Ухвала суду № 43882794, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 808/7676/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Кузьміної І.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі №808/7676/13-а за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності незаконною та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

25 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати рішення, дії та бездіяльність відповідача протиправними та такими, що порушили конституційні права позивача; стягнути з відповідача на користь позивача 99288,00 грн. - вартість оплаченої облігації за автомобіль представницького класу ГАЗ-2410 «Волга»; стягнути з відповідача 6329,29 грн. - суму матеріальних збитків; стягнути з відповідача 80000,00 грн. моральної шкоди.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за наслідками протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприйняття постанов про погашення заборгованості з відшкодування вкладникам цільового державного займу на придбання автомобілів представницького класу «Волга» ГАЗ - 2410 протягом 2000 - 2007 років та як наслідок невідшкодування позивачу належних йому до виплати коштів з урахуванням індексу інфляції за минулі роки, відповідачем було порушено права та законні інтереси позивача, а також завдано йому моральної та матеріальної шкоди, яка має бути виплачена Кабінетом Міністрів України у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга позивача, фактично, обґрунтована доводами адміністративного позову.

За наслідками апеляційного розгляду справи ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - скасовано, провадження у справі - закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та справу направлено на продовження розгляду в суд апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в серпні 1990 року ОСОБА_1 викуплено облігацію Державної цільової безвідсоткової позики, 1990 року випуску, на придбання автомобіля представницького класу ГАЗ - 2410 «Волга» номінальною вартістю 16000 рублів. 19.03.1992 р. облігація на викуп автомобіля ГАЗ-2410 «Волга» здана позивачем до Державної трудової ощадної каси №7858 на зберігання.

23.06.2009 р. позивач звернувся із заявою до Запорізького обласного управління Державного ощадного банку України про виплату вартості облігації по виду товару автомобіль «Волга» ГАЗ-2410. Листом №11-06/58к/3867 від 25.06.2009 р. позивачу надано відповідь, в якій, зокрема, зазначено, що позивачем облігація для проведення її індексації та відкриття компенсаційного рахунку до установ Ощадбанку не пред'являлась.

27.09.2011 р. позивач звернувся зі скаргою-зверненням до Кабінету Міністрів України, в якій просить здійснити перерахунок вартості оплаченої облігації за автомобіль ГАЗ-2410 «Волга» в сучасних цінах.

22.11.2011 листом №31-11020-38/23-6941/5727 за підписом заступника Міністра Рибака С.О. позивачу надано відповідь про те, що відшкодування громадян коштів в рахунок цільових державних позик на 2011 року видатками бюджету не передбачено, в той же час, питання включення видатків на проведення компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» можливо лише у разі вишукування додаткових джерел наповнення бюджету.

21.12.2011 р. позивач повторно звернувся зі скаргою-зверненням до Кабінету Міністрів України, в якій просить надати відповідь, у зв'язку з чим, позивач своєчасно не отримав грошову компенсацію за облігацію на придбання автомобіля ГАЗ-2410 «Волга». 03.01.2012 листом №1/03/73-12 за підписом директора Департаменту звернень громадян та контролю виконання Шелест Т. звернення позивача направлено в Міністерство Фінансів України.

Після отримання звернення позивача Міністерством Фінансів України, листом від 07.02.2012 №31-11020-38-10/2804 за підписом заступника Міністра Рибака С.О. позивачу надано відповідь на скаргу, в якій розгорнуто викладено позицію, аналогічну викладеній в листі від 22.11.2011 листом №31-11020-38/23-6941/5727.

22.03.2012 р. позивач звернувся із заявою-зверненням до Прем'єр Міністра України Азарова М.Я., в якій позивач просить прийняти його на особистий прийом до ОСОБА_7 15.05.2012 р. листом №31-11020-32/23-3814/2740 надано відповідь на звернення позивача, відповідно до якої зазначено, що виплати компенсацій за знеціненими грошовими заощадженнями планується розпочати з 01 червня 2012 року.

