Ухвала суду № 43883322, 28.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 751/979/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Деркач О.Г. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, Головного управління юстиції у Чернігівській області в якому просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області Курилець В.І. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №2-а/2515/153/2012; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області Курилець В.І. від 22.01.2015 про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-а/2515/153/2012 для повного виконання судового рішення.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2015 ВП № 41625057.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 січня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2515/153/2012.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що на виконанні відповідача перебував виконавчий лист № 2-а/2515/153/2012, виданий 13.01.2014 Новозаводським районним судом м. Чернігова про зобов'язання УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради здійснити на користь позивача перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також, у вказаній постанові зазначено, що рішення суду боржником виконано частково, а саме: проведено перерахунок необхідної виплати. Разом з тим, вказано, що застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені ст. ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв'язку із незалежними від нього обставинами (відсутні кошти для даного виду виплат). Відтак, державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо, у зв'язку з чим, керуючись ч. 3 ст. 75 та п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв оскаржувану постанову.

Обговорюючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно частини 1 статті 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписи приведеної норми кореспондуються з критеріями, на відповідність яким адміністративні суди перевіряють рішення, дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також узгоджуються із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, для правильного вирішення справи підлягає перевірці, зокрема, відповідність постанови державного виконавця від 22 січня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №41625057 вимогам чинного законодавства, а також обґрунтованість її прийняття.

Підстави закінчення виконавчого провадження передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідну пункту 11 цієї норми, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 цього Закону.

Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Аналіз приведеної норми свідчить, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 та частини 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», допускається лише після вчинення державним виконавцем дій, передбачених статтею 89 цього Закону, та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як зазначав в своєму листі УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради, рішення суду не виконане в повному обсязі через відсутність бюджетних призначень та асигнувань на виконання судових рішень.

Проте, колегія суддів не приймає такі доводи, зазначаючи, що виконання судового рішення не може бути поставлено в залежність від бюджетних призначень чи асигнувань, адже судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічна позиція підтримується Європейським судом з прав людини і висловлена, зокрема, в рішеннях по справах «Жовнер проти України», «Півень проти України» та «Кечко проти України».

Тому, наведені УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради причини невиконання судового рішення не можна розцінювати як поважні.

З огляду на викладене, державним виконавцем безпідставно порушено встановлену частиною 3 статті 79 та статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» процедуру, що передує винесенню постанови про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 цього Закону.

Попри наведене, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що державний виконавець з'ясовував обставини невиконання судового рішення.

Всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, відповідачем не доведено суду того, що він пересвідчувався чи виділялись бюджетні кошти на забезпечення виконання судових рішень за програмою соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та чи передбачались відповідні видатки, що могло би бути свідченням того, що виконати рішення без участі боржника неможливо.

Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку, що постанова державного виконавця від 22 січня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №41625057 прийнята необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки прийняття вказаної постанови порушило право позивача на належне виконання ухваленого на його користь судового рішення, дана постанова підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 30.04.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.