Постанова № 43880685, 29.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р. Справа № 805/1208/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Час прийняття постанови: 10 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі про визнання недійсним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (надалі - позивач, ТДВ «Шахта «Білозерська») звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі (надалі - відповідач, УПФУ м. Добропіллі та Добропільському районі) про визнання недійсним рішення №128/17а від 30.10.2014р.

Позовна заява мотивована застосуванням до відповідача рішенням №128/17а від 30.10.2015р. фінансових санкцій, всупереч тому, що пункт 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі якого прийнято спірне рішення, втратив чинність з 01.01.2011р. Зазначає, що в ході проведеної у 2004 році перевірки, порушень в частині подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, виявлено не було. Вважає, що спірне рішення було прийнято з порушенням строків, які передбачено ст.250 Господарського кодексу України. Також, вважає неправомірним застосування фінансових санкцій саме до ТДВ «Шахта «Білозерська» за час діяльності Державного підприємства «Добропіллявугілля».

Представник позивача у судове засідання від 29.04.2015р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідачем до суду надані заперечення на позовну заяву, за змістом яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1-рп вважає, що санкції, передбачені пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються до порушень, вчинених до 01.01.2011р. згідно п.7 VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також, відповідач вважає, що до спірних правовідносин стаття 250 Господарського кодексу України не застосовується.

Відповідач зазначає, що позивач є правонаступником прав та обов'язків Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля».

Представник відповідача у судове засідання від 29.04.2015р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за без участі представника відповідача.

Враховуючи положення ч.4 ст.122, ч.4 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний номер 36028628, місцезнаходження: 85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул.Строїтельна, буд.17, що підтверджується копіями відповідного свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 №352405 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ААБ №656779 від 15.02.2013р.

Відповідачем з 07.10.2014р. по 10.10.2014р. проведено позапланову документальну перевірку ТДВ «Шахта «Білозерська» щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2001р. до 01.01.2003р., з 01.01.2004р. до 01.01.2005р., про що складено акт від 10.10.2014р. №187.

Згідно вказаного акта, перевіркою встановлено порушення п.4 ч.2 ст.17 Закону №1058 (у редакції, яка діяла на момент порушення) та п.8.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 10.06.2004р. №7-6 в частині подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування по 17 застрахованих особах (1765705311) за період з 01.01.2001р. до 01.01.2003р., з 01.01.2004р. до 01.01.2005р.

30 жовтня 2014 року УПФУ м. Добропіллі та Добропільському районі прийнято спірне рішення №128/17а про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за подання недостовірних відомостей до ТДВ «Шахта «Білозерська» застосовано фінансову санкцію у розмірі 170,00 грн.

Позивачем надана копія акта від 20.09.2004р. планової перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Виробничого підприємства «Шахта «Білозерська», за яким загальний фонд оплати праці та інші виплати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32% за перевіряє мий період нараховано вірно, сума нарахованого збору по тарифу 32% та сума утриманого збору з працівників по тарифу 1-2% за перевіряє мий період з звітними даними розбіжностей не має.

Також, позивачем надана копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АБ №434668 від 31.07.2013р. відносно юридичної особи Державного підприємства «Добропіллявугілля» (ідентифікаційний код 32186934).

Згідно наданого позивачем витягу з статуту ТДВ «Шахта «Білозерська» 2012р. вбачається, що ТДВ «Шахта «Білозерська» створено на базі майна Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля». Проте, суд зазначає, що позивачем не надано доказів щодо підстав, порядку та обсягу прав то обов'язків, які перейшли до ТДВ «Шахта «Білозерська» від Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля», та від Виробничого підприємства «Шахта «Білозерська» до Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля». При цьому, відповідачем надана роздруківка наказу Мiнiстерства вугiльної промисловостi України від 26.11.2008р. №619, за п.3 якого установлено, що ТДВ «Шахта «Білозерська» є правонаступником Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля» у частині прав та обов'язків відповідно до договору оренди, а також прав та обов'язав, пов'язаних з діяльністю Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля» згідно з розподільчим балансом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону України № 1058-IV від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній до 01 січня 2011 року, було передбачено, що страхувальник зобов'язаний: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Пунктом 1.3 «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 р. N 7-6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за N 1000/9599, було визначено порядок та строки подання звітності страхувальників до системи персоніфікованого обліку..

«Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», втратив чинність з 01 січня 2010 року згідно п. 1 Постанови правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року N 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за N 1136/17152.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній до 01 січня 2011 року, було передбачено, що за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була виключена.

Стаття 17 та ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключені згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (розділ VIII «Прикінцеві та Перехідні положення»), який набрав чинності 01.01.2011р.

Застосована відповідачем фінансова санкція не пов'язана із несплатою заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01 січня 2011 року.

Згідно з абзацом п'ятим пункту п.7 VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VI від 08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати.

Таким чином, нарахування після 01 січня 2011 року відповідачем на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, є протиправним.

Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в постанові Верховного суду України від 04.02.2014р. у справі №21-458а13, а також у постанові Верховного суду України від 20.11.2012р. у справі №21-367а12, постанові Верховного суду України від 04.06.2013р. у справі №21-170а13

Згідно з частиною першою статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зазначене правило є загальним, а застосуванню до спірних відносин підлягає спеціальне, встановлене частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в постанові Верховного суду України від 11.03.2014р. у справі №21-465а13.

В рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

З наведеного вбачається, що посилання відповідача на вказане рішення Конституційного суду України як обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення є безпідставним.

Суд зазначає, що вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень недійсним або неправомірним є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, направленого на визнання рішення протиправним.

За приписами п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З урахуванням викладеного, суд вбачає наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог шляхом скасування спірного рішення.

Згідно платіжних доручень №259089 від 25.03.2015р. та №270406 від 08.04.2015р. позивачем сплачено всього 182,70 грн. - 10 відсотків ставки судового збору за подачу адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі про визнання недійсним рішення - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі №128/17а від 30 жовтня 2014 року про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (ідентифікаційний номер: 36028628, місцезнаходження: 85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул.Строїтельна, буд.17) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок судових витрат.

Постанова прийнята у порядку письмового провадження та складена у повному обсязі - 29 квітня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.