Правомірність та обґрунтованість дій Кабінету Міністрів України щодо здійснення заходів відшкодування позивачу грошових коштів в рахунок придбаної позивачем облігації державного цільового безвідсоткового займу 1990 року випуску, та вирішення питання стосовно можливості стягнення з відповідача заявлених в адміністративному позові грошових коштів матеріальної та моральної шкоди є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як виконавчим органом державної влади вчинюються дії щодо забезпечення здійснення відшкодувань громадянам, особам без громадянства та іноземним громадянам знецінених грошових вкладів, в тому числі, за цільовими державними позиками шляхом прийняття підзаконних правових актів на виконання вимог Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» в межах державних видатків на відповідний бюджетний рік. Оскільки відповідачем було прийнято постанови на виконання приписів зазначеного закону, у суду відсутні законні підстави для задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок заявленої позивачем матеріальної та моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства. Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку. Погашення відновлених заощаджень громадян, поміщених у цінні папери, здійснюється на загальних підставах відповідно до сум, визначених у Державному бюджеті України.

Статтею 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» передбачено, що перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначені в Законі України "Про Кабінет Міністрів України" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), у статті 1 якого визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.

Відповідно ж до ст.2 вказаного Закону до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави; забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади; виконання інших функцій, визначених Конституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також актами Президента України; організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України; Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та актів Президента України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності (ст.4 Закону).

У ст.19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, Кабінет Міністрів України як центральний орган виконавчої влади в Україні спрямовує діяльність на забезпечення внутрішньої політики країни, шляхом видання підзаконних нормативних актів на виконання законів України та Конституції України.

В свою чергу, нормативно - правовим актом, що регламентує порядок погашення заборгованостей по знеціненим вкладам громадян, в тому числі за цільовими державними позиками, є Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», механізм реалізації вказаного Закону здійснюється шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України постанов про порядок та розмір проведення виплат вкладника, виключно в межах видатків передбачених бюджетом.

Так, Кабінетом Міністрів України на виконання вимог Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» було прийнято постанову №481 від 20.05.2009 року, пунктом 1 якої встановлено провести у 2009 році виплату громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, правонаступниками яких є відповідно відкриті акціонерні товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк) та Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - НАСК "Оранта"), страхові компанії "Дніпро", "Оранта-Січ", "Астарта", "Орадон", акціонерна страхова компанія "Оранта-Лугань", а також в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР, у загальному розмірі 250 млн. гривень, у тому числі: 87 млн. гривень - вкладникам з числа тих, що не отримали протягом 2008 року компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 р. №1, у порядку черговості внесення відомостей про них до інформаційно-аналітичної системи "Реєстр вкладників заощаджень громадян" у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більш як 1000 гривень на одного вкладника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 від 20.05.2009 року для проведення зазначених у пункті 1 цієї постанови виплат Державне казначейство перераховує згідно з розписом видатків державного бюджету на підставі розподілу, проведеного Міністерством фінансів, і необхідних документів, що подаються Міністерством Державному казначейству, кошти у сумі 250 млн. гривень на рахунок Ощадбанку та на рахунок НАСК «Оранта».

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України №346 від 23.04.2012 «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» постановлено провести з 1 червня 2012 р. виплату громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк), а також в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР (далі - виплата компенсації), у загальному розмірі 6152430 тис. гривень, у тому числі: 5600430 тис. гривень - вкладникам, відомості про яких станом на 1 січня 2012 р. внесені до інформаційно-аналітичної системи "Реєстр вкладників заощаджень громадян" (далі - Реєстр) та які не отримали протягом 2008 року компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 р. № 1 (Офіційний вісник України, 2008 р., №2, ст.51), у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 1000 гривень на одного вкладника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №346 від 23.04.2012 для проведення зазначеної у пункті 1 цієї постанови виплати Державна казначейська служба перераховує згідно з розписом видатків державного бюджету на підставі розподілу, проведеного Міністерством фінансів, та необхідних документів, що подаються зазначеним Міністерством Державній казначейській службі, кошти у сумі 6152430 тис. гривень на рахунок Ощадбанку.

Зазначене свідчить про те, що відповідачем на виконання вимог Закону прийнято відповідні підзаконні нормативні акти (постанови), якими встановлено в рамках власних повноважень, порядок та розмір виплат на користь погашення грошових зобов'язань держави перед колишніми вкладниками Ощадбанку СРСР та власниками облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, в той же час, перерахунок коштів на покриття витрат за знеціненими грошовими заощадженнями здійснюється Державним казначейством України, згідно з розписом видатків державного бюджету та на підставі розподілу, проведеного Міністерством фінансів України через установи Ощадбанку. Отже, розпорядником коштів виступає Міністерство Фінансів України.

