Постанова № 43882469, 22.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2015 року № 2а-12762/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про

визнання протиправним наказу №1476 від 02.08.2011 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним наказу №1476 від 02.08.2011 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2011 та прийнято нову, якою позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2013 у справі №К/80078597/12 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для видання наказу №1476 від 02.08.2011, оскільки позивачем за своєю податковою адресою запиту податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "АВЕРС ПЛЮС ЛТД" за січень 2011 року та березень 2011 отримано не було. Також позивач посилався на те, що оскаржуваний наказ не містить строків проведення перевірки, зокрема, дати її початку та тривалості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що наказ №1476 від 02.08.2011 було видано правомірно, з огляду на те, що позивачем відповідь на запит №4348/10/23-210 від 07.04.2011 надано не було.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

02.08.2011 начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва видано наказ № 1476 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", яким на підставі підпункту підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС ПЛЮС ЛТД», код ЄДРПОУ 36697963 з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень 2011 року та березень 2011 року №289/23-3/36697963, з 02.08.2011 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період січень 2011 року та березень 2011 року.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва відповідно до наказу №1476 від 02.08.2011 в приміщенні податкового органу за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, кім.14 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач», код ЄДРПОУ 36424636 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період січень 2011 року та березень 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач» не погоджуючись з наказом №1476 від 02.08.2011 та вважаючи його протиправним звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Діяльність працівників контролюючого органу щодо ініціювання та проведення перевірки платника податків є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що “…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.”

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи “правового акту індивідуальної дії” правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що “правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)” стосуються окремих осіб, “розраховані на персональне (індивідуальне) застосування” і після реалізації вичерпують свою дію.

Наказом №1476 від 02.08.2011 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період січень 2011 року та березень 2011 року.

Факт проведення податковим органом на підставі наказу №1476 від 02.08.2011 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період січень 2011 року та березень 2011 року, складання за її результатами акту та винесення податкових повідомлень - рішень, які було скасовано судом сторонами було підтверджено у судовому засіданні.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, тобто моментом проведення відповідачем перевірки на його підставі.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №1476 від 02.08.2011 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2015 у справі № К/800/54480/14 та від 27.11.2014 у справі № К/800/52374/14.

З огляду на викладене керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов