Ухвала суду № 43883023, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2015 рокусправа № 804/9022/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Бабіч Катерини Юріївни,

представника відповідача: Качмар Вячеслава Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смєла"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смєла" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що при розгляді справи підтверджено висновки податкового органу про відображення в податковому обліку наслідків здійснення безтоварних операцій, що спричинило заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 709499,99грн. та заниження податку на додано вартість на суму 358333,33грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню, оскільки взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Зернові джерела" підтверджені первинними документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Суду пояснив, що у 2012 році контрагент позивача товариство "Зернові джерела" не здійснювало засівання земель соняшником тому не отримувало врожаю соняшника, що підтверджено статистичною звітністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, податковим органом складено акт № 344/22-04/23646555 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Смєла" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Зернові джерела" за березень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку". За результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Смєла" із ТОВ "Зернові джерела" за березень 2013 року. На підставі висновків вищевказаного акта, податковим органом 24.06.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005332204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 064 250,00 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі 709 500 грн. та за штрафними санкціями - 354750 грн.,) та № 0005342204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 537 499,67 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі 358 333 грн. та за штрафними санкціями - 179 166,67 грн.)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Обов'язок підтвердити витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету, на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, визначену постачальником.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Згідно матеріалів справи зі статистичної звітності ТОВ "Зернові джерела" за формою № 29-сг (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2012 року" вбачається, що в 2012 році підприємством посіяно озимих культур восени минулого року на зерно та зелений корм, включаючи ріпак - 771,00 га., з них повністю загинуло до закінчення сівби ярих культур - 246,00 га. Відповідно до гр.1 "Зернові та зерновобобові культури" посіяно озимі зернові культури, що збереглися до закінчення сівби ярих - усього 303,00 га., з них пшениця озима - 303,00 га., загальна площа збирання 303,00 га, з них пшениця озима 303,00 га., одержано врожаю у початково оприбуткованій вазі 4121,00 центнер, у вазі після доробки 4006,00 центнер, з них пшениця озима 4121,00 ц. та 4006,00 ц. відповідно. Відповідно до гр.2 "Технічні культури" посіяно ріпак озимий на 222,00 га., загальна площа збирання врожаю 222,00 га., одержано врожаю 1554,00 ц. Посівна площа всього 525,00 га.( з 303,00 га. зібрано пшеницю озиму та з 222,00 га. зібрано ріпак озимий).

Отже, в 2012 році Товариство "Зернові джерела" не здійснювало засівання земель соняшником та відповідно не отримувало врожай соняшника, що також підтверджується статистичною звітністю за формою № 4-сг (річна) "Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року", за формою № 37-сг (місячна) "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 1 травня 2012 року, на 1 червня 2012 року, на 1 липня 2012 року, на 1 серпня 2012 року, на 1 вересня 2012 року, на 1 жовтня 2012 року, на 1 листопада 2012 року", з якої вбачається, що засівні площі використовувались під озиму пшеницю та озимий ріпак.

В судовому засіданні не підтверджено походження соняшника та його використання.

Згідно матеріалів справи основним видом діяльності контрагента позивача - Товариства "Зернові джерела" є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. При цьому, аналіз документів податкової звітності Товариства "Зернові джерела" викликають сумнів у можливості фактичного здійснення господарських операцій через відсутність обладнання, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; не дають підстав для підтвердження фактів здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу ст. 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» N 37-IV від 04.07.2002, суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна. При цьому, суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Таким чином, ні позивач ні його контрагент Товариство "Зернові джерела" не є суб'єктами зберігання зерна т. я. не має в своєму складі зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), не є суб'єктом виробництва зерна, яке зберігає його у власних або орендованих зерносховищах, та не є іншим суб'єктом господарювання, яке бере участь у процесі зберігання зерна. До того ж позивачем не укладалися договори складського зберігання зерна із суб'єктами ринку зерна.

Щодо сертифікату відповідності слід зазначити, що сертифікат відповідності на товар (соняшник) виписується підприємством, котре має свою власну лабораторію, яка є сертифікованою, відповідно до законодавства України. Товариство "Зернові джерела" таку лабораторію не мало на момент укладання договору поставки, послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки не надавало, та статусу сертифікованого складу для зберігання насіння соняшника не мало (в розумінні вимог Технічного регламенту зернового складу, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228).

Суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, щодо необхідності прояву платником податку розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже у разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, шляхом позбавлення в силу вимог податкового законодавства можливості скористатися при визначенні об'єкта оподаткування правом на зменшення суми доходів в сумі витрат, на підставі документів, які не підтверджують здійснення платником податку цих витрат, і тому не мають силу первинних.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смєла" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смєла" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко