Ухвала суду № 43880215, 29.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: Кутц А.В.

за участю:

представника відповідача Ланового С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договір фінансового лізингу № 002111 від 10.01.2015, просила стягнути з відповідача в рахунок повернення сплачених коштів суму у розмірі 32 770 грн.

Крім того, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, які належать ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», та знаходяться в м. Києві по вул. Кутузова, 18/7, офіс 506, р/р 26008052722140 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 300711, код ЄДРПОУ 38865527, посилаючись на те, що відповідач може вжити дії щодо відчуження свого майна або перевести всі кошти на інший рахунок, що може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.03.2015 заяву задоволено. Накладено арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 32 770 грн., які належать ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», що знаходяться в м. Києві по вул. Кутузова, 18/7, офіс 506, р/р 26008052722140 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 300711, код ЄДРПОУ 38865527.

Справа № 758/572/15 № апеляційного провадження:22-ц/796/6673/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Васильченко О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви відмовити. Апелянт посилається на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням вимог матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, у спосіб накладення арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог може бути застосований судом не в будь-якому випадку, а лише при існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Звертаючись до суду, заявник належним чином вказав причини, у зв'язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтував існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Встановлено, що предметом судового розгляду є майновий спір з приводу виконання договору лізингу, на підставі якого відповідачем отримані грошові кошти, в сумі 32 770 грн.

Враховуючи те, що майно ( в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Таким чином, колегія суддів визнає законними й належно мотивованими висновки районного суду про наявність підстав до вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Посилання апелянта на безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції спростовуються матеріалами та текстом самої ухвали, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,304,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О. Прокопчук