Постанова № 43880654, 21.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. Справа № 805/1183/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Красноармійського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування рішення №002061702 від 18.03.2015року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 76491,34грн., -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Красноармійського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування рішення №002061702 від 18.03.2015року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 76491,34грн.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем за несвоєчасну сплату ЄСВ за липень 2014року, в той час як відповідно до ст.93 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464 платники ЄСВ, визначені ст.4 Закону звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених ст.6 Закону на період з 14 квітня 2014року до закінчення антитерористичної операції або військового надзвичайного стану. При цьому, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника ЄСВ в період з 14 квітня 2014року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовується.

Також, позивач зазначив, що на виконання вимог ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 ним було направлено відповідачу заяву за №1819 від 05.11.2014року про звільнення від виконання своїх зобов’язань та лист від 17.11.2014року за №1905 про надання Сертифікату Торгово-промислової палати України від 29.10.2014року за №1196. З урахуванням зазначеного, вважає, що підприємство було звільнено від відповідальності за невиконання обов’язків, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» починаючи з 10.06.2014року, як то передбачено Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 29.10.2014року за №1196.

Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача надав суду клопотання від 21.04.2015року про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов’язків, визначених частиною другою ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а надіє можливість платникам єдиного внеску на період дії антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. При цьому, якщо платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов’язані виконувати всі встановлені Законом №2464 функції.

Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання від 20.04.2015року про розгляд справи без участі представника податкового органу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового судочинства.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване в якості юридичної особи 03.09.2007року, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРПОУ 00191678), адреса розташування: 83001, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, будинок 177а.

Як встановлено судом, за даними картки особового рахунку Красноармійського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (ЄДРПОУ 35397811) виникла недоїмка по єдиному соціальному внеску у зв’язку з несплатою зобов’язань, нарахованих згідно наданої страхувальником звітності щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за липень 2014року по строку нарахування – 20.08.2014року, граничний термін сплати – 20.08.2014року.

Згідно ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464 за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням зазначеної норми, відносно позивача податковим органом було прийнято рішення №002061702 від 18.03.2015року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 76491,34грн., що є предметом оскарження в даній справі.

Так, спірним рішенням позивачу нараховано суму штрафу в розмірі 54889,95грн. та пеню в розмірі 21601,39грн. за період з 21.08.2014року по 03.10.2014року.

Оскаржуване рішення було отримано позивачем 20.03.2015року, що не є спірним в даній справі.

За для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, законодавцем були розроблені тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 зазначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Разом з тим, Законом №1669 було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Водночас, суд зазначає, що 30.10.2014року на виконання Закону №1669 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження за №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція». Відповідно до Додатку до Розпорядження місто Красноармійськ внесено до переліку населених пунктів, на які поширюється дія Закону №1669.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р «Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р» було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015року по справі №826/18330/14, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015року, визнано нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р «Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р».

Однак, суд бере до уваги той факт, що спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015року по справі №826/18330/14.

Водночас, суд зазначає, що позивачем виконані приписи ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 в частині направлення відповідачу заяви за №1819 від 05.11.2014року про звільнення від виконання своїх зобов’язань та лист від 17.11.2014року за №1905 про надання Сертифікату Торгово-промислової палати України від 29.10.2014року за №1196.

Згідно даних Сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 10.06.2014року Красноармійському регіональному виробничому управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (ЄДРПОУ 35397811) при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Відповідно до ст.10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За таких підстав, суд вважає переконливими доводи представника позивача щодо наявності підстав для звільнення підприємства від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань зі сплати єдиного соціального внеску за період липень 2014року.

Як наслідок, нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є неправомірним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, спірне рішення №002061702 від 18.03.2015року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 76491,34грн. винесено відповідачем всупереч приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Статтею Кодексу адміністративного судочинства України визначене, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є правовідносини, у сфері, що складаються у зв’язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов’язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб’єктів у сфері публічно – правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів, що свідчать про правомірність прийняття спірного рішення.

Згідно ч.3 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Суд підкреслює, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб’єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з підпунктом 10.2 пункту 10 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд зазначає, що обираючи спосіб захисту порушеного права у відповідності до ст.11 КАС України суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення №002061702 від 18.03.2015року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 76491,34грн.

За таких підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Красноармійського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування рішення №002061702 від 18.03.2015року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 76491,34грн. – задовольнити.

Визнати протиправними дії Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо надання Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» в особі Красноармійського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» рішення №002061702 від 18.03.2015року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 76491,34грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області №002061702 від 18.03.2015року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 76491,34грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 06 коп.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.