Рішення № 43878646, 27.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р.Справа № 922/1035/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківської міська рада, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест", м. Дніпропетровськ про повернення майна та відшкодування доходів за участю представників:

позивача - Богомолов О.О., дов. № 08-11/4847/2-14 від 29.12.2014р.

відповідача - Гриценко Д.В., дов. № б/н від 27.06.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - інвест» (відповідач) про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1548 га за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 - та стягнення доходів, отриманих від вищезазначеного безпідставно набутого майна, у розмірі 552 386,29 грн., посилаючись на те, що:

- відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1548 га за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143, яка є власністю територіальної громади м. Харкова в особі позивача, без достатніх правових підстав, оскільки відповідач набув цю земельну ділянку внаслідок придбання розташованого на ній нерухомого майна, однак право власності чи право користування цією земельною ділянкою за відповідачем не зареєстровані, тобто відсутні (ст. 125 ЗК України), а отже, відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України відповідач повинен повернути в натурі цю земельну ділянку її власнику - територіальній громаді м. Харкова в особі позивача;

- відповідно до норм ст. 206 ЗК України та ст. 14 Податкового кодексу України відповідач повинен сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143, однак у період з 01.06.2012 р. по 31.12.2014 р. відповідач не сплачував цю орендну плату (замість неї сплачувався земельний податок, хоча відповідно до підпункту 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок сплачується власниками земельних ділянок та постійними землекористувачами, до яких відповідач не належить), а отже, відповідач отримав дохід від безпідставно набутого майна - земельної ділянки за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 - у вигляді різниці між сумою належної до сплати орендної плати за земельну ділянку та сумою сплаченого за земельну ділянку земельного податку (розмір вищезазначеної різниці - 552 386,29 грн.), у зв'язку з чим відповідно до ст. 1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати цей дохід власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Харкова в особі позивача.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2015 р. порушено провадження у справі № 922/1035/15, розгляд справи призначено на 17.03.2015 р.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив на позов, у якому заперечував проти позовних вимог з мотивів їх незаконності та необгрунтованості, посилаючись на те, що:

- право користування відповідача земельною ділянкою у м. Харків, Салтівське шосе, 143 оформлено та зареєстровано належним чином у порядку, встановленому законодавством України (згідно з відповідним договором оренди землі), і будь - які законні підстави для спонукання відповідача повернути цю земельну ділянку позивачу відсутні;

- земельна ділянка за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 не є безпідставно набутим майном у розумінні ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а тому позивач не має права посилатись на ст. ст. 1212, 1213 ЦК України як на підставу для спонукання відповідача повернути цю земельну ділянку позивачу;

- позивач фактично вимагає стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду в розмірі неодержаної позивачем орендної плати за земельну ділянку), однак відповідач після придбання у власність нерухомого майна за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 здійснював усі залежні від відповідача заходи, необхідні для оформлення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано це майно, тобто відповідач не ухилявся від укладення договору оренди земельної ділянки у м. Харків, Салтівське шосе, 143, і вина відповідача у тому, що цей договір був укладений через значний проміжок часу після придбання відповідачем нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, відсутня, а отже, будь - які законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної позивачем орендної плати за земельну ділянку відсутні.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. оголошено перерву до 09.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2015 р. продовжено строк розгляду справи до 04.05.2015 р., розгляд справи відкладено на 22.04.2015 р.

В судовому засіданні 22.04.2015 р. представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині вимог про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1548 га за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143. Ухвалою господарського суду від 22.04.2015 р. вищезазначена відмова позивача від частини позовних вимог прийнята судом, провадження у справі у частині позовних вимог про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1548 га за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 - припинено, у судовому засіданні оголошена перерва до 27.04.2015 р.

