Ухвала суду № 43883197, 29.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/632/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ді Сі Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Каліпсо Фінанс» до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Фінансова компанія «Каліпсо Фінанс» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про звільнення з-під арешту майна (нежилого будиноку - адмінкорпусу (літера «Г») загальною площею 7787,80 кв.м, що знаходиться за адресою у м. Києві по вул. Дегтярівська, 21 разом з усіма його при належностями), що належить ТОВ «Офіс Лайн», переданого в іпотеку позивачу, та на яке постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві накладено арешт; зобовязання здійснити всі необхідні заходи для зняття арешту, накладеного відповідно до постанови від 17 жовтня 2014 року № 45071235.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, треті особи - ТОВ «Офіс Лайн» та ТОВ «Джі Ді Сі Україна» подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 45071235 від 17 жовтня 2014 року при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/17707/14 від 30 вересня 2014 року про стягнення з ТОВ «Офіс Лайн» на користь ТОВ «Джі Ді Сі України» боргу в розмірі 579 730, 85 грн. накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу. Арешт накладено з моменту надходження постанови.

Вказана постанова прийнята на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), в тому числі ст. 25 Закону.

Разом з тим, згідно договору від 02 листопада 2004 року ТОВ «Офіс Лайн», як іпотекодавець, передали ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», як іпотекодержателю, в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 155 від 02 листопада 2004 року (з усіма подальшими змінами до нього) - повернення кредиту у розмірі 8 600 000 грн. в строк до 02 листопада 2009 року згідно графіку повернення кредиту, а також сплачення процентів за користування кредитом у розмірі 12% у доларах США та 18% у гривнях річних згідно з графіком сплати процентів - нерухоме майно: нежилий будинок-адмінкорпусу (літера «Г»), загальною площею 7787,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21. Згідно договору нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Згідно додаткового договору до іпотечного договору, укладеного 29 липня 2005 року між ТОВ «Офіс Лайн» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», оціночна вартість предмета іпотеки складає 32 041 233 грн., а згідно договору про внесення змін від 29 червня 2007 року - 64 482 986 грн.

Договором відступлення прав за іпотечним договором від 20 грудня 2013 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») відступив ТОВ «Фінансова компанія «Каліпсо Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором № 155 від 02 листопада 2004 року (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього), що були укладені між ТОВ «Офіс Лайн» та ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк» (договір факторингу від 20 грудня 2013 року № 13/20/12-01).

20 грудня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу внесено запис про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Каліпсо Фінанс» по відношенню до іпотекодавця - ТОВ «Офіс Лайн», а саме: вказаний об'єкт нерухомого майна - нежилий будинок-адмінкорпусу (літера «Г»), загальною площею 7787,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 та відомості про основне зобов'язання - строк виконання основного зобов'язання 31 жовтня 2014 року, розмір основного зобов'язання: 5 571 321, 40 долари США, додаткові відомості: 7 905 000 гривня тощо.

Слід зауважити, що доказів виконання зобов'язання за договором іпотеки ТОВ «Офіс Лайн» або визнання вищезазначених договорів недійсними або нікчемними матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 898) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За ст. 17 Закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі наказу господарського суду.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (стаття 52 Закону № 606).

Статтею 57 Закону встановлено порядок арешту і вилучення майна боржника. Так, копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

В силу приписів ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» встановлено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Статтею 60 Закону, на яку посилається апелянт - ТОВ «Офіс Лайн» не встановлений виключний порядок оскарження арешту майна боржника. Разом з тим, відповідно до статті 82 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3, на яку посилається апелянт - ТОВ «Джі Ді Сі Україна», до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників. Разом з тим, колегія суддів не може прийняти до уваги зазначені доводи вказаного апелянта, оскільки справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду (ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно статті 3 Закону № 898 іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, оскільки договір іпотеки зареєстрований у державному реєстрі в листопаді 2004 року, відомості про іпотекодержателя - ТОВ «Фінансова компанія «Каліпсо» - 20 грудня 2013 року, то право іпотекодержателя - позивача - на задоволення забезпечених іпотекою вимог є пріоритетним по відношенню до права ТОВ «Джі Ді Сі Україна», оскільки наказ Господарського суду міста Києва виданий 30 вересня 2014 року, тобто після набуття позивачем права іпотекодержателя на спірне майно.

Згідно ст. 16 Закону України «Про заставу», право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до ч.1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одразу слід відзначити, що право застави виникло до винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Таким чином, підстави для арешту заставного майна відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього ж Закону про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Враховуючи те, що підстави, визначені ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні, інших підстав для звернення стягнення на заставлене майно особою, яка не являється заставодержателем чинним законодавством не передбачено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, колегія суддів приходить до висновку, що у ДВС України були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно боржника, яке перебуває у заставі, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію позивачем першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмета застави.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.09.2013 року № К/800/1343/13.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що орган Державної виконавчої служби відповідно до вимог ч. 4. ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» повідомив позивача, як заставодержателя, про накладення арешту на заставне майно та роз'яснив йому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За ст. 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Таким чином, з огляду на дійсність цивільно-правових відносин між позивачем та третьою особою - ТОВ «Офіс Лайн» та наявність взаємних прав та обов'язків іпотекодержателя та іпотекодавця стосовно предмета іпотеки - спірного нерухомого майна, на яке накладено арешт державним виконавцем в межах інших цивільно-правових відносин (до того ж, заборгованість боржника - ТОВ «Офіс Лайн» перед позивачем більша, ніж перед третьою особою - ТОВ «Джі Ді Сі Україна»), реєстрацію іпотеки до видання господарським судом наказу, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та зняття арешту з майна боржника.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому вони не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ді Сі Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29.04.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.