Постанова № 43880964, 27.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 року (15:26 год.) м. Київ 810/468/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Гололобова В.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ СЕРВІС ЛТД» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська регіональна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

позивача - Луцюк В.В., довіреність від 05.02.2015 № б/н;

відповідача - Шеховцова А.А., довіреність №215119110-036 від 08.12.2014,

від третьої особи - не з'явився

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ СЕРВІС ЛТД» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська регіональна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 28 серпня 2014 року №0013861501 та №0013871501.

19 березня 2015 року позивачем заявлене клопотання про збільшення позовних вимог, з урахуванням якого позивач просить суд:

визнати протиправними дії Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД», результати якої оформлені актом перевірки від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 28 серпня 2014 року №0013861501 та №0013871501.

Ухвалою суду від 24 березня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Київську регіональну дирекцію Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» граничних строків сплати самостійно визначених зобов'язань із податку на додану вартість. Позивач стверджує, що своєчасно та у повному обсязі сплатив податок, що підтверджується платіжними дорученнями, які товариство в межах операційного часу передало на виконання банку, а несвоєчасність зарахування коштів на відповідні рахунки відповідача сталась виключно з огляду на технічні збої у роботі обслуговуючого банку.

Крім того, звертає увагу суду, що камеральна перевірка, оформлена актом від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694, проведена з підстав, не передбачених законом та з порушенням строків, встановлених пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність дій контролюючого органу.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Зауважує, що перевіркою встановлено несвоєчасність сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до декларацій за січень, лютий, березень, квітень, вересень 2013 року. За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ СЕРВІС ЛТД» зареєстроване як юридична особа 1 вересня 2009 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с. 11-13). Відповідно до свідоцтва №100247860 позивач з 2 жовтня 2009 року зареєстрований як платник податку на додану вартість (т.1, а.с. 29).

Як вбачається із матеріалів справи, 22 серпня 2014 року посадовою особою Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку.

Результати перевірки оформлені актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694 (надалі - акт перевірки) (т.1, а.с.30).

Перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за податковими деклараціями з ПДВ:

за січень 2013 року (№9008205054 від 20 лютого 2013 року) - кількість днів затримки - 26, сума боргу 8,30 грн.;

за лютий 2013 року (№9014398427 від 19 березня 2013 року) - кількість днів затримки - 30, сума боргу 9,00 грн.;

за березень 2013 року (№9021935115 від 19 квітня 2013 року) - кількість днів затримки - 16, сума боргу 9,10 грн.;

за квітень 2013 року (№9028489059 від 17 травня 2013 року,) - кількість днів затримки - 26, сума боргу 8,80 грн.;

уточнюючий розрахунок з ПДВ від 22 травня 2013 року №9029817034) - кількість днів затримки 8, сума боргу 7,20 грн.

уточнюючий розрахунок з ПДВ від 18 жовтня 2013 року №9066312066 - кількість днів затримки - 19, сума боргу 122,00 грн.

за вересень 2013 року (№9066548088 від 21 жовтня 2013 року) - кількість днів затримки -19, сума боргу 0,90 грн.

за вересень 2013 року (№90665448088 від 21 жовтня 2013 року) - кількість днів затримки 1, сума боргу 345667,10 грн.

На підставі акту перевірки та в порядку статті 126 Податкового кодексу України, Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0013861501, яким до позивача за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 34582,34 грн. (т.1, а.с. 32) та №0013871501, яким до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 1,80 грн. (т.1, а.с. 33).

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 23 грудня 2014 року №725/10/10-36-10-01-04 (т.1, а.с. 44-45) та Державної фіскальної служби України від 23 січня 2015 року №1399/6/99-99-10-01-02-25 (т.1, а.с. 52-54) податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 №0013861501 та №0013871501 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно пунктів 6.1., 6.2. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. (пункти 36.3., 36.5. статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.3. статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що якщо платник податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання у поданій ним податковій декларації, то він зобов'язаний сплатити задекларовану суму протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, крім випадків, передбачених ПКУ. Тобто, платник податків може сплатити задекларовану (а отже, узгоджену) суму податкового зобов'язання у будь-який час з моменту подання податкової декларації, але не пізніше 10-го календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації.

Порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом встановлено статтею 203 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1. статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, граничний строк сплати податкового зобов'язання, за яким податковий період складає один місяць, обчислюється днями (20 днів + 10 днів), а тому, позивач повинен був перерахувати до бюджету податок на додану вартість, не пізніше 30 числа кожного наступного місяця за звітним місяцем.

Водночас, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків відповідно до статті 126 Податкового кодексу України притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З приводу застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 34566,71 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкової декларації за вересень 2013 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 345669,00 грн. (т.1, а.с.130-138).

Згідно квитанції №2, вказану декларацію прийнято відповідачем 21 жовтня 2013 року та зареєстровано за №9066548088 (т.1, а.с. 139).

Відповідно до матеріалів справи, обслуговуючим банком позивача є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції (далі - Банк) на підставі договору банківського рахунку від 17 вересня 2009 року №03/96-07/09-1618, умовами якого передбачено, що банк відкриває позивачу один або декілька поточних рахунків та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД», приймає і зараховує на рахунок позивача грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків коштів на рахунках на початок операційного дня, здійснює інші операції, передбачені договором та чинним законодавством (т.1, а.с. 63-68).

Додатковою угодою від 17 вересня 2009 року до договору №03/96-07/09-1618 Банк зобов'язувався забезпечити розрахункове обслуговування рахунків позивача за допомогою системи дистанційного обслуговування рахунків «Клієнт-Банк» (т.1, а.с. 69-71).

16 січня 2013 року між Київською регіональною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» укладено договір №021/Р1-01-09-1-0/08/5 про вклад «Депозитна лінія» (виплата процентів щомісяця). Відповідно до пункту 1.1 договору, Депонент (позивач) передає, а Банк в дату укладення цього договору приймає на депозитний рахунок грошові кошті в сумі 6500000,00 грн.

Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що сума вкладу може збільшуватись або зменшуватись за рахунок витребування Депонентом частини Вкладу, Банк здійснює повернення на вимогу Депонента Вкладу (або його частини) на умовах цього договору без укладання Сторонами будь-яких додаткових угод про зміну суми Вкладу та без завчасного попередження Банку про таке витребовування Депонентом частини Вкладу (т.1, а.с. 75-77).

Як пояснив представник позивача у ході розгляду справи, у випадку недостатності коштів на поточному рахунку позивача, товариством надсилаються до банку платіжні доручення про перерахування відповідних коштів з депозитного рахунку, відкритого відповідно до договору №021/Р1-01-09-1-0/08/5 від 16 січня 2013 року на поточний рахунок ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД»

Так, 30 жовтня 2013 року ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» для забезпечення наявності коштів на поточному рахунку для сплати ПДВ за вересень 2013 було сформовано, підписано та доставлено до банку платіжне доручення №2098 з призначенням платежу «Перерахування коштів на поточний рахунок. Без ПДВ» на суму 300000,00 грн. (т.2, а.с. 6).

Платіжне доручення №2098 було доставлено до банку 30 жовтня 2013 року об 15 год. 02 хв., що підтверджується випискою з комп'ютерної програми «Клієнт-Банк» (т.1, а.с. 58).

Одночасно ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» відправило через «Клієнт-Банк» платіжне доручення № 2097 від 30 жовтня 2013 року на суму 345667,06 грн., з призначенням платежу «*;101№36444694; ПДВ за вересень 2013 року. Без ПДВ» (т.1, а.с. 58, т.2, а.с. 4).

О 17 год. 11 хв. Банк приступив до виконання платіжного доручення №2097 та о

17 год. 23 хв. відхилив вказаний платіж у зв'язку із недостатністю коштів на рахунку.

Натомість до виконання платіжного доручення №2098 Банк приступив о

17 год. 12 хв. та завершив перерахування коштів з депозитного на поточний рахунок позивача о 17 год. 38 хв. (т.1, а.с. 58).

Як зауважив представник позивача, така послідовність дій, як зарахування коштів з «Депозитної лінії» на поточний рахунок для оплати платіжних доручень, здійснюється товариством регулярно, в підтвердження чого суду надані виписки з комп'ютерної програми «Клієнт-Банк» за 1 листопада 2011 року, з яких вбачається, що Банк спочатку виконує доручення про зарахування коштів з депозитного на поточний рахунок, а потім виконує платіжне доручення про списання коштів з поточного рахунку. При цьому відповідні операції здійснюються в межах 15-30 хвилин (т.2, а.с. 84-85).

Аналогічні операції проводились Банком при перерахуванні ПДВ за липень 2013 року, про що свідчать надані платіжні доручення №1704 та №1699 від 30 серпня 2013 року (т.1, а.с. 61-62) та інші платіжні доручення в різні проміжки часу (т.2, а.с. 86-97).

З огляду на відхилення Банком платіжного доручення №2097 від 30 жовтня 2013 року, позивачем через «Клієнт-Банк» повторно сформовано і надіслано до обслуговуючого банку платіжне доручення про сплату ПДВ за вересень 2013 року за №2101 від 30 жовтня 2013 року, яке отримано банком 30 жовтня 2013 року о 18 год. 11 хв. (т.1, а.с. 59).

Разом з тим, кошти відповідно до платіжного доручення №2101 від 30 жовтня 2013 року на рахунок для сплати ПДВ були зараховані на наступний операційний день - 31 жовтня 2013 року о 9 год. 29 хв., у зв'язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про затримку сплати позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2013 року на 1 день та застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 10% від суми сплаченого зобов'язання, що становить 34566,71 грн. (т.1, а.с. 59).

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2011 року № 2346-III (далі - Закон №2346).

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

За визначенням, наведеним у пунктах 1.21 та 1.22 статті 1 Закону №2346 операційний день - це частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Наведене кореспондує умовам договору банківського рахунку з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 17 вересня 2009 року №03/96-07/09-1618, згідно пункту 1.4 якого операційний час Банку встановлюється і змінюється Банком самостійно. Інформація про встановлений операційний час Банку розміщується на дошці об'яв в операційних приміщеннях, касах Банку.

Банк має право за бажанням Клієнта та при наявності технічної можливості виконувати платіжні доручення та інші розрахункові документи, що отримані від Клієнта після закінчення операційного часу, в день їх отримання, відповідно до діючих Тарифів Банку.

Судом встановлено, що відповідно до листа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 15 жовтня 2012 року, з 16 жовтня 2012 року для оплати платежів, що надходять до Банку на електронних носіях засобами системи «Клієнт-Банк» операційний час встановлено до 17 год. 00 хв. за Київським часом (т.1, а.с. 78).

Отже, суд зазначає, що платіжні доручення від 30 жовтня 2013 року №2097 та №2098 щодо перерахування коштів на поточний рахунок та сплати податку на додану вартість за вересень 2013 року були подані позивачем до обслуговуючого банку в межах операційного часу.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону №2346 передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

У свою чергу, як вбачається із змісту пункту 1.29 статті 1 Закону №2346, проведення самого переказу грошей на підставі платіжного документа є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система, тобто банк.

З контексту наведених вище норм права слідує, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань. Тобто платник податку, надавши банку платіжне доручення про сплату відповідних сум податку в межах операційного часу банку, вважається таким, що виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом в повному обсязі, при цьому, відповідальність за подальший переказ сум податкового зобов'язання несе банк.

Такі висновки суду, зокрема, узгоджуються із приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, якою встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції і пеня. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2013 року №К-29990/10, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року № К/800/13275/13, від 24 квітня 2014 року №К/800/45057/13.

В розглядуваному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2013 року відбулось 30 жовтня 2013 року, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення №2098, №2097 та 2101, а не зарахування коштів до бюджету сталось з причин, що не залежали від позивача.

За таких обставин, висновки відповідача про порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2013 року є безпідставними та такими, що спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Відтак податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0013861501 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 34566,71 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

З приводу решти суми штрафних санкцій, що складає 15,63 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0013861501 та 1,80 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 28 серпня 2014 року №0013871501, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20 лютого 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року (№9008205054), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 33465,00 грн. (т.2, а.с. 50-53).

28 лютого 2013 року позивач відповідно до платіжного доручення №354 сплатив 33464,98 грн. податку на додану вартість за січень 2013 року, тобто на 0,02 грн. менше (т.2, а.с. 54).

19 березня 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року (№9014398427), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 107721,00 грн. (т.2, а.с. 55-58).

29 березня 2013 року позивач відповідно до платіжного доручення №503 сплатив 107720,37 грн. податку на додану вартість за лютий 2013 року, тобто на 0,63 грн. менше (т.2, а.с. 59).

19 квітня 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року (№9021935115), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 77858,00 грн. (т.2, а.с. 60-64).

30 квітня 2013 року позивач відповідно до платіжного доручення №721 сплатив 77857,92 грн. податку на додану вартість за березень 2013 року, тобто на 0,08 грн. менше (т.2, а.с. 65).

17 травня 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року (№9028489059), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 37161,00 грн. (т.2, а.с. 66-70).

30 травня 2013 року позивач, відповідно до платіжного доручення №915 сплатив 37161,36 грн. податку на додану вартість за квітень 2013 року, тобто переплата склала 0,36 грн. (т.2, а.с. 71).

Суд погоджується із доводами позивача, що при сплаті грошових зобов'язань за вказаними деклараціями товариством дотримані строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу.

Водночас, з наведених податкових декларацій та відповідних їм платіжних доручень вбачається, що позивачем не сплачено самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 0,37 грн. [(0,02+063+0,08)-0,36=0,37)].

Представник позивача зазначив, що недоплата податку на додану вартість за вказаними податковими деклараціями не могла стати підставою для висновку про порушення товариством граничних строків сплати грошових зобов'язань з ПДВ, оскільки згідно з даними звірки, станом на 1 лютого 2013 року позивач мав переплату з ПДВ на суму 1329,79 грн. (т.2, а.с. 49).

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний був зарахувати наявну у товариства переплату в рахунок сплати заборгованості у розмірі 0,37 грн., що виникла внаслідок неповноти розрахунків за деклараціями за період з січня по березень 2013 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до картки особового рахунку ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» з податку на додану вартість, станом на 1 лютого 2013 року за позивачем дійсно обліковувалась переплата у розмірі 1329,79 грн., що виникла після розрахунку за податковими зобов'язаннями відповідно до податкової декларації за грудень 2012 року.

Разом з тим, судом встановлено, що 1 лютого 2013 року позивачем поданий уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за листопад 2012 року №9003637823, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1289,00 грн. та самостійно визначено штрафну санкцію у розмірі 39,00 грн. (т.2, а.с. 160-164). Окрім того, з огляду на встановлення контролюючим органом заниження суми грошового зобов'язання, позивачу також нараховано пеню у розмірі 10,02 грн., що підтверджується карткою особового рахунку ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» з податку на додану вартість.

Загалом сума грошових зобов'язань, що виникла внаслідок подачі уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за листопад 2012 року, з урахуванням пені, склала 1338,02 грн. (1289+10,02+29=1338,02).

За таких обставин, наявна станом на 1 лютого 2013 року переплата у розмірі 1329,79 грн. була направлена відповідачем в автоматичному режимі в рахунок погашення податкового боргу, що виник на підставі уточнюючого розрахунку до декларації за листопад 2012 року, внаслідок чого у позивача утворилась недоїмка у розмірі 8,23 грн., яка підтверджується карткою особового рахунку ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» з податку на додану вартість (т.2, а.с. 139)ю

Беручи до уваги, що суму самостійно визначених зобов'язань з ПДВ за січень-березень 2013 року позивачем було сплачено не у повному обсязі, суд приходить до висновку, що відповідачем було вірно розраховано заборгованість за податковими деклараціями за січень, лютий, березень, квітень 2013 року та уточнюючими розрахунками від 22 травня 2013 року №9029817034, від 18 жовтня 2013 року №9066312066.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0013871501 та №0013861501 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 15,63 грн. є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача при проведенні камеральної перевірки, результати якої оформленої актом від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, у той же час предметом спірної камеральної перевірки відповідно до акту перевірки було дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, що не відповідає предмету камеральної перевірки податкової звітності платника податку

При цьому перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Суд зауважує, що питання своєчасності сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України , є предметом виключно документальної перевірки.

