Ухвала суду № 43884187, 23.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/8614/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.

апелянта - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 19.09.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ГУ ДКС України в Одеській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на реєстрацію рішення недійсним та незаконним, скасування реєстрації рішення з анулюванням запису в реєстраційній книзі; скасування реєстрації договору дарування частин домобудівництва; відшкодування з органів КП «МБТІ та РОН» моральної шкоди; скасування пункту запису в реєстрі про здачу будинку в експлуатацію,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати право на реєстрацію рішення Іллічівського районного суду м. Одеси б/н від 15.02.1991 року недійсним та незаконним; скасувати реєстрацію рішення Іллічівського районного суду м. Одеси б/н від 15.02.1991 року з анулюванням запису в реєстраційній книзі № 22730; скасувати реєстрацію договору дарування 3/10 від 2/5 частин домобудівництва від 22.12.2004 року, посвідченого нотаріусом ОСОБА_6 за № 10888 з записом в реєстрі, в реєстраційній книзі за № 22730; відшкодувати з органів КП «МБТІ та РОН» моральну шкоду у сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. за багаторічні душевні страждання та походи по судах; скасувати запис п. 5 в реєстрі про здачу будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію за рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси № 1121 на підставі рішення Одеського апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування позову зазначено, що реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на частину домоволодіння по АДРЕСА_1, м. Одеси на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 15.02.1991 року проведено безпідставно, оскільки встановлені в цьому рішенні обставини не відповідають дійсності, а третя особа не має будь-яких законних прав щодо спірного домоволодіння. Крім цього позивач зазначила, що спірний будинок не введений в експлуатацію, отже державний реєстратор не мав права проводити його реєстрацію. Оскільки у ОСОБА_4 не було правових підстав для реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, фактично рішення про державну реєстрацію права власності є неправомірним, а відтак ОСОБА_4 не мав права розпоряджатись правом на відчуження цього майна, зокрема, шляхом реєстрації договору дарування 3/10 від 2/5 частин домобудівництва ОСОБА_5 від 22.12.2004 року за № 10888 з записом в реєстрі, у зв'язку із чим цей запис також підлягає скасуванню.

Також позивач зазначила, що неправомірними діями та рішеннями органу БТІ їй завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач вимушена протягом довгих років захищати свої порушені права в судовому порядку, що призвело до душевних страждань позивача, негативно впливає на її здоров'я, тощо.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року вказані вимоги залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 25.07.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області із заявою про проведення державної реєстрації за нею права власності на житловий будинок, що розташований: Одеська область, м. Одеса, АДРЕСА_1.

За результатом розгляду вказаної заяви державним реєстратором прийнято рішення від 04.06.2013 року № 2859465 про відмову у державній реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості за ОСОБА_2

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права стала не відповідність поданих документів вимогам ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не можливість за ними встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Не оскаржуючи рішення державного реєстратора про відмову в реєстрації за нею права власності на спірну частину будинку, ОСОБА_2 не погоджується з підставами для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, вважає себе повноправним власником спірної частини домоволодіння, тому поновленню порушеного права, на думку позивача, має передувати визнання відсутності права власності за ОСОБА_4 на цей об'єкт нерухомого майна із скасуванням всіх реєстраційних дій щодо права власності, які неправомірно проведені відповідачем.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювану державну реєстрацію прав на нерухоме майно проведено у відповідності з чинним на той час законодавством, за наявності для цього підстав у зв'язку із поданням належних документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Розділу І Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, погодженої Заступником Голови Верховного суду Української РСР 15 січня 1966 року (чинної на час проведення оспорюваної реєстрації) реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів

місцевих Рад депутатів трудящих.

Згідно із п. 4 Інструкції реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Відповідно до п. 7 Інструкції реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1. До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.

За правилами п. 21 Інструкції Бюро технічної інвентаризації в своїй роботі по реєстрації будинків і домоволодінь зобов'язані: ознайомитись з документами, поданими, зокрема, окремими громадянами на підтвердження їх права власності на будинок (домоволодіння); з'ясувати підстави виникнення і порядок переходу, зокрема, до громадянина права власності, правильність оформлення документів, число учасників спільної власності і частку, яка належить кожному із співвласників.

Пунктами 21, 28 Додатку №1 Інструкції визначено, що до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, входять рішення суду про визнання угоди про відчуження будинку, складеної з порушенням встановленої законом форми, дійсною (ст. 47 Цив. кодексу УРСР ( 1540-06 ); рішення суду про визнання за громадянином права власності на будинок (домоволодіння), що набуло законної сили, або виконавчий лист, на підставі цього рішення.

Аналіз наведених норм показав, що органом реєстрації на час оспорюваної реєстрації є бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності. Таке право підтверджується, зокрема, на підставі рішення суду про визнання угоди про відчуження будинку, складеної з порушенням встановленої законом форми, дійсною або про визнання за громадянином права власності на будинок (домоволодіння), що набуло законної сили.

Таким чином, орган реєстрації наділений повноваженням щодо прийняття поданих для реєстрації документів, їх перевірки та встановлення виникнення права власності, що є підставою для проведення відповідної реєстрації права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 15.02.1991 року, на підставі ст. 47 ЦК УРСР, визнано дійсним договір купівлі-продажу 2/5 частин домобудівництва АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 30.08.1990 року; визнано право власності на 2/5 частин домобудівництва АДРЕСА_1 за ОСОБА_7

Зазначене рішення набрало законної сили 26.02.1991 року, на даний час є чиним, в судовому порядку не скасоване, тому обставини, встановлені цим рішенням, в силу ст. 72 КАС України доведенню не підлягають.

На підставі вказаного рішення Одеським КП «МБТІ та РОН» 04.03.1991 року за ОСОБА_7 зареєстроване право власності на 2/5 частини нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, м. Одеса.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорювана реєстрація проведена уповноваженим органом на підставі правостановлючого документа - рішення суду, тому є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Разом з цим, відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів, зокрема, фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Захисту підлягають порушені цими органами права, свободи та інтереси відповідної особи.

З огляду на викладене, виходячи з правомірності оспорюваної реєстрації, враховуючи чинність рішення суду, яким встановлено право власності на спірний об'єкт нерухомості за ОСОБА_4, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування запису п. 5 в реєстрі за № 1121 про здачу будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію також не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що не підлягають задоволенню і вимоги про скасування реєстрації договору дарування 3/10 від 2/5 частин домобудівництва, посвідченого нотаріусом ОСОБА_6 від 22.12.2004 року за № 10888 з записом в реєстрі, в реєстраційній книзі за № 22730, оскільки випливають із права ОСОБА_4 щодо користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд та правомірності подальшої реєстрації права цієї частки на підставі законного правочину.

З урахуванням викладеного, враховуючи правомірність оспорюваної реєстрації права та аналіз ст. 21 КАС України, позовні вимоги про відшкодування шкоди також задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Частиною 4 статті ст. 118 КАС України передбачено, що у разі якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили.

Керуючись ст.ст. 118, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ГУ ДКС України в Одеській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на реєстрацію рішення недійсним та незаконним, скасування реєстрації рішення з анулюванням запису в реєстраційній книзі; скасування реєстрації договору дарування частин домобудівництва; відшкодування з органів КП «МБТІ та РОН» моральної шкоди; скасування пункту запису в реєстрі про здачу будинку в експлуатацію - залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, застосовані Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року у вигляді заборони Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно домоволодіння №42 по вул. Марата в м. Одесі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О.Турецька