Таким чином, оскільки Кабінет Міністрів України безпосередньо не здійснює виплату коштів за знеціненими грошовими заощадженнями суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання дій по невиплаті позивачу грошової компенсації за облігацією на викуп автомобіля ГАЗ-2410 «Волга» протиправними та стягнення з Кабінету Міністрів України коштів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичний особі незаконним рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійснені ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини (ст.1167 ЦК України).

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992р. шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.

Відсутність же хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.

В своєму адміністративному позові позивач наголошує на тому, що дії відповідача щодо несвоєчасного прийняття постанови КМУ про здійснення відшкодувань грошових коштів вкладникам державної цільової позики на придбання автомобіля «Волга» ГАЗ 2410 призвели до майнових та немайнових втрат позивача.

Постановами Кабінету Міністрів України №862 від 31.10.1995, №961 від 01.12.1995, №1254 від 22.1.2004, №336 від 01.03.2007 р., №1206 від 10.10.2007 р., виплата компенсації за облігаціями на отримання автомобілів ГАЗ-2410 «Волга» передбачена не була.

Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 09.01.2008 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2008 №15) «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» передбачено виплата грошових компенсацій за облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, сертифікати Ощадного банку СРСР, державні казначейські зобов'язання СРСР, придбані на території Української РСР, але не більш як 1000 гривень на одного вкладника.

Рішенням Конституційного суду України №13-рп/2001 від 10.10.2001 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 7 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21 листопада 1996 року N 537/96-ВР ( 537/96-ВР ) (із змінами) в частині щодо повернення заощаджень громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим Законом в установах Ощадного банку України, залежно "від віку вкладника" та "інших обставин", суд зазначає наступне.

В редакції Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 25.04.1998 р., в ст.7 було зазначено, що заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Разом з тим, суд зазначає, що рішенням Конституційного суду України визнано неконституційною не статтю 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», а окремі положення ст.7 щодо повернення заощаджень громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим Законом в установах Ощадного банку України, залежно "від віку вкладника" та "інших обставин".

У вказаному рішенні суд зазначив, що неконституційним є повернення заощаджень громадян України, залежно «від віку вкладника» та «інших обставин», які вже відновлені та проіндексовані, тобто ті, за якими вкладник вже звертався до установ Ощадбанку для отримання виплат.

Отже, законодавцем встановлено порядок поетапного повернення вкладникам коштів в рахунок знецінених вкладів та облігацій державних цільових фондів Ощадбанку СРСР, розмір яких визначено у відповідності до наявних видатків Державного бюджету у відповідності на кожен рік у сумі не більше як 1000 грн..

Судом першої інстанції встановлено та позивачем під час розгляду справи підтверджено, що позивач не звертався за отриманням компенсації в рахунок облігації цільової безпроцентної позики 1990 року в розмірі 1000,00 грн..

Встановлені обставини справи свідчать про те, що облігація на викуп автомобіля ГАЗ-2410 «Волга» 19.03.1992 р. здана позивачем до Державної трудової ощадної каси №7858 та до установ Ощадбанку у встановленому законодавством порядку позивачем не пред'являлась, що підтверджується листом Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» №11-06/58к/3867 від 25.06.2009 та не заперечується позивачем.

Таким чином, позивачем свідомо не було реалізовано своє право на отримання грошової компенсації за облігацією державної цільової позики випуску 1990 року, вказане свідчить на користь відсутності причинового зв'язку між діями відповідача та фактичним неотриманням ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок погашення зобов'язання держави за цільовою позикою на придбання автомобіля ГАЗ - 2410 «Волга», в межах видатків Державного бюджету.

У зв'язку із зазначеним, з огляду на відсутність обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди в діях відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для відшкодування матеріальної та нематеріальної шкоди заявленої позивачем - відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що підстав для задоволення адміністративного позову не існує, та вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків першої інстанції, у зв'язку з чим, підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови в межах доводів апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі №808/7676/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим