Постанова № 43880711, 24.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 р. Справа № 805/82/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Колегія суддів Донецького окружного адміністративного суду під головуванням судді Тарасенка І.М., суддів Кравченко Т.О., Волгіної Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів № 231 о/с від 17 червня 2014 року, № 865 від 07 серпня 2014 року, № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2), Дружківського міського відділу Головного управління МВС Україниу Донецькій області (відповідач 3) про визнання незаконними та скасування наказів № 231 о/с від 17 червня 2014 року, № 865 від 07 серпня 2014 року, № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував на службі в органах внутрішніх справ Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області. Під час окупації м. Дружківка злочинними формуваннями, позивач на прикінці травня 2014 року був незаконно викрадений, позбавлений волі (декілька діб утримувався в підвалі колишнього приміщення міської міліції), пограбований, а потім змушений під тиском написати рапорт про звільнення з міліції за власним бажанням та виїхати за межі міста під погрозами позбавлення життя. Після вручення трудової книжки йому стало відомо, що наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 231 о/с від 17.06.2014 року його звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» за власним бажанням у запас згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом в ОВС. Після звільнення міста Українськими військовими, позивач звернувся до керівництва обласної міліції з заявою про поновлення на роботі. 20 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримав відповідь на своє звернення, з якої дізнався, що наказом МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, а 30 грудня 2014 року позивач дізнався ще про один наказ МВС України за № 865 від 07.08.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області», відповідно до якого позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Також, позивач зазначає, що наказом ГУ УМВС України в Донецькій області № 446 о/с від 31 грудня 2014 року, наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 231 о/с від 17.06.2014 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» Прложення про проходження служби рядовим та начальницьким складо органів внутрішніх справ скасований. В тім, з жодним наказом про звільнення позивача ознайомлено не було. В січні 2015 року позивач звернувся до ГУ МВС України в Донецькій області з заявою про ознайомлення з вказаними наказами, але отримав відмову, позивач вважає що накази МВС України № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року, № 865 від 07 серпня 2014 року, незаконними та такими що підлягають скасуванню.

Отже, просив визнати незаконним та скасувати наказ МВС України за № 865 від 07 серпня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області», в частині його звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; визнати незаконним та скасувати наказ МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680 о\с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 ( за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновити його на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Дружківського МВ ГУМВС України у Донецькій області; стягнути з відповідача Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області середній заробіток за відпрацьований час в період з 01 червня 2014 року по 17 червня 2014 року в розмірі 1467 грн. 87 коп ; стягнути з відповідача Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області грошову компенсацію за не використану відпустку за 2013-2014 роки , у розмірі 4003 грн. 20 коп.; стягнути з відповідача Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 червня 2014 року по день розгляду справи в суді з розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення 133 грн. 44 коп.;

Позивач через канцелярію суду надав клопотання з проханням розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначачив, що відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому, звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення (тобото у запас Збройних Сил України або у відставку). Крім того, представник зазначив, що звільнення особи рядового і начальницького складу за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Відтак, статті 12-18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, які регулюють порядок накладення та виконання дисциплінарних стягнень, при звільнені особи за п. 66 (за дискредитацією) Положення не застосовуються. Представник відповідача № 1 вказує на те, що у змісті наказу МВС України від 27.08.2014 № 1680 о/с підставою його видання є наказ МВС України від 07.08.2014 № 865, в якому були встановлені обставини безвідподвільного ставлення працівників структурних підрозділів ГУ МВС України в Донецькій області, у тому числі і Дружківського МВ. Дані накази були видані за результатами проведеної перевірки неналежного виконання службових обов'язків, під час загострення ситуації у Донбаському регіоні, під час якого місцеве керівництво МВ та переважна більшість особового складу пасивно діяло у період незаконного створення та функціонування воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та вели і ведуть бойові дії на території України.

Посилаючись на ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, а також виявляти, запобігати і припиняти адміністративні правопорушення та кримінальні правопорушення, просили відмовити ОСОБА_1 у задоволені його позовної заяви в повному обсязі.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгяд справу у його відсітність, а також надав письмові заперечення, в яких зазначив що, позивач у період з 12 квітня 2014 року і до 5 липня 2014 року перебував на робочому місці та сумлінно виконував свої функціональні обов'язки, та вказівки керівництва, тому представник Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області вважає, що останній виконуючи вказівки керівництва МВ забезпечував співпрацю працівників міліції з незаконно створеними воєнізованими формуваннями ДНР.

