Рішення № 43878567, 27.04.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2015 р.Справа № 921/150/15-г/8Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094 (адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)

до відповідача Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в сумі 54 747,49 грн

За участі представників:

Позивача: Гулкевич Н.І. - заступника керівника напрямку з юридичної роботи Філії "Західне головне регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", довіреність № 3072-О від 19.09.2012 р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 25.03.2015 р. представнику позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 13.01.2011 року в загальній сумі 54 747,49 грн, з якої: 35 722,66 грн - заборгованість за кредитом, 12 148,68 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 4 799,35 грн - пеня та 2 076,80 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 13.01.2011 року, внаслідок чого станом на 28.11.2014р. на поточному рахунку останнього утворилась заборгованість в загальній сумі 54 747 грн 49 коп.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: заяву від 13.01.2011 року про відкриття банківського рахунку, довідку про розміри встановлених кредитних лімітів за вих. №08.7.0.0.0/150116090408 від 16.01.2015 року, виписку по рахунку відповідача з 01.06.2014 року по 28.11.2014 року, розрахунок заборгованості за Договором б/н від 13.01.2011 року, претензію за вих. №10221ТЕІ0S03К від 31.10.2014 року та докази її надіслання відповідачу, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 10.02.2015 р на 09:40 год. 11.03.2015р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 09:40 год. 25.03.2015 р. та, відповідно, на 14:10 год. 27.04.2015 р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.

Строк вирішення спору було продовжено, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 25.03.2015 р.

В судове засідання 27.04.2015 р. повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з викладених у позові та додаткових поясненнях б/н від 24.03.2015 р. (вх. №8781) підстав. Окрім того, на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2015р., надав витребовувані документи.

Відповідач в судове засідання 27.04.2015 р. не прибув, витребовуваних судом документів не надав, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Поряд із цим, ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.02.2015 р. та ухвала суду від 11.03.2015 р. про відкладення розгляду справи, надіслана судом на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві та яка значиться в ЄДР: 47131, АДРЕСА_1 (адреса, на яку надсилались і ухвала суду від 25.03.2015 р.), повернулись на адресу суду із відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (правова позиція викладена у п.п.3.9.1 п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., із змінами та доповненнями).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Таким чином, беручи до уваги, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, визначений ст. 69 ГПК України, з врахуванням ухвали суду від 25.03.2015 р., строк вирішення даного господарського спору закінчується 27.04.2015 р., справа розглядається без участі відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

13.01.2011 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем у справі) була підписана Заява б/н на відкриття рахунку НОМЕР_2 у Шумському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк".

Даною заявою передбачено, що: Банк (позивач у справі) за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на зазначеному вище рахунку. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта (відповідача у справі) на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначеній вище заяві б/н від 13.01.2011 р. зазначено, що підписавши цю заяву, Клієнт приєднується і погоджується з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Клієнтом накладено електронний цифровий підпис у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24 13.01.2011 р.

Розділом 1 Умов і Правил, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, передбачено, що ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Приватбанку.

Відповідно до п. 1.6 Умов і Правил, в редакції чинній на момент підписання заяви, зміни до Умов і Правил надання банківських послуг вносяться Банком щомісяця в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в однобічному порядку внесення змін є неможливим, Банк повідомляє Клієнта про внесені зміни шляхом використання наступних каналів зв'язку:

- офіційний сайт Банку: www.privatbank.ua, RRS Банку, клієнтської виписки, інші канали інформування через Банк;

- SMS-повідомлення клієнтів про зміни цих Правил;

- SMS- інформування з очікуванням відповідного SMS, за наявності якого зміни набувають чинності або ні;

- через банкоматну мережу з використанням банкоматного меню або з використанням системи Internet Banking Приват24.

- підпис необхідних документів безпосередньо у відділенні Банку.

Згідно ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Ч. 1 ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, за своєю правовою природою укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_2 договір банківського обслуговування є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до п.п. 3.18.1.1., 3.18.1.3 Умов і Правил, в редакції, чинній на момент підписання заяви, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту.

Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Аналогічні положення містяться у п.п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3 Умов і Правил, чинних з 01.07.2014 р.

Пунктом 3.18.1.6. Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014 р., та п. 3.2.1.1.6 Умов і Правил, в редакції, чинній з 01.07.2014 р., передбачено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

У відповідності до п. 3.18.1.8 Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014 р., та п. 3.2.1.1.8 Умов і Правил, в редакції, чинній з 01.07.2014 р., проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиском печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк / інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк.

Пунктом 3.18.1.11. Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014 р., та п. 3.2.1.1.11 Умов і Правил, в редакції, чинній з 01.07.2014 р., встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 Умов і Правил, чинних на момент підписання заяви, клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

П.п. 3.18.2.3.1 п. 3.18.2.3 Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014 р., передбачено умови та право Банку на підвищення процентної ставки та передбачено, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій закріплених у даному пункті, а Клієнт не погасить наявну перед Банком заборгованість в порядку і строки, передбачені Умовами і правилами надання банківських послуг. Банк повідомляє Клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Поряд з цим, сторонами погоджено, що:

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 18.4.1 Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014 р.);

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну із дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п. 3.18.4.1.1- 3.18.4.1.3 Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014 р.).

Поряд із цим, п.п. 3.2.1.4.1.3 Умов і Правил, чинних з 01.07.2014 р., передбачено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів * з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го * дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Долучена позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчена копія виписки з "Приват24" по клієнту ФОП ОСОБА_2 свідчить про те, що 05.06.2014 р. Банк повідомив відповідача про зміну з 01.07.2014 р. відсоткової ставки за користування кредитним лімітом.

Відповідно до п. 3.18.4.4. Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014р., та п. 3.2.1.4.4 Умов і Правил, в редакції, чинній з 01.07.2014 р., клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору, Умов та Правил надання банківських послуг, Банком на рахунку відповідача за НОМЕР_2 було встановлено кредитний ліміт в сумі 9 800 грн з 13.01.2011 р., 8 300 грн - з 23.03.2011 р., 16 300 грн - з 20.01.2012 р., 20 500 грн - з 16.05.2012 р., 30 500 грн - з 28.12.2012 р., 38 100 грн - з 04.02.2013 р., 40 100 грн - з 04.03.2013 р., 42 100 грн - з 13.03.2013 р., 42 100 грн - з 01.03.2014 р. та 39 472 грн - з 02.03.2014 р. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою Банку №08.7.0.0.0/150116090408 від 16.01.2015 р. та випискою з банківського рахунку відповідача.

Долучена позивачем до матеріалів справи банківська виписка з рахунку відповідача НОМЕР_2 за період з 09.03.2011 р. по 16.02.2015 р. свідчить про те, що зазначеним кредитним лімітом відповідач користувався з березня місяця 2011 р., однак належним чином свої зобов'язання за Договором не виконував, кредит в порядку та в сумах, зазначених вище не погашав, у зв'язку із чим з 02.06.2014 р. прострочена заборгованість по кредиту становила 35 722,66 грн.

14.11.2014 р. Банк звернувся до відповідача з претензією №10221ТЕІ0S03К, згідно якої повідомив останнього, що станом на 31.10.2014 р. його заборгованість за кредитним договором становить 51 869,76 грн, з якої: 35 722,66 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 10 592,76 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 1 755,30 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом та 3 799,04 грн - пеня та просив негайно погасити заборгованість у повному обсязі. Докази надіслання претензії: копія опису вкладення до цінного листа, копії списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чека №3709 від 14.11.2014р., знаходяться в матеріалах справи.

Проте відповідачем дана претензія була залишена без відповіді та задоволення, що і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт надання відповідачу кредитних коштів, їх використання останнім та наявності перед позивачем боргу в сумі 35 722,66 грн підтверджено долученою до матеріалів справи банківською випискою з поточного рахунку ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання 27.04.2015 р. не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем за договором банківського обслуговування б/н від 13.01.2011 р.

Таким чином, згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 35 722,66 грн заборгованості за кредитом є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачуються ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом (ч.3 ст. 346 ГК України).

Слід зазначити, що згаданими вище Умовами і Правилами, з якими погодився відповідач у даній справі, визначено умови та порядок проведення розрахунків.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування та наявності боргу.

Погодившись та приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом та винагороду за використання ліміту (щомісячну комісію), порядок нарахування яких встановлено п.п. 3.18.4.1. та 3.18.4.1.4 п. 3.18.4 Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014 р. та п.п. 3.2.1.4.1.3 Умов і Правил, в редакції, чинній з 01.07.2014 р.

З огляду на наведене вище, позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування кредитом в розмірі 12 148,68 грн, нараховані за період з 27.02.2014 р. по 28.11.2014 р., а також комісію в розмірі 2 076,80 грн, нараховану за період з травня місяця 2014 р. по листопад місяць 2014 р.

Заборгованість відповідача по відсотках в сумі 12 148,68 грн за період з 27.02.2014 р. по 28.11.2014 р. та заборгованість по комісії в сумі 2 076,80 грн за період з травня місяця 2014 р. по листопад місяць 2014 р. підтверджена наявними в матеріалах справи виписками з рахунку ФОП ОСОБА_2 та відповідним розрахунком позивача, який не був спростований відповідачем.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за № 559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене вище, додані позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 12 148,68 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 2 076,80 грн заборгованості по комісії за користування кредитом є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов і Правил, в редакції, чинній до 01.07.2014р., та п. 3.2.1.5.1 Умов і Правил, в редакції, чинній з 01.07.2014 р., при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту винагороди (комісії) клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. П. 3.18.4.1.3 Умов і Правил, чинних до 01.07.2014 р., передбачено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Аналогічні положення містяться у п. 3.2.1.4.1.3 Умов і Правил, в редакції, чинній з 01.07.2014 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 3.18.5.4 Умов і Правил. в редакції, чинній до 01.07.2014 р. та п. 3.2.1.5.4 Умов і Правил, в редакції чинній з 01.07.2014 р., визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

На підставі наведених вище положень Договору, вимог чинного законодавства, зважаючи на наявність простроченої заборгованості по кредиту, заборгованості по сплаті відсотків та комісії, позивачем нараховано за період з 05.03.2014 р. по 28.11.2014 р. пеню в загальній сумі 5 312 грн 71 коп. Поряд із цим, з наданих представником позивача 25.03.2015 р. додаткових письмових пояснень та наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що за вказаний період сума погашеної відповідачем, в т.ч. списаної банком, пені становить 513,36 грн. Таким чином, за вказаний вище період позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 4 799 грн 35 коп.

Присутній в судовому засіданні повноважний представник позивача підтвердив факт погашення, в т.ч. списання банком, пені в сумі 513,36 грн та просив стягнути з відповідача пеню у вказаному в позовній заяві розмірі.

Факт наявності у відповідача станом на 28.11.2014 р. заборгованості по пені в сумі 4 799,35 грн підтверджено долученою до матеріалів справи банківською випискою з рахунку останнього за період з 09.03.2011 р. по 16.02.2015 р. та розрахунком позивача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд вважає його правомірним, а вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. . 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094 (код ЄДРПОУ 14360570) 35 722 грн 66 коп. - заборгованості за кредитом, 12 148 грн 68 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 799 грн 35 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 076 грн 80 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом, а також 1 827 грн 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 30.04.2015 р.

Суддя І.М. Гирила