Рішення № 43878422, 23.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 916/779/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Прокурор: Риженко М.Ю. /посвідчення/

Від позивачів:

- Міністерства оборони України: Дідух С.П. за довіреністю №220/884/д від 17.11.2014р.;

- Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси: Афанасенко І.В. за довіреністю №1331 від 14.04.2015р.;

Від відповідача: Фішбейн О.Я. /директор/.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю „Стетсон" про стягнення 151 095,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до товариства з обмеженою відповідальністю „Стетсон" (далі по тексту - ТОВ „Стетсон") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 76 881,78 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати в сумі 48 240,71 грн., заборгованості з компенсації податку на землю в сумі 24 564,07 грн. та штрафних санкцій в сумі 4 077,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. (з урахуванням додаткових угод до нього) зобов'язань щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати та компенсації земельного податку протягом періоду з серпня по грудень 2014 року включно

Згідно із заявою (вх. № 2-2219/15 від 22.04.2015р.) прокурором було збільшено розмір заявлених позовних вимог до загальної суми 151 095,84 грн., яка складається із суми заборгованості із орендної плати за період з серпня 2014 року по березень 2015 року в розмірі 79 277,69 грн., заборгованості із компенсації земельного податку в сумі 47 574,46 грн., збитків від інфляції в сумі 15 553,48 грн., трьох відсотків річних в сумі 2 378,33 грн. та пені в сумі 6 311,88 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду як остаточна.

Позивачами заявлені прокурором позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.

Відповідач визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із орендної плати в сумі 79 277,69 грн., заборгованості із компенсації земельного податку в сумі 47 574,46 грн., збитків від інфляції в сумі 15 553,48 грн. та трьох відсотків річних в сумі 2 378,33 грн. При цьому, ТОВ „Стетсон" просило суд зменшити розмір пені, заявленої до стягнення, до 0 грн., а також надати йому розстрочку виконання рішення суду по даній справі на 12 місяців шляхом покладення на відповідача обов'язку внесення щомісячних платежів в сумі 12 065,33 грн. протягом періоду з 01.05.2015р. до 30.04.2016р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

04.04.2003р. між військовою частиною А2171 (Орендодавець) та ТОВ „Стетсон" (Орендар) було укладено договір оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р., у відповідності до п.п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно (далі - майно) - колишнє допоміжне господарство, а саме: нежитлові приміщення в будівлях за генеральним планом № 15, 15, 58, загальною площею 396,3 кв.м. та технічний майданчик площею 4 630 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8, військове містечко № 56, що знаходиться на балансі військової частини А2171 та обліковується в Одеській КЕЧ району, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 92 024 грн. Назване в п.1.1 нерухоме майно Орендодавець передає Орендарю для використання під кінноспортивний комплекс (212,2 кв.м. нежитлових приміщень та 514 кв.м. майданчика під розміщення спортивних закладів, 184,1 кв.м. нежитлових приміщень та 4 116 кв.м. майданчика під розміщення спортивних закладів для школярів і студентів, розміщення закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги).

На підставі акту від 21.03.2013р. прийому-передачі до договору оренди № 32-с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. військовою частиною А2171 було передано, а Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси було прийнято на себе право вимоги за вказаним договором оренди, в результаті чого, стороною „Орендодавець" за договором оренди стає Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси. Вказаний акт було складено за участю ТОВ „Стетсон", в результаті чого, відповідно до ст.ст. 512-514, 516, 517 суд доходить висновку, що з 21.03.2013р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси став Орендодавцем за умовами договору оренди № 32-с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р.

При цьому, на підставі додаткової угоди № 14д/2014/КЕВ від 01.11.2014р., що була укладена між ТОВ „Стетсон" (Орендар) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (Орендодавець) пункт 1.1 договору оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. було викладено в новій редакції, а саме: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно загальною площею 2 690,1 кв.м., а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі інв. № 15, 16, 58 (літ. А площею 409,9 кв.м.) і прохідної (літ. В площею 4,9 кв.м.) загальною площею 414,8 кв.м., відкритий майданчик загальною площею 2275,3 кв.м. військового містечка № 56, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, вартість якого визначена на 19.02.2013р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 676 262 грн. без ПДВ.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про оренду державного та комунального майна") цим Законом врегульовано: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом є зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

У відповідності до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам. Крім того, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва не виступають орендодавцями у випадку, якщо об'єктом оренди є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів та нерухоме майно, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; нерухоме майна та інше окремо індивідуально визначене майно державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні; нерухоме майно підприємств, установ та організацій, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Статтею 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року N 1076-XIV (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу п. 4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 р. N 778 (з наступними змінами та доповненнями) дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається: щодо рухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління; щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).

Як свідчать матеріали справи, листом від 04.04.2003р. за № 144/1/5/742 Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України було надано дозвіл військовій частині А2171 на укладення вищезазначеного договору оренди. Крім того, відповідно до листа від 26.03.2003р. № 1/1286 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області не заперечувало проти укладення оренди та передання ТОВ „Стетсон" у користування нерухомого військового державного майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, військове містечко № 56, будівля інв. № 15,16, 58, площею 396,3 кв.м., технічний майданчик площею 4 630 кв.м.

Отже, спірний договір оренди державного нерухомого військового майна був укладений із дотриманням необхідної процедури погоджень та не суперечить вимогам закону.

Виходячи з положень п. 2.1 договору оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

При цьому, згідно зі ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На підставі акту приймання-передачі від 04.04.2003р. військовою частиною А2141 було передано, а ТОВ „Стетсон" було прийнято в оренду майно, яке є предметом договору оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р., а саме: нежитлові приміщення в будівлях за генеральним планом № 15, 15, 58, загальною площею 396,3 кв.м. та технічний майданчик площею 4 630 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8, військове містечко № 56.

При цьому, у зв'язку із укладенням між сторонами додаткової угоди № 14д/2014/КЕВ від 01.11.2014р. до договору оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. згідно з актом приймання-передачі нерухомого військового майна від 01.11.2014р. ТОВ „Стетсон" було повернуто, а Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси було прийнято частину раніше прийнятого в оренду майна, а саме: частину відкритого майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, військове містечко № 56, б/н, 1960 року побудови, площею 2 321 кв.м., вартістю 242 538 грн.

Таким чином, з 01.11.2014р. в користуванні відповідача перебувало нерухоме військове майно загальною площею 2 690,1 кв.м., а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі інв. № 15, 16, 58 (літ. А площею 409,9 кв.м.) і прохідної (літ. В площею 4,9 кв.м.) загальною площею 414,8 кв.м., відкритий майданчик загальною площею 2275,3 кв.м. військового містечка № 56, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.6 договору оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. (в редакції додаткової угоди № 22д/2013/КЕВ від 24.04.2013р.) цей договір діє з моменту підписання до 02.04.2016р. У разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладення договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, на момент вирішення даного спору договір оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. є діючим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його припинення чи розірвання в установленому договором та законом порядку.

Виходячи з положень п.п. 3.1 - 3.3, 5.11 договору оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. (в редакції додаткових угод № 22д/2013/КЕВ від 24.05.2013р. та № 14д/2014/КЕВ від 01.11.2014р.) Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (жовтень 2014 року) на рівні 7 423,50 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2014 року) 7 423,50 грн. (додаток № 3 до даної додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оренда плата в розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендар, серед іншого, зобов'язаний щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно - 2 690,1 кв.м., а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,2321 га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

В силу положень ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, використовуючи орендоване за договором оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. майно протягом періоду з серпня 2014 року по березень 2015 року, допустив порушення прийнятих на себе за даною угодою грошових зобов'язань щодо внесення орендної плати та компенсації земельного податку, в результаті чого, за ТОВ „Стетсон" утворилась заборгованість із орендної плати в розмірі 79 277,69 грн. та заборгованість із компенсації земельного податку в сумі 47 574,46 грн., факт наявності яких був визнаний з боку ТОВ „Стетсон".

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та про наявність правових підставі для стягнення із ТОВ „Стетсон" на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованості із орендної плати в сумі 79 277,69 грн. та компенсації земельного податку в сумі 47 574,46 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України прокурором було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 15 553,48 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань щодо внесення орендної плати, перевіривши розрахунок яких /а.с. 127/, господарський суд доходить висновку про його правильність та обгрунтованість, у зв'язку з чим, із відповідача слід стягнути на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси збитки від інфляції в сумі 15 553,48 грн.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України прокурором було нараховано ТОВ „Стетсон" до сплати три відсотки річних в сумі 2 378,33 грн. за порушення останнім власних зобов'язань щодо внесення орендної плати. Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, заявлених до стягнення /а.с. 127/, суд доходить висновку про допущення прокурором помилки при його здійсненні, яка укладається в наступному.

Так, прокурором було необґрунтовано визначено суму трьох відсотків річних виходячи із загального розміру заборгованості ТОВ „Стетсон" із орендної плати протягом спірного періоду, що була помножена на три відсотки. В той же час, сума трьох відсотків річних визначається шляхом помноження кожного із платежів, щодо якого допущене прострочення, на кількість днів порушення пропорційно кількості днів у відповідному календарному році.

Таким чином, правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах станом на 15.04.2015р. має бути:

9 671,23 грн. * 212 (кількість днів прострочення з 15.09.2014р. по 15.04.2015р. включно) * 0,03 / 365 = 168,52 грн.

9 951,70 грн.* 182 (кількість днів прострочення з 10.10.2014р. по 15.04.2015р. включно) * 0,03 / 365 = 148,87 грн.

10 190,53 грн. * 149 (кількість днів прострочення з 17.11.2014р., оскільки 15 число відповідного місяця, на яке випадає останній день виконання відповідного зобов'язання, припадає на неробочий день - суботу, по 15.04.2015р. включно) * 0,03 / 365 = 124,80 грн.

9 077,46 грн. * 121 (кількість днів прострочення з 15.12.2014р. по 15.04.2015р. включно) * 0,03 / 365 = 90,28 грн.

9 349,79 грн. * 90 (кількість днів прострочення з 15.01.2015р. по 15.04.2015р. включно) * 0,03 / 365 = 69,16 грн.

9 639,64 грн. * 58 (кількість днів прострочення з 16.02.2014р., оскільки 15 число відповідного місяця, на яке випадає останній день виконання відповідного зобов'язання, припадає на неробочий день - неділю, по 15.04.2015р. включно) * 0,03 / 365 = 45,95 грн.

10 150,54 грн. * 30 (кількість днів прострочення з 16.03.2015р., оскільки 15 число відповідного місяця, на яке випадає останній день виконання відповідного зобов'язання, припадає на неробочий день - суботу, по 15.04.2015р. включно) * 0,03 / 365 = 25,03 грн.

Отже, загальна сума трьох відсотків річних, що може бути правомірно нарахована відповідачу у спірних правовідносинах, складає 672,61 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги прокурора у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

У відповідності до п. 3.5 договору оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення.

З посиланням на п. 3.5 договору оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ від 04.04.2003р. прокурором було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 6 311,88 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань щодо внесення орендної плати. Проаналізувавши здійснений прокурором розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, відзначає правомірність нарахування ТОВ „Стетсон" до сплати пені в сумі 6 311,88 грн.

Проте, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню із відповідача на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку ТОВ „Стетсон" порушення власних грошових зобов'язань щодо внесення орендної плати, враховуючи істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану ТОВ „Стетсон" суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити розмір нарахованих прокурором штрафних санкцій до 1 грн. Таким чином, на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси підлягає стягненню пеня в сумі 1 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Стетсон" перед державою в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в загальному розмірі 143 079,24 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати в сумі 79 277,69 грн., компенсації земельного податку в сумі 47 574,46 грн., збитків від інфляції в сумі 15 553,48 грн., трьох відсотків річних в сумі 672,61 грн. та пені в сумі 1 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 143 079,24 грн. Таким чином, із ТОВ „Стетсон" підлягає стягненню на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість з орендної плати в сумі 79 277,69 грн., компенсація земельного податку в сумі 47 574,46 грн., збитки від інфляції в сумі 15 553,48 грн., три відсотки річних в сумі 672,61 грн. та пеня в сумі 1 грн. відповідно до ст.ст. 1, 2, 4, 5, 13, 17, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 640, 759, 761, 762, 765, 766 ЦК України, ст.ст. 231, 232, 233, 286 ГК України, ст. 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року N 1076-XIV (з наступними змінами та доповненнями), п. 4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 р. N 778 (з наступними змінами та доповненнями)

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру правомірно нарахованих сум покладаються на ТОВ „Стетсон" шляхом їх присудження до стягнення в дохід державного бюджету.

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання даного судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно із вказаним клопотанням відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду по даній справі на один рік шляхом покладення на ТОВ „Стетсон" обов'язку здійснювати погашення присудженої до стягнення заборгованості щомісячними рівними платежами в сумі 12 065,33 грн. протягом періоду з 01.05.2015р. по 30.04.2016р.

В обґрунтування вказаного клопотання ТОВ „Стетсон" посилається на наступні обставини із наданням наступних доказів:

- відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої управлінням статистики, основними видами господарської діяльності ТОВ „Стетсон" за КВЕД-2010 є: інша діяльність у сфері охорони здоров'я; розведення коней та інших тварин родини конячих; прісноводне рибництво (аквакультура); інша діяльність у сфері спорту; організування інших видів відпочину та розваг; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування;

- істотна соціальна роль, яку відіграє господарська діяльність ТОВ „Стетсон", а саме: надання послуг з догляду за кіньми, заняття по лікувальній верховій їзді (іпотерапія), навчання верховій їзді, участь у медичній, психологічній та соціальній реабілітації дітей-інвалідів;

- участь ТОВ „Стетсон" у благодійних програмах з низкою благодійних організацій, зокрема обласним центром для ВІЧ інфікованих дітей та молоді, дитячим будинком „Перлинка", багатьма школами тощо;

- нерентабельність господарської діяльності в зимовий період;

- необхідність першочергового витрачання отриманих від господарської діяльності коштів на годування 21 коней, яких утримує ТОВ „Стетсон", з метою недопущення їх загибелі;

- істотна девальвація національної валюти, зменшення платоспроможності основного споживача послуг ТОВ „Стетсон" - населення, в результаті чого, обсяг реальних доходів відповідача істотно зменшився приблизно на 50% порівняно до попередніх періодів;

- подорожчання кормів для коней, зростання розміру орендної плати, вартості житлово-комунальних послуг тощо;

- відсутність у ТОВ „Стетсон" необхідних коштів для негайного виконання рішення суду по даній справі.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши доводи ТОВ „Стетсон", приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності останнього, яка пов'язана із утриманням та використанням тварин - коней, в лікувальних, навчально-оздоровчих та розважальних цілях, участь відповідача у благодійних програмах з лікування дітей, в тому числі на безоплатній основі, а також необхідність недопущення загибелі 21 поголів'я коней, що перебувають на утриманні ТОВ „Стетсон", а також враховуючи складну економічну ситуацію в країні, яка виключає можливість повноцінного здійснення відповідачем господарської діяльності та отримання належного рівня доходів, суд дійшов висновку про наявність обставин, які можуть значно ускладнити виконання судового рішення по даній справі та, як наслідок, про можливість надання відповідачу пільгових умов виконання рішення по даній справі з метою спрямування отриманих ТОВ „Стетсон" від своєї господарської діяльності грошових коштів на відновлення платоспроможності підприємства та покращення його фінансового становища.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги скрутне фінансове становище відповідача, істотну соціальну роль, яку відіграє його господарська діяльність для населення територіальної громади міста Одеси, що свідчить про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області по даній справі, суд, керуючись ст. 121 ГПК України, вважає за доцільне і необхідне надати ТОВ „Стетсон" розстрочку виконання судового рішення по даній справі.

Вирішуючи питання про термін, на який відповідачу надається розстрочка виконання судового рішення, суд, враховуючи майнові інтереси обох сторін, вважає за правомірне надати ТОВ „Стетсон" розстрочку виконання рішення суду по даній справі на один рік шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості в загальному розмірі 143 079,24 грн. рівними частинами за наступним графіком: протягом періоду з травня 2015 року по квітень 2016 року включно ТОВ „Стетсон" зобов'язане щомісячно, до останнього числа кожного місяця періоду, перераховувати на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси грошові кошти в 11 923,27 грн.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд, керуючись ст. 121 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення по даній справі строком на один рік, у зв'язку з чим, відповідне клопотання ТОВ „Стетсон" підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Стетсон" /65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, код ЄДРПОУ 32224581/ на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси /65014, м. Одеса. вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284, р/р 31254274210161 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011/ заборгованість із орендної плати в сумі 79 277 грн. 69 коп. /сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят сім грн. 69 коп./, компенсацію земельного податку в сумі 47 574 грн. 46 коп. /сорок сім тисяч п'ятсот сімдесят чотири грн. 46 коп./, збитки від інфляції в сумі 15 553 грн. 48 коп. /п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три грн. 48 коп./, три відсотки річних в сумі 672 грн. 61 коп. /шістсот сімдесят дві грн. 61 коп./, пеню в сумі 1 грн. 00 коп. /одна грн. 00 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

4. Надати товариству з обмеженою відповідальністю „Стетсон" розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2015р. по справі № 916/779/15-г на один рік шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості в загальному розмірі 143 079 грн. 24 коп. /сто сорок три тисячі сімдесят дев'ять грн. 24 коп./ рівними частинами за наступним графіком: протягом періоду з травня 2015 року по квітень 2016 року включно товариство з обмеженою відповідальністю „Стетсон" зобов'язане щомісячно, до останнього числа кожного місяця періоду, перераховувати на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси грошові кошти в 11 923 грн. 27 коп. /одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 27 коп./.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Стетсон" /65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, код ЄДРПОУ 32224581/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - Управління державної казначейської служби у м. Одеса, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір в сумі 2 987 грн. 80 коп. /дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім грн. 80 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили з урахуванням наданої судом розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 29 квітня 2015 р.

Суддя С.П. Желєзна