Ухвала суду № 43882935, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № П/811/2146/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія", Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001351500 від 04.06.14, №0001361500 від 04.06.14, №0001371500 від 04.06.14.

Позивні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, оскільки такі не відповідають дійсності, а товариство має необхідні первинні документи для формування витрат та податкового кредиту.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001371500 від 04.06.14, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 163 208 грн. за основним платежем, 96 898 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001351500 від 04.06.14, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 412 883 грн. за основним платежем, 247 255 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001361500 від 04.06.14.

В решті позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивачем та відповідачем було подано апеляційні скарги, в яких сторони посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції, проте позивач просить прийняти нову постанову із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, а відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а скаргу товариства підтримали та зазначили, що рішення суду просили скасувати та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно матеріалам справи, відповідачем, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ОЛК" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "ПДО-Дніпро" за лютий-березень 2013 року, ПП "Епізод" за липень 2013 року, ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" за травень 2013 року, ТОВ "Євроконтакт ЛТД" за вересень 2013 року, ТОВ "Аларкон" за липень 2013 року, ТОВ "Фетіс" за вересень 2013 року, ПП "Фаворит запчастини" за серпень 2013 року, ТОВ "Вуглекислотний завод Дніпропетровська" за вересень 2013 року, ТОВ "Спецфундаментбуд-плюс" за листопад-грудень 2013 року, ТОВ "Таурус-Газ" за грудень 2010 року, січень - жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №184/22-00/31907552 від 21.05.14 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, п.2 ст.1, п.1 ст.3, пп.2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" - занижено податок на прибуток у сумі 224381 грн. за 2013 рік, внаслідок віднесення до витрат вартості товару, отриманого за нікчемним правочином на суму 1 180 953 грн.; ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України - занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 640485 грн., в тому числі: за 2011 рік в сумі 238187 грн. (січень - 25925 грн., лютий - 34659 грн., серпень - 20500 грн., вересень - 47788 грн., жовтень - 31605 грн., листопад - 39900 грн., грудень - 37810 грн.); за 2013 рік - 402298 грн. (лютий - 26648 грн., травень - 72860 грн., липень - 172355 грн., серпень - 36541 грн., вересень - 93894 грн.), внаслідок віднесення до податкового кредиту суми ПДВ від вартості товару, отриманого за нікчемним правочином.

Висновки перевіряючи ґрунтуються на актах податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0001371500 від 04.06.14, яким позивачеві за порушення п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, на підставі п.54.3 ст.54 та відповідно до ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 336 576 грн., з яких 224 384 грн. - основний платіж, 112 192 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- форми "Р" №0001351500 від 04.06.14, яким позивачеві за порушення ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, на підставі п.54.3 ст.54 та відповідно до ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 864 205, 50 грн., з яких 576 137 грн. - основний платіж, 288 068, 50 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- форми "В4" №0001361500 від 04.06.14, яким позивачеві за порушення ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, на підставі п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3764 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов прийшов до висновку щодо помилковості висновку відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ "Вуглекислотний завод Дніпропетровська", ТОВ "Спецфундаментбуд-плюс", ТОВ "ПДО-Дніпро", ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ТОВ "ТД "Аларкон", ПП "Фаворит запчастини", ТОВ "Євроконтакт-ЛТД", ТОВ "Фетіс" щодо поставки товарів та послуг, оскільки такі висновки спростовані наданими доказами позивачем. Проте відмовляючи у задоволення позову що стосується взаємовідносин з ТОВ "Таурус-Газ" та ПП "Епізод", суд прийшов до висновку, що документи надані позивачеми по взаємовідносина із останніми містять недостовірну інформацію, мають дефекти в оформленні, а також враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, суд прийшов до висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача з цими контрагентами.

Колегія суддів погоджується з такими доводами суду першої інстанції та зазначає наступне.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовується сторонами, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами, зокрема, ТОВ "Вуглекислотний завод Дніпропетровська", ТОВ "Спецфундаментбуд-плюс", ТОВ "ПДО-Дніпро", ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ТОВ "ТД "Аларкон", ПП "Фаворит запчастини", ТОВ "Євроконтакт-ЛТД", ТОВ "Фетіс".

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується договорами, видатковими накладними, накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладнимиплатіжними дорученнями, податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, які надають позивачеві право на формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, частково задовольняючи позовні вимоги, що віднесення сум до витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача із зазначеними контрагентами зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Також, слід зазначити, що Податковим кодексом України, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для визначення податкових зобов'язань (зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування), як недодержання контрагентом платника податків норм податкового законодавства та відсутня підстава визначення податкового зобов'язання з посиланням на акти інших податкових органі про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в цій частині спростовані у ході розгляду скарги.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Таурус-Газ» та ПП «Епізод», судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно матеріалам справи, позивачем з ТОВ "Таурус-Газ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №24 від 01.08.11, за умовами якого (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "ОЛК" (покупець), а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в додатках до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.193-196, т.1).

Позивачем суду були надані рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення.

Доказів складання додатків до договору купівлі-продажу №24 від 01.08.11, у яких були б наведені кількість товарів, що підлягають поставці, їх асортимент та вартість, як це передбачено вказаним договором, позивачем суду не надано.

Згідно з умовами п.2.4 договору купівлі-продажу №24 від 01.08.11, укладеного з ТОВ "Таурус-Газ", товар доставляється (перевозиться) силами та засобами покупця за адресою, яка визначається у договорі.

Проте судом встановлено, що, товари перевозилися з міста Кременчука Полтавської області до міста Олександрія силами постачальника ТОВ "Таурус-Газ", про що надали суду копії товарно-транспортних накладних, однак, не надали доказів внесення змін до договору №24 від 01.08.11 щодо умов та місця поставки, як того вимагають ст. 654 ЦК України, ст.188 ГК України.

Товарно-транспортні накладні, не містять назви автопідприємства - перевізника, не підписані його уповноваженою особою, зокрема водієм, не містять посилання на подорожні листи, до яких вони додаються. Крім того, у наданих товарно-транспортних накладних зазначено автомобіль марки МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 та причіп д.н.з. НОМЕР_2. Між тим, за інформацією УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, наданої на запит суду, згідно з даними бази НАІС ДДАІ та НБД "Автомобіль" державний номерний знак НОМЕР_1 закріплений за легковим автомобілем марки АЗЛК 2140, який зареєстрований за громадянкою ОСОБА_1, а державний номерний знак НОМЕР_2 закріплений за легковим автомобілем марки ВАЗ 21091, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_2 (а.с. 104 -105, т.5), що виключає можливість перевезення таким рухомим складом великотоннажних вантажів, як це вказано у згаданих товарно-транспортних накладних.

Згідно з записами, які містяться в накладних та товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ "Таурус-Газ", вантажі від імені ТОВ "ОЛК" одержували за довіреностями ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Належних доказів видачі та реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Таурус-Газ" позивачем суду не надано, оскільки поданий суду реєстр документів за 2011 рік не відповідає вимогам до Журналу реєстрації довіреностей, установленим згаданою Інструкцією. (а.с.135 - 151, т.4).

Також позивачем з ПП "Епізод" укладено договір поставки №46-ЛК від 01.07.13, за умовами якого ТОВ "ОЛК" зобов'язується поставити металопродукцію власним автотранспортом, прийняти товар та оплатити його (а.с.103-104, т.2).

Позивачем суду були надані рахунки-фактури, податкові накладні, накладні.

Також ПП "Епізод" разом з поставленими товарами надав позивачу транспорті послуги, які не включені до ціни товарів, а вказані у рахунках та накладних окремим рядком. На вартість цих послуг нараховано податок на додану вартість, який сплачений позивачем.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору поставки №46-ЛК від 01.07.13 поставка товару здійснюється на умовах ЕXW "Франко завод", відповідно до Міжнародних правил інтерпретації торгових термінів "Інкотермс 2010".

Відповідно до Правил Інкотермс 2010, умова поставки EXW "франко-завод" передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Позивачі на підтвердження транспортування товарів контрагентом надав суду копії товарно-транспортних накладних №383 від 08.07.13, №384 від 09.07.13, №385 від 16.07.13, №386 від 19.07.13, №387 від 24.07.13, №388 від 26.07.13, №389 від 31.07.13. (а.с.107, 111, 115, 119, 123, 127, 131, т.2), зі змісту яких вбачається, що у них ПП "Епізод" значиться як перевізник (автопідприємство) та вантажовідправник, а ТОВ "ОЛК" - як замовник та вантажоодержувач. Також у цих товарно-транспортних накладних вказаний автомобіль В/а DAF 95XF480 НОМЕР_3, водій - ОСОБА_5

Проте, взаємовідносини позивача з ПП "Епізод" щодо поставки товарів у липні 2013 року за договором №46-ЛК від 01.07.13 були предметом перевірки, проведеної відповідачем у жовтні 2013 року, результати якої оформлені довідкою Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №152/22-10/31907552 від 29.10.13 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "ОЛК" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Епізод" за липень 2013 року". (а.с. 91- 98, т.5). До перевірки податковому органу позивач повідомленням від 03.10.13 (вх..№3095/10) надав зокрема документи, які підтверджують господарські відносини з ПП "Епізод" за липень 2013 року та правомірність декларування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 64396 грн.: договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжне доручення, та зазначив, що доставка товару здійснювалася ТОВ "ОЛК", вантажним автомобілем VOLVO VNL, що є власністю ТОВ "ОЛК", та підтверджується товарно-транспортними накладними №383 від 08.07.13, №384 від 09.07.13, №385 від 16.07.13, №386 від 19.07.13, №387 від 24.07.13, №388 від 26.07.13, №389 від 31.07.13. (а.с. 148 - 207, т.6). Вказані документи перевірені та описані податковим органом у довідці №152/22-10/31907552 від 29.10.13 (а.с. 91-98, т.5), а також в акті №184/22-00/31907552 від 21.05.14. (а.с. 96 - 97, т.1)

Також судом встановлено, що отримання вантажу від ПП "Епізод" від імені позивача одержував ОСОБА_3 за довіреностями. Належних доказів видачі ОСОБА_3 довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Епізод" та їх реєстрації позивачем суду не надано.

Таким чином, вищезазначене свідчить, що такі договори позивачем укладалися, проте доказів їх виконання позивачем не надано. З огляду на те, що відповідні документи на підтвердження реальності господарських операцій у звітному періоді у позивача відсутні, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про не підтвердження позивачем правомірного декларування взаємовідносин з ТОВ «Таурус-Газ» та ПП «Епізод».

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги позивача підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційні скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст., ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія", Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст рішення складено 28 квітня 2015 року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак