку ДПІ У Рівненському районі суд не врахував, що такі витрати, як страхові внески відносяться до валових витрат страхувальника у разі, якщо вони безпосередньо пов"язані з його власносю господарською діяльністю, у зв"язку з чим віднесення до валових витрат в 2 кварталі 2009 року суму 3015,17 відповідно до договору добровільного страхування заставного майна юридичних осіб, укладеного з ЗАТ СК "Провідна", є безпідставним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено , що посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом №13/23/32347066 від 16.05.2011 року (т.1, а.с.10-52).

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем:

- в 2 кв. 2009року завищено валові витрати на суму страхових внесків зі страхування заставного майна на користь банку в сумі 3015,17 грн., оскільки вигодонабувачем за таким договором страхування є банк, а не позивач;

- в 4 кв. 2009 року занижено валові доходи на суму 27 283грн. по операції з умовного нарахування відсотків, що нараховувались на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець названого звітного періоду;

- в 1 та 3 кв. 2010 року завищено задекларовані показники валових витрат рядка 04.1 названих декларацій в розмірі 241 333грн., а зокрема в 1 кв. 2010року -123333грн по операціях з ПП ОСОБА_5 (120000грн.), з ЗАТ ФПК «Екодім Україна»(2000грн) та ТОВ «Євробудтех»(2000грн.) та в 3 кв. 2010року в розмірі 118 000грн. по операціях з ОСОБА_5 по яким минув термін позовної давності. Зазначаючи при цьому, що позивачем до складу валового доходу 1 та 3 кв. 2010року відповідно віднесено суму кредиторської заборгованості (по операціям з переліченими контрагентами), по якій минула позовна давність.

На підставі висновків зазначеного вище акту перевірки, за порушення підпункту 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462351/0 від 30.05.2011 року (т1, а.с.62), яким визначено позивачу податкове зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 84885 грн., з яких: 67908 грн. основний платіж; 16977 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов , Рівненський окружний адміністративний суд виходив з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду.

1. Щодо висновку податкового органу про завищення валових витрат в 2 кв. 2009

року на 3015 грн.:

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку що позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати у вигляді страхових внесків зі страхування заставленого майна у сумі 3015 грн., обгрунтовуючи свій висновок положеннями підпунктів 5.4.6. п. 5.4 ст. 5 Закону " Про оподаткування прибутку підприємств " (в редакції на дату формування названих позивачем валових витрат по операції зі страхування), відповідно до яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Законодавець визначив, що коли умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Судом встановлено, що в рядку 08 декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2009 року(т.2 а.с.64, звор.) позивачем задекларовано відємне значення обєкта оподаткування в розмірі 839 939 грн. Зменшення валових витрат на 3015,17 грн. призводить лише до часткового зменшення відємного значення обєкта оподаткування і не призводить до його позитивного значення, що в свою чергу вказує на відсутність позитивного значення обєкта оподаткування та відповідно на відсутність податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток за 1 півріччя 2009рік, а зокрема за ІІ кв. 2009року.

2. Щодо висновку податкового органу про заниження доходу з податку на прибуток підприємств на суму умовно нарахованих процентів 27283 грн. у 4 кв.2009 року:

Суд встановив і сторонами не заперечувались обставини, викладені в аудиторському висновку від 06.06.2011року ПАФ «ОСОБА_2 Аудит» (т.1 , а.с.157-158) щодо сум отриманої поворотної фінансової допомоги позивачем від ТОВ Фієста, визначеної облікової ставки НБУ, відповідно до якої проводиться обрахунок умовних відсотків за користування фінансовою допомогою, кількості днів такого користування фінансовою допомогою позивачем у 2009 році та суми умовних відсотків, що повинна бути нарахована позивачем на таку допомогу.

Повернення фінансової допомоги у 4 кварталі дійсно не відбулося.

Встановлено, що позивач до складу валового доходу рядка 01.6 декларацій з податку на прибуток включив умовні відсотки за користування згаданою фінансовою допомогою за 1, 2кв. та 9 місяців 2009року в більшому розмірі ніж зазначено вище, а зокрема: в 1 кв. 2009 року в розмірі 13005грн. (на відміну від фактичних 4064грн.); в 2 кв. 2009року в розмірі 22536грн. (на відміну від фактичних 15472грн.); за 9 місяців 2009року в розмірі 56169 грн. (на відміну від фактичних 39115грн.). В декларації з податку на прибуток за 2009рік позивач відобразив в рядку 01.6 умовні відсотки за користування згаданою фінансовою допомогою в розмірі 59114грн на відміну від фактичних 69688грн.

Таким чином, позивач в декларації за 2009рік фактично допустив заниження показників валового доходу рядка 01.6 четвертого кварталу 2009року на суму 10574грн.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовий дохід включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Також, згідно з п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств безповоротна фінансова допомога-це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмір облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

За таких обставин, обгрунтованими є висновки суду про те, що до складу валового доходу позивача в декларації за 2009 рік рядок 01.6 мають бути включені занижені умовні відсотки в розмірі 10574грн.

Відомо, що збільшення показників валового доходу призводить до перерахунку показників обєкта оподаткування. Відповідно до показників рядка 08 декларації з податку на прибуток 2009 року позивачем задекларовано відємне значення обєкта оподаткування в розмірі 1 023244грн. Збільшення валового доходу на 10574грн. призводить до часткового зменшення відємного значення обєкта оподаткування і не призводить до його позитивного значення, що в свою чергу вказує на відсутність позитивного значення обєкта оподаткування та, відповідно, на відсутність податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток за 2009рік, а зокрема за ІУ кв. 2009року.

3. Щодо висновку податкового органу про завищення валових витрат з податку на прибуток підприємства внаслідок невідкоригування витрат по списаній простроченій кредиторській заборгованості :

Вирішуючи спір у цій частині позовних вимог, суд правильно керувався пунктом 1.25 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, яким визначено, що зокрема, безнадійною заборгованістю є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою (п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 названого вище Закону).

Законодавець визначив, що до складу валового доходу платника включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод (підпункт 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств).

Відтак, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що суми простроченої кредиторської заборгованост, по яким минув термін позовної давності, повинні бути включені платником податку до складу валового доходу того звітного періоду, в якому закінчився термін позовної давності.

Суд у даному випадку правильно виходив з положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", яким не передбачено зобов"язання платника податку зменшувати чи коригувати валові витрати на вартість товарів (робіт, послуг), включену до валових витрат за правилом першої події (оприбуткуванням) у разі неоплати таких товарів (робіт, послуг) протягом позовної давності.

Висновок суду про безпідставність доводів відповідача щодо завищення позивачем показників поточних валових витрат, що задекларовані позивачем в рядку 04.1 декларацій за 1 та 3 кв. 2010року на суму 241 333грн.

Правильним є висновок суду і щодо того, що положення п. 123.1 ст.123 Податкового Кодексу України не може бути застосовано до правовідносин, які мали місце до введення його в дію, оскільки названа норма закону встановила відповідальність за неправомірне заявлення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на відміну від норм закону, які не передбачали такої відповідальності на дату наведених обставин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.О. Зарудяна

ОСОБА_6

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ролшип" вул.Барона Штенгеля 88а,с.Городок,Рівненський район,Рівненська облась

3- відповідачу ОСОБА_7 податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,Рівне,33023