В судовому засіданні 27.04.2015 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в сумі 537 657,64грн., вказана заява прийнята судом на підставі ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні 27.04.2015року позивач підтримав зменшені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні 27.04.2015 р. представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у наданому відповідачем письмовому відзиві на позов, та просив суд відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані сторонами докази повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 25.04.2012 р., посвідченого 25.04.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Поляруш О. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 725, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 25.04.2012 р. під реєстраційним номером 4977305 (витяг з Державного реєстру правочинів № 11255842 від 25.04.2012 р.), відповідач придбав у власність нерухоме майно (нежитлові будівлі літ. А-1 та літ. Б-1 загальною площею 933,9 кв. м) за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143. Право власності відповідача на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 11.05.2012 р. під реєстраційним номером 25475992 (витяг про державну реєстрацію прав № 34097184 від 11.05.2012 р.).

Також судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір оренди землі від 23.10.2014 р., відповідно до якого позивач надав відповідачу в оренду земельну ділянку площею 0,1548 га за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Право оренди вищезазначеної земельної ділянки зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.11.2014 р. (номер запису про право оренди земельної ділянки - 7886960), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.12.2014 р. (індексний номер витягу - 30253484), наданим реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області. В період між придбанням відповідачем у власність нерухомого майна та укладенням договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано це майно, відповідач сплачував земельний податок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Виходячи зі змісту та суті вищезазначеної правової норми, безпідставно набуте майно - це майно, яке не повинно було набуватись даною конкретною особою (наприклад, кошти, помилково перераховані неналежному отримувачу), або майно, яке повинно було відчужуватись даною конкретною особою іншій особі, але не було відчужено у зв'язку з тим, що ця інша особа отримала таке саме або аналогічне майно від третьої особи (наприклад, кошти, які боржник повинен був сплатити кредитору, але не сплатив, оскільки третя особа виконала цей обов'язок за боржника, сплативши за нього кредитору необхідну суму коштів).

Відповідач правомірно придбав у власність нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143. За своєю природою нерухоме майно тісно та нерозривно пов'язано із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться (згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать, зокрема, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, тобто існування та використання нерухомого майна об'єктивно неможливо без використання земельної ділянки, на якій розташовано це майно, що не заперечується і самим позивачем у позовній заяві). З цих підстав суд погоджується з доводами відповідача про те, що, придбаваючи нерухоме майно, відповідач об'єктивно не міг не почати використання земельної ділянки, на якій розташовано це майно, а отже, відповідач правомірно набув земельну ділянку за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 з огляду на правомірне придбання відповідачем нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці (правовстановлювальні документи на набуту земельну ділянку в таких випадках оформлюються вже після набуття земельної ділянки, оскільки до цього моменту їх оформлення об'єктивно неможливо з огляду на відсутність правових підстав для такого оформлення - відсутність у власності особи нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці), та має право використовувати земельну ділянку за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 протягом усього часу, поки відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що земельна ділянка за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 не була безпідставно набута відповідачем у розумінні ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а тому суд відхиляє за необгрунтованістю доводи позивача про те, що відповідач повинен відшкодувати позивачу доходи, отримані від вищезазначеної земельної ділянки у зв'язку з її безпідставним набуттям.

Також суд вважає за необхідне відзначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Виходячи зі змісту та суті вищезазначеної правової норми, дохід, який одержаний або може бути одержаний від безпідставно набутого майна, - це кошти або майно, які отримані або можуть бути отримані внаслідок використання безпідставно набутого майна за його призначенням, тобто використання корисних властивостей такого майна (наприклад, кошти, отримані внаслідок надання майна в оренду або виконання робіт (надання послуг) з використанням майна тощо). В той же час, як випливає зі змісту позовної заяви, кошти, які позивач вимагає стягнути з відповідача, не є доходом, одержаним внаслідок використання земельної ділянки за її призначенням (оскільки ці кошти не є доходом від надання земельної ділянки у користування іншим особам, доходом від здійснення господарської діяльності з використанням нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, тощо). Виходячи з цього, судом не беруться до уваги посилання позивача на ст. 1214 ЦК України як на підставу для спонукання відповідача відшкодувати позивачу вищезазначені кошти.

Визначаючи правову природу вимог позивача про стягнення коштів з відповідача, суд дійшов висновку, що позивач вимагає стягнути з відповідача збитки, а саме: упущену вигоду в розмірі неодержаної позивачем орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції. Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1); під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2).

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у п. 3.8 своєї постанови № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України; для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини); у розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Отже, виходячи з вищенаведеного, для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної позивачем орендної плати за земельну ділянку) необхідна, зокрема, наявність протиправної поведінки відповідача та його вини у виникненні таких збитків. Однак позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач допускав протиправні дії або бездіяльність, які призвели до виникнення збитків позивача, та що відповідач винен у виникненні цих збитків. Натомість матеріали справи містять докази того, що відповідач після придбання у власність нерухомого майна за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 здійснював усі залежні від відповідача заходи, необхідні для оформлення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано це майно, а саме:

- відповідач звернувся до Харківського міського голови з листом № 36 - 05/12 від 30.05.2012 р. (отриманий позивачем 30.05.2012 р.) про укладення договору оренди земельної ділянки;

- рішенням позивача № 757/12 від 22.06.2012 р. відповідачу була надана в оренду земельна ділянка і на відповідача було покладено обов'язок розробити та узгодити у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- відповідач уклав зі спеціалізованою організацією (ТОВ «Геокомплекс») договір № 310/0712 - 1 від 06.07.2012 р. на виконання робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічне завдання на розробку цієї документації було складено управлінням Держкомзему у м. Харків 05.09.2012 р. та погоджено відповідачем 30.10.2012 р. (невдовзі після отримання цього завдання на погодження). Згідно з відміткою на вищезазначеній документації кадастровий номер земельної ділянки був визначений 03.12.2012 р. Згідно з відміткою на акті встановлення та погодження меж земельної ділянки ці межі були погоджені управлінням Держкомзему у м. Харків 19.12.2012 р.;

- у зв'язку зі змінами у законодавстві, які набрали чинності 01.01.2013 р., відповідач уклав з ТОВ «Геокомплекс» договір № 13026/0313 - 1 від 01.03.2013 р. на виконання робіт зі зміни електронного файлу (XML) та доопрацювання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Акт приймання - передачі межових знаків на зберігання був складений 07.05.2013 р. Рішенням позивача № 1202/13 від 03.07.2013 р. були внесені зміни до рішення позивача № 757/12 від 22.06.2012 р. щодо надання відповідачу в оренду земельної ділянки (у частині опису меж земельної ділянки). Згідно з відміткою на технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру 27.11.2013 р. Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку був виконаний позивачем 18.12.2013 р. та погоджений відповідачем 27.12.2013 р.;

- позивачем тривалий час не здійснювались заходи з підготовки та оформлення договору оренди земельної ділянки, і лише 01.09.2014 р. був складений повторний акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а 23.10.2014 р. був підписаний договір оренди земельної ділянки, на підставі якого 26.11.2014 р. була здійснена державна реєстрація права оренди відповідача на земельну ділянку.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не ухилявся від укладення договору оренди земельної ділянки у м. Харків, Салтівське шосе, 143, і вина відповідача у тому, що цей договір був укладений через значний проміжок часу після придбання відповідачем нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, відсутня.

Що стосується посилання позивача на те, що відповідно до норм ст. 206 ЗК України та ст. 14 Податкового кодексу України відповідач повинен сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143, однак у період з 01.06.2012 р. по 31.12.2014 р. відповідач замість цієї орендної плати незаконно сплачував земельний податок, то це посилання позивача суперечить закону, є необгрунтованим та відхиляється судом з огляду на те, що відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства, а оскільки право оренди відповідача на земельну ділянку за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 було зареєстровано на підставі договору оренди цієї земельної ділянки лише 26.11.2014 р., відповідач не повинен був сплачувати орендну плату за цю земельну ділянку до 26.11.2014 р.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що будь - які законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної позивачем орендної плати за земельну ділянку відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 42, 43, 12, 13, 16, 22, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Повне рішення складено 29.04.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк