Рішення № 43878544, 27.04.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2015 р.

Справа № 921/230/15-г/11

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів, вул. Вулецька, 14;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган К", м. Тернопіль, вул. Київська,11/42;

про стягнення заборгованості в сумі 8 233 грн. 64 коп..

За участю представників сторін

Позивача: не з"явився;

Відповідача: не з"явився.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Іскра", вул. Вулецька, 14, м. Львів звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган К", вул. Київська, 11/42, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 8 233 грн. 64 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умов договору - заявки № 031 від 12 квітня 2012 року на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в сполученні Одеса - Городок, а саме не здійснив оплати за надані послуги в сумі 6 000 грн. 00 коп., на яку позивачем нараховано 1 740 грн.00 коп. інфляційних нарахувань та 493 грн. 64 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02 березня 2015 року порушено провадження у справі та розгляд даної справи призначено на 17 березня 2015 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31 березня 2015 року, 17 квітня 2015 року та 27 квітня 2015 року відповідно. Зобов"язано відповідача надати суду до дня розгляду справи документально обґрунтований відзив на позовну заяву.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено права та обов’язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Представник позивача в судових засіданнях 17 березня 2015 року, 31 березня 2015 року та 17 квітня 2015 року позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задоволити.

Представник позивача в судове засідання 27 квітня 2015 року не з"явися, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання 17 березня 2015 року, 31 березня 2015 року, 17 квітня 2015 року та 27 квітня 2015 року не з"явився, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином в порядку ст. 64, 87 ГПК України. Однак, 07 квітня 2015 року та 23 квітня 2015 року на адресу господарського суду Тернопільської області від відділення поштового зв"язку надійшли повідомлення про вручення поштового відправлення разом із конвертами надіслані на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган К" з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 р.)

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 ГПК України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

12 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Іскра" /надалі - Перевізник/ та товариством з обмеженою відповідальністю "Зурбаган К" / надалі – Замовник/ укладено договір - заявку № 031 за маршрутом Одеса - Городок, вартість перевезення становить 6 000 грн. 00 коп..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами виникли зобов"язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.

Зазначене підтверджується товарно – транспортною накладною від 12.04.2012 р. та актом здачі - приймання робіт № ТІ-0000621 від 13.04.2012 р., який підписаний представниками сторін та скріплений відбитками печаток підприємств.

Загальна вартість вказаних перевезень становить 6 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

В зазначеному договорі – заявці передбачено, що оплата наданих послуг перевезення здійснюється протягом 5 банківських днів. Однак із зазначеного договору-заявки не вбачається моменту виникнення у відповідача виконання зобов"язаннь.

Разом з тим, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до заявки відповідач повинен оплатити послуги по отриманню оригіналів документів.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 травня 2012 року позивачем надіслано на адресу відповідача договір-заявка № 031 від 12.04.2012 р., рахунок-фактуру № ТІ-0000621 від 13.04.2012 р., акт № ТІ-0000621 від 13.04.2012 р. ТТН № 120077/1 від 12.04.2012 р., що підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції № 2564/11 від 17.05.2012 р. та списком поштових відправлень № 156 від 17.05.2012 р..

Як стверджує позивач у позовній заяві, з врахуванням того, що термін надходження пошти від відправника до адресата складає до семи календарних днів, датою надходження документів до відповідача слід вважати 24.05.2012 р.. Отже, датою виконання заборгованості відповідача перед позивачем слід вважати 25.05.2012 р. на наступний день після отримання оригіналів документів до сплати.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи позивача, що датою виникнення заборгованості слід вважати 25.05.2012 р., оскільки із вищезазначених доказів не вбачається, які саме документи направлялись на адресу відповідача.

Позивач не долучив жодних доказів які б свідчили про надіслання відповідачу саме, договір-заявку № 031 від 12.04.2012 р., рахунок-фактуру № ТІ-0000621 від 13.04.2012 р., акт № ТІ-0000621 від 13.04.2012 р. ТТН № 120077/1 від 12.04.2012 р..

10 серпня 2012 року позивачем направлено на адресу відповідача лист-претензію № 2906/11 з вимогою оплатити суму боргу, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення (докази надіслання лист -притензії знаходиться в матеріалах справи).

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент виконання відповідачем обов"язку оплати за договором-заявкою настав 18.08.2012 р..

На дату звернення позивачем з позовом до господарського суду Тернопільської області у відповідача існує заборгованість перед позивачем згідно договору-заявки № 031 від 12 квітня 2012 року в сумі 6 000 грн. 00 коп., яка підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, всупереч умов договору-заявки № 031 від 12.04.2012 р. та вимог законодавства, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості перевезення не виконав, а тому суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за вищезазначеним договором-заявкою в сумі 6 000 грн. 00 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача, за порушення умов договору-заявки, інфляційні нарахування в сумі 1 740 грн. 00 коп. за період з липня 2012 року по січень 2015 року та 3 % річних в сумі 493 грн. 64 коп. за період з 26.05.2012 р. по 20.02.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки з договору-заявки не вбачається моменту виникнення у відповідача виконання зобов"язаннь, 10 серпня 2012 року позивачем направлено на адресу відповідача лист-претензію з вимогою оплатити суму боргу, відповідно до ст. 530 ЦК України у позивача виникає право на нарахування інфляційних нарахувань та 3 % річних з 18.08.2012 р., однак відповідно до поданого розрахунку позивачем проведено нарахування інфляційних нарахувань за період з липня 2012 року по січень 2015 року та 3 % річних за період з 26.05.2012 р. по 20.02.2015 року.

Судом проведено перерахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних та встановлено інфляційні нарахування в сумі 1 776 грн. 00 коп. та 3 % річних в сумі 452 грн. 22 коп.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому до задоволення підлягають інфляційні нарахування в сумі 1 740 грн. 00 коп. /заявлені позивачем/ та 3 % річних в сумі 452 грн. 22 коп..

Відповідно до ст. ст. 33, 43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за транспортне перевезення, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до часткового задоволення в сумі 8 192 грн. 22 коп., з яких: 6 000 грн. 00 коп. – основний борг, 1 740 грн. 00 коп. – інфляційні нарахування та 452 грн. 22 коп. – 3 % річних.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволені позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган К", м. Тернопіль, вул. Київська,11/42, ідентифікаційний код 37109765 на користь публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів, вул. Вулецька, 14, ідентифікаційний код 00214244 - 6 000 грн. 00 коп. – основний борг, 1 740 грн. 00 коп. – інфляційні нарахування, 452 грн. 22 коп. – 3 % річних та 1 817 грн. 81 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позовних вимог відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання – 29 квітня 2015 року/ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук