Постанова № 43884597, 27.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2771/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

27 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.,

представника позивача - Янчука Р.О.

представника відповідача - Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекціЇ у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" до Державної податкової інспекціЇ у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ВАТ "Авіакомпанія "Буковина" звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 28.02.2011 року №0000180231/0.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області №0000180231/0 від 28.02.2011 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив щодо її задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 10.01.2011 року по 04.02.2011 року, працівниками податкового органу на підставі направлень від 10.01.2011 року №024026 проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Авіакомпанія "Буковина" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.02.2011 року №363/23-1/22838502 яким встановлено порушення п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.3.1, 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 3 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме 1) завищення податкових зобов'язань на загальну суму 779470,00 грн., в тому числі, за жовтень 2009 року на 216570,00 грн., за листопад 2009 року - 389362,00 грн., за січень 2010 року - 191500,00 грн., лютий 2010 року - 335580,00 грн., за березень 2010 року - 98850,00 грн. та заниження за грудень 2009 року у сумі 170104,00 грн., квітень 2010 року - 6667,00 грн., червень 2010 року - 37954,00 грн., липень 2010 року - 153466,00 грн., серпень 2010 року - 71543,00 грн., вересень 2010 року - 12658,00 грн.; 2) завищення податкового кредиту на загальну суму 2081380,00 грн., в тому числі, за жовтень 2009 року на 849060,00 грн., за листопад 2009 року - 216570,00 грн., грудень 2009 року - 1422037,00 грн., лютий 2010 року - 309207,00 грн., квітень 2010 року - 343391,00 грн., серпень 2010 року - 122,00 грн. та занижено за січень 2010 року у сумі 669546,00 грн., за березень 2010 року - 145020,00 грн., за травень 2010 року - 244441,00 грн.

Внаслідок цих порушень позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 616916,00 грн., у тому числі, занижено за жовтень 2009 року на 627676,00 грн., за грудень 2009 року - 356743,00 грн., за липень 2010 року - 206280,00 грн., за серпень 2010 року - 212828,00 грн. та завищено за листопад 2009 року на 786611,00 грн.; завищено суму від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 22.1 декларації з ПДВ), на 2140769,00 грн., у тому числі: завищено за жовтень 2009 року на 454,00 грн., за листопад 2009 року - 613819,00 грн., грудень 2009 року - 1235398,00 грн., за лютий 2010 року - 347773,00 грн., за березень 2010 року - 2882,00 грн., за квітень 2010 року - 70404,00 грн., за травень 2010 року - 4488,00 грн., за вересень 2010 року - 23838,00 грн., та занижено за січень 2010 року на 158287,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Чернівці прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року № 0000180231/0 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 616916,00 грн. за основним платежем та 154229,00 грн. за штрафними (фінансові) санкції (штрафами).

Дана справа розглядалася судами неодноразово.

Так, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 № 0000180231/0; визнано протиправними дії ДПІ у м. Чернівці щодо відображення в обліковій картці ВАТ «Авіакомпанія «Буковина» заборгованості з ПДВ.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.08.2014 року касаційну скаргу позивача задоволено частково. Скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.08.2014 року зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини, на які є посилання в акті перевірки як на підставу донарахування сум податкових зобов`язань згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Зазначено, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо зафіксованих в акті перевірки порушень податкового законодавства та вирішити спір відповідно до встановлених у справі обставин та норм матеріального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.3.1, 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зроблено необґрунтовано та без врахування вищенаведених норм податкового законодавства. Крім того, відповідач при прийнятті спірних рішень діяв всупереч вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України. Зокрема, рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та належать до скасування, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваного рішення податкового органу є те, що позивач, придбаваючи у нерезидентів на митній території України послуги з оренди повітряних суден, включив до податкового кредиту суми ПДВ, нараховані у ціні цих послуг в податкових деклараціях до того, як ці суми були задекларовані ним у складі податкових зобов'язань. При цьому, ДПІ чітко зазначила, за які звітні податкові періоди були включені такі суми ПДВ до податкового кредиту без декларування цих сум у складі податкових зобов'язань у деклараціях, поданих до податкового органу раніше.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо неправильного застосування норм п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року згідно якого датою виникнення права платника на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 Цієї статті.

Тобто, датою сплати податку до бюджету в такому разі вважається дата подання до податкового органу декларації з ПДВ, в якій сума ПДВ за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобов'язань.

Перевіркою правильності відображення в деклараціях з ПДВ значення рядка 7 „Послуги, отримані від нерезидента на митній території України" розділу І „Податкові зобов'язання" та значення рядка 12.4 „Послуги, отримані від нерезидента" розділу II „Податковий кредит" встановлено, що підприємством, в порушення п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року спочатку декларувався податковий кредит, а потім згідно уточнюючих розрахунків декларувалися податкові зобов'язання.

Як слідує з матеріалів справи, за даними основної декларації з ПДВ за грудень 2009 року (№ 205341 від 20.01.2010р.) в рядку 12.4 підприємством задеклароване податковий кредит в сумі 1422037,00 грн. В основній декларації з ПДВ за листопад 2009 року (№ 9002283459 від 18.12.2009р.) ВАТ „Авіакомпанія „Буковина" не задекларовано податкових зобов'язань по поставці послуг нерезидентом (рядок 7 декларації). Платником 22.01.2010 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року (№9000030479 від 22.01.2010р.), в якому збільшено суму податкових зобов'язань за отримані від нерезидента послуги на 1422037,00 грн.

Таким чином, право на декларування податкового кредиту з послуг, отриманих від нерезидента в сумі 1422037.00 грн. в рядку 12.4 декларації з ПДВ підприємство мало б тільки в декларації за січень 2010 року, оскільки 22.01.2010 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року.

Отже, підприємством в порушення п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на дождану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року завищено податковий кредит за грудень 2009 року на 1422037,00 грн.

Аналогічні порушення щодо правильності визначення дати виникнення права підприємства на податковий кредит з послуг, отриманих від нерезидента перевіркою встановлено також в жовтні 2009 року - травні 2010 року.

Таким чином, перевіркою проведеною відповідачем, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 12.4 Декларацій „послуги, отримані від нерезидента'' всього в сумі 2080922,00 грн., в тому числі: завищення за жовтень 2009 року в сумі 849060,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 216570,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 1422037,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 308971,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 343291,00 грн. та заниження за січень 2010 року в сумі 669546,00 грн., за березень 2010 року в сумі 145020,00 грн., за травень 2010 року в сумі 244441,0 грн.

Також, судом першої інстанції не було взято до уваги п.5.11 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року №250/2054 (із змінами та доповненнями) згідно якого, якщо за результатами поточного звітного (Додаткового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу; за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду), на що і посилається апелянт.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що в результаті декларування в рядку 12.4 основної декларації з ПДВ за грудень 2009 року податку на додану вартість з послуг, отриманих від нерезидента в сумі 1422037,00 грн. у підприємства виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року в сумі 1418063,00 грн. (значення рядків 18.2 та 21 декларації з ПДВ за грудень 2009 року). Дане від'ємне значення було зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 22.1 декларації з ПДВ) в сумі 1176569,00 грн. Борг в сумі 1176569,00 грн. виник у підприємства в результаті декларування податкових зобов'язань в рядку 7 уточнюючого розрахунку за листопад 2009 року № 9000030479 від 22.01.2010 року.

Із вказаного слідує, що підприємство в порушення п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" спочатку декларувало податковий кредит з послуг отриманих від нерезидента, в результаті чого виникало від'ємне значення з ПДВ за грудень 2009 року, потім згідно уточнюючого розрахунку за попередній місяць (листопад 2009 року) декларувало податкове зобов'язання з послуг отриманих від нерезидента і отримане позитивне значення з ПДВ за листопад 2009 року погашало від'ємним значенням наступного звітного періоду (грудень 2009 року).

За даними перевірки в результаті зменшення податкового кредиту за грудень 2009 року на 1422037,00 грн. у підприємства виникло позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року в сумі 537207,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, перевіркою було зменшено значення рядка 22.1 „Зарахування від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ" (у зв'язку з відсутністю такого від'ємного значення) на 1176569,00 грн., а також донараховано ПДВ в сумі 356743,00 грн. (537207,00 грн. - 180464,00грн.).

В порушення вимог п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", ВАТ «Авіакомпанія» Буковина» занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 197808 грн. - дана сума увійшла в основний платіж податкового повідомлення-рішення.

Під час розгляду справи в суді позивач жодним чином не спростував порушення вищезазначеної правової норми. Крім того, нічим необґрунтоване твердження позивача, що під час проведення перевірки до складу податкового кредиту не в повній мірі віднесені суми податкового зобов'язання попереднього періоду, які були спростовані податковим органом в поясненнях якого зазначалось, що кожна сума податкового зобов'язання перевіркою включена до відповідного податкового періоду згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість", а не на свій розсуд як це робив позивач.

Колегія суддів не приймає до уваги пояснення позивача про те, що так відображались зобов'язання відповідно і податковий кредит тому що у відповідних податкових періодах у підприємства не було підтверджуючих документів, а отже і не було підстав для включення відповідних сум в податковий кредит.

Судом приймаються до уваги доводи апелянта щодо порушення позивачем п.3 Розділу" II „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2275-УІ від 20.05.2010 року, в результаті чого перевіркою донараховано суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за липень 2010 року в сумі 206280,00 грн. та серпень 2010 року в сумі 212828,00 грн. - разом 419108 грн. дана сума разом з сумою 197808 грн., що донарахована за порушення вимог п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" складає основний платіж податкового повідомлення-рішення, що прийняте за результатами перевірки, оскільки вказана норма застосовувалась у період липень - серпень 2010 року, як про це зазначено на стор.38 Акту перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС).

Відтак при прийнятті спірного рішення податковий орган діяв відповідно до вимог ч.2 ст.3 КАС України та ст.19 Конституції України, а тому відсутні підстави для задоволення заявленого позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення позовних вимог, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекціЇ у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" до Державної податкової інспекціЇ у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 квітня 2015 року.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно: секретар