Ухвала суду № 43883356, 30.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/89/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Готра Т.В.,

від відповідача Ткач С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2014 року № 177026552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у період із 20 по 26 листопада 2014 року проведено перевірку ТОВ «Фудмаркет», за результатами якої 01 грудня 2014 року складено акт № 1142/26-55-22-09/36387233 про результати документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у результаті взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Реіз-ЛТД» за період із 01 по 31 серпня 2014 року (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198,6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2014 року у розмірі 115037,00 грн.

На підставі акта перевірки 17 грудня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 177026552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 115037,00 грн. за основним платежем та у розмірі 57519,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані платником податків у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом через відсутність в останнього адміністративно-господарських можливостей для ведення господарської діяльності та порушення податкового законодавства.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі листа податкової інформації № 124/26552207/37567321 від 28.10.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД», код ЄДРПОУ 37567321 щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014», складеному ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому контролюючий орган прийшов до висновку про неможливість здійснення ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» господарської діяльності внаслідок відсутності адміністративно-господарських можливостей та нездійснення декларування податкових зобов'язань за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Фудмаркет», надання податкової вигоди для третіх осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, за який проведено перевірку, між ТОВ «Фудмаркет» (Покупець) і ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» (Постачальник) було укладено договір поставки від 12.06.2014 № 4600038255.

За умовами зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставляти Товари по цінах і в асортименті, вказаними в Специфікації разом із товаросупровідною документацією відповідно до поданих Покупцем та підтверджених Постачальником замовлень, а Покупець зобов'язується приймати такі Товари і оплачувати.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору ціни на товари, що поставляються вказуються в Специфікації і видаткових накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.1 договору Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP - до місця призначення (правила «ІНКОТЕРМС»), вказаного в замовленні, тобто Постачальник зобов'язується прийняти від Покупця Замовлення на поставку Товару і здійснити поставку своїми засобами, за свій рахунок на адресу і в строк, вказані в такому Замовленні.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що Товар поставляється разом з накладними, а також зі всією товаросупровідною документацією в строк виконання замовлення, узгоджений в Додатку №2.

12.06.2014 сторонами договору підписано Додаток № 1 до договору поставки № 4600038255 від 12.06.2014, в якому сторони погодили умови поставки (строк узгодження зміни ціни Товару, строк виконання Замовлення, % повернення і/або заміни Товару, строк оплати, розмір заборгованості, що постійно діє у Покупця перед Постачальником, рівень виконання Замовлень).

Також 12.06.2014 ТОВ «Фудмаркет» та ТОВ «Компанія Реліз-ЛТД» було укладено додаток до договору поставки № 4600038255 від 12.06.2014 «Послуги зі стимулювання збуту товарів», за умовами якого Покупець зобов'язується надавати Постачальникові комплекс послуг зі стимулювання збуту товарів, поставлених за договором поставки, у всіх торгових залах мережі супермаркетів Покупця, відкритих на дату підписання договору поставки, а також інших, які відкриватимуться протягом терміну дії Договору, а Постачальник зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги.

Реальність виконання договору поставки підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні, копії яких місяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що за договором було здійснено поставку лохини (вагової);

- товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що поставка лохини вагової здійснювалася автомобільним перевізником ФОА ОСОБА_1 на замовлення ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» замовнику - ТОВ «Фудмаркет». В ТТН зазначено пункт навантаження- головний склад (м. Київ, Військовий проїзд 1), пункт розвантаження - Київська обл., Бориспілький р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 22-г.;

- податкові накладні.

- акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 31.08.2014 № 911785383, з якого вбачається, що ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» надано ТОВ «Фудмаркет» логістичні послуги за умовами договору від 12.06.2014 № 4600038255.

Оплата за договором проведена у повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтвердженнями копіями платіжних доручень, приєднаних до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження господарських можливостей щодо виконання контрагентом своїх зобов'язань за договором поставки позивачем надано копію договору зберігання № 5 від 06.06.2014 року, укладеного між ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» та КП «Печерськсервіс», акти здачі-приймання виконаних робіт за вказаним договором, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2014 № 010714, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 надає послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні ТОВ «Компанія Реіз ЛТД», копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.07.2014 № 05.03.02-04/44687 щодо лохини свіжої згідно ТУ У 20147308.007-97 «Лохина свіжа. Технічні умови».

Стосовно використання отриманого товару у власній господарській діяльності, то такий товар був реалізований у магазинах торгівельної мережі ТОВ «Фудмаркет».

З матеріалів справи вбачається, що до видів діяльності ТОВ «Фудмаркет» відноситься, зокрема, 51.39.0 - неспеціалізована торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Враховуючи те, що виконання умов договорів підтверджене дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на лист про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Посилання контролюючого органу на відмінність задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями його контрагента не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Посилання контролюючого органу на відсутність у ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» трудових ресурсів не підтверджене доказами, а зводиться лише до констатації вказаної обставини в акті перевірки. Крім того, податковим органом не проаналізовано, які ресурси необхідні для здійснення спірних операцій, а також не враховано можливість залучення інших (орендованих) ресурсів.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача з метою отримання економічної вигоди, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Компанія Реіз-ЛТД» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів про надання послуг відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, п. 198,6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 30.04.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.