Щодо строків проведення камеральної перевірки суд зазначає наступне.

За змістом пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Таким чином, граничним строком проведення камеральної перевірки за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2013 року (№9008205054 від 20.02.2013) є 20 березня 2013 року, тобто кількість днів, на які відповідач прострочив можливі строки проведення камеральної перевірки складає 520 днів;

граничним строком проведення камеральної перевірки за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2013 року (№9014398427 від 19.03.2013) є 20 квітня 2013 року, тобто кількість днів, на які відповідач прострочив можливі строки проведення камеральної перевірки складає 489 днів;

граничним строком проведення камеральної перевірки за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2013 року (№9021935115 від 19.04.2013) є 20 травня 2013 року, тобто кількість днів, на які відповідач прострочив можливі строки проведення камеральної перевірки складає 459 днів;

граничним строком проведення камеральної перевірки за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2013 року (№9028489059 від 17.05.2013) є 20 червня 2013 року, тобто кількість днів, на які відповідач прострочив можливі строки проведення камеральної перевірки складає 428 днів;

граничним строком проведення камеральної перевірки за уточнюючим розрахунком до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року (№9066312066 від 18.10.2013) є 21 листопада 2013 року, тобто кількість днів, на які відповідач прострочив можливі строки проведення камеральної перевірки складає 274 дня;

граничним строком проведення камеральної перевірки за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2013 року (№9066548088 від 21.10.2013) є 21 листопада 2013 року, тобто кількість днів, на які відповідач прострочив можливі строки проведення камеральної перевірки складає 274 дня;

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про протиправність дій посадових осіб Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області щодо проведення камеральної перевірки, результати якої оформленої актом від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694.

Водночас суд зазначає, що недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки не спростовує встановлених нею порушень в частині несвоєчасності сплати грошових зобов'язань відповідно до декларацій з ПДВ за січень-квітень 2013 року та уточнюючих розрахунків від 22 травня 2013 року та від 18 жовтня 2013 року, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами розгляду акту камеральної перевірки складають самостійний предмет позову.

Відтак протиправність дій податкового органу при проведенні перевірки як єдина підстава для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення не може бути прийнята судом до уваги, оскільки по суті не спростовує висновків податкового органу щодо порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань, за що відповідачем визначені штрафні санкції на суму 15,63 грн.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у справах № К-37554/09-С, № К/800/36909/13 та Верховним Судом України в постанові від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10.

Судом не беруться до уваги до уваги доводи відповідача про те, що строки проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість позивача порушені не були, які відповідач обґрунтовує посиланням на статтю 102 Податкового кодексу України, яка визначає строки самостійного визначення сум грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

При цьому суд зауважує, що відповідач неправильно застосовує строки визначення податкових зобов'язань згідно статті 102 Податкового кодексу України до строків проведення камеральних перевірок згідно пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, яким обмежено право податкового органу на проведення камеральної перевірки після спливу 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 34566,71 грн., відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення № 326 від 5 лютого 2015 року та 73,08 грн. згідно квитанції №5223522 від 19 березня 2015 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 254,87 грн. підлягають стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Судом 27 квітня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 28 квітня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Вишгородської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ СЕРВІС ЛТД», результати якої оформлені актом перевірки від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28 серпня 2014 року №0013871501.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28 серпня 2014 року №0013861501 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «МКМ СЕРВІС ЛТД» штрафних санкцій у розмірі 34566,71 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень 71 коп.).

5. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ СЕРВІС ЛТД» (ідентифікаційний код 36444694, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд 19) 254,87 грн. (двісті п'ятдесят чотири гривні 87 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.