Крім того, представник вказує, що у зв'язку із встановленням під час службової перевірки скоєння ОСОБА_1 вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, керівництвом МВС України і було прийнято рішення про звільнення останнього з ОВС за п. 66 Положення. Міністр внутрішніх справ у межах своїх повноважень видав наказ від 27.08.2014 № 1680 о/с про звільнення позивача з ОВС з п. 66 Положення. Дані накази органу вищого рівня за принципом єдиноначальності є обов'язковими для виконання підпорядкованими підрозділами. Тому, ГУМВС України в Донецькій області, на підставі наказу МВС, видало наказ від 31.12.2014 № 446 о/с про зміну підстави звільнення позивача за п. 64 «ж» (за власним бажаням), на п. 66 (за своєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Просили відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, письмових пояснень або заперечень проти адміністративного позову не надав, надіслав до суду клопотання з проханням розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представником відповідача 2 до суду надавались клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, які вмотивовані неможливістю прибуття представників внаслідок обмеження фінансування та складності пересування в регіоні з приводу проведення антитерористичної операції. Проте, ухвалами Донецького окружного адміністративного суду в задоволенні зазначених клопотань відмовлено, у зв'язку з технічною неможливістю (відсутністю необхідного обладнання тощо) проведення таких судових засідань.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Так, наказом № 117 о/с від 29.07.2005 року позивача прийнято на службу до органів внутрішніх справ та направлено для проходження служби до Дружківського міського віддіу ГУ МВС України у Донецькій області. За період проходження служби позивачу присвоєно спеціальне звання - старший лейтенант міліції на посаді оперуповноважений сектору карного розшуку Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 17.06.2014 року № 231 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» за власним бажанням у запас згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким склажом в ОВС.

Відповідно до наказу Міністра Внутрішніх справ України від 07 серпня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області», ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 66(за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністра Внутрішніх справ України від 27 серпня 2014 року № 1680 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ,

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Керуючись статтею 21 Закону України "Про міліцію" працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.

Позивач не погоджується із вказаними наказами відповідачів та вважає, що спірними наказами порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача п. 64 "ж" та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ щодо звільнення його з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію" міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Статуту передбачений порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Статтями 16 та 18 цього Статуту встановлений строк накладення дисциплінарних стягнень та їх виконання відповідно.

Аналізуючи доводи відповідача 1 щодо правомірності наказів МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 та № 1680 о/с від 27.08.2014 року, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Підставою для прийняття спірного наказу стало неналежне виконання позивачем функціональних обов'язків, порушення дисципліни, ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст. 10 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

На підтвердження викладеного, суб'єктом владних повноважень надано висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області та УМВС України від 07 серпня 2014 року, складений за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу МВС України від 07 серпня 2014 року № 793 відповідно до вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що до МВС України надходила інформація про випадки безвідповідального ставлення окремих працівників ГУ МВС до виконання службових обов'язків неналежного реагування на факти противоправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ. У ході службового розслідування встановлено, що 12.04.2014 близько 08.00 озброєними представниками так званої «Донецької Народної Республіки» (далі -ДНР) з метою дестабілізації обстановки у східних регіонах України захоплено адміністративне приміщення Слов'янського МВ ГУ МВС. У подальшому, лідери терористичної організації ДНР, продовжуючи реалізовувати свої сепаратистські ідеї щодо відділення від України частини ії території, з метою поповнення запасів озброєння та звернення до своїх лав якомога більшої частини місцевого населення , працівників міліції, а також поліпшення фінансового становища незаконно створеної організації захопили адміністративні будівлі силових органів Донецької області (МВС, СБУ, прокуратур міст Слов'янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки, Красного Лиману, Артемівська, інших), взявши їх під повний контроль та у подальшому, шляхом співпраці з окремими службовими особами цих органів які перейшли на бік ДНР, активно протистояли силам антитерористичної операції, чим нанесли державі непоправних втрат у сфері забезпечення національної безпеки, обороноздатності та фінансової стабільності України.

Зокрема, у ході перевірки діяльності Дружківського МВ ГУ МВСУ встановлено, що під час ускладнення обстановки у місті, починаючи з 12.04.2014 вказаний підрозділ, на відміну від інших, терористами ДНР фактично не захоплювався, оскільки начальник Дружківського МВ полковник міліції Новіков С.В. та заступник начальника МВ - начальник міліції громадської безпеки підполковник міліції Бережний С.А. вже на той час встановили тісіні контакти із представниками ДНР, унаслідок чого в останніх відпала необхідність у силовому захоплені міськвідділу з метою організації співпраці правоохоронців із представниками ДНР.

Як вбачається з вищевказаного висноку з особового складу Дружківського МВ УМВС України в Донецькій області ніхто офіційно в ряди ДНР не переходив. Крім того, у ході перевірки здобуто інформацію про причетність ряду працівників Дружківського МВ до противоправної діяльності, у тому числі оперуповноважений СКР Дружківського МВ старший лейтенант міліції ОСОБА_1, який надавав усіляку допомогу представникам ДНР, спільно із ними їздив по наркопритонах.

Проте, суд вважає, що прямих доказів, на підтвердження причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з "ДНР", під час розгляду справи відповідачами не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачами неналежного виконання ОСОБА_1 функціональних обов'язків та порушення дисципліни, що є підставою для визнання оскаржуваних наказів МВС України № 865 від 07 серпня 2014 року та № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року протиправними та їх скасування в частині звільнення позивача.

Щодо вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 231 о/с від 17 червня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п 64 «ж» за власним бажанням у запас згідно з Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, стягнення з Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 червня 2014 року по день розгляду справи в суді з розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення 133 грн. 44 коп., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 18 червня 2014 року наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 17.06.2014 року № 231 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Тобто, вимога ОСОБА_1 щодо поновлення його на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Дружківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області у званні старшого лейтенанта міліції, фактично суперечить його волевиявленню, вираженому у написанні рапорту на звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, відповідно, реалізованому вищезазначеним наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 17.06.2014 року № 231 о/с.

Також, суд зазначає, що позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо написання рапорту про звільнення за власним бажанням під тиском.

Відповідно до п. 56 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС», особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Отже, вимога позивача про стягнення з Дружківського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області грошової компенсації за не використану відпустку за 2013-2014 роки, у розмірі 4003, 20 грн., суд зазначає, що цей факт відповідачем № 3 не оскаржується, та підтверджується довідкою № 67 від 06.01.2015 року (а.с. 14).

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за відпрацьований час в період з 01.06.2014 по 17 червня 2014 року в розмірі 1467, 87 грн., суд зазначає, що відповідачами не заперувались обставини виходу позивача на роботу та виконання своїх службових обов'язків. Крім того, у своїх запереченнях до позовної заяви представник Відповідача 2 зазначає, що ОСОБА_1 в період з 12 квітня 2013 по 05 липня 2014 року виконував свої функціональні обов'язки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу є необґрунтованими, оскільки позивач, звільнений з органів внутрішніх справ у червні 2014 року наказом № 231 о/с, не мав на меті продовження проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами по справі не доведено правомірності оскаржуваних наказів.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Перевіривши оскаржувані позивачем накази про звільнення на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає їх неправомірними, а адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів № 231 о/с від 17 червня 2014 року, № 865 від 07 серпня 2014 року, № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства Внутрішніх справ України № 865 від 07 серпня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарного відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області», в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства Внутрішніх справ України № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Стягнути з Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області на користь ОСОБА_1 (Паспорт Серія НОМЕР_1) середній заробіток за відпрацьований ОСОБА_1 час в період з 01 червня 2014 року по 17 червня 2014 року в розмірі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) гривень 87 коп.

Стягнути з Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області на користь ОСОБА_1 (Паспорт Серія НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2013-2014 роки, у розмірі 4003 (чотири тисячі три) гривні 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Тарасенко І.М.

Судді Кравченко Т.О.

Волгіна Н.П.