Рішення № 43878137, 28.04.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 р. Справа№ 914/1224/15

За позовом: Приватного підприємства «Магніт», м. Стрий Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Орус", м.Львів,

про стягнення 28' 428,09 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: Зубик І.В.,

від відповідача: Мелько В.О.

На розгляд господарського суду Приватним підприємством «Магніт» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Орус" про стягнення 28' 428,09 грн.

Ухвалою суду від 16.04.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 28.04.2015р.

У судове засідання 28.04.2015р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов угоди №15-Б від 29.05.2014 р. не оплачено повну вартість поставленого товару, внаслідок чого непогашеною залишається заборгованість у сумі 20' 080,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 587,98 грн. - 3% річних та 7' 760,11 грн. - інфляційних втрат.

У судове засідання 28.04.2015р. представник відповідача з'явився, подав заяву, у якій повідомив про погашення суми основного боргу в розмірі 20'080,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 28.04.2015 р. №363. З нарахованими позивачем штрафними санкціями 587,98 грн. - 3% річних та 7' 760,11 грн. - інфляційних втрат погодився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

29.05.2014р. між Приватним підприємством «Магніт» та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Орус" укладено угоду №15-Б, відповідно до п.1.1 якої брухтоздавач (позивач у справі) зобов'язується провести поставку брухту та відходів, а брухтоодержувач (відповідач у справі) - прийняти і оплатити брухт.

Загальна кількість брухту - по мірі накопичення (п.3 договору).

У п.4 договору сторони погодили ціну за 1 кг металобрухту без ПДВ.

Передача (приймання-здача) брухту здійснюється в пункті поставки. Пунктом поставки за угодою є: м. Львів, вул. Шевченка, 317Б (п.6 угоди).

У п.8 угоди сторони погодили вид розрахунків - безготівковий, та форму розрахунків - платіжне доручення.

На виконання умов угоди позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 28' 080,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної та Актом приймання металів чорних (вторинних) №112, які знаходяться в матеріалах справи. Відповідачем оплачено вартість поставленого товару на загальну суму 28' 080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1316 від 03.10.2014 р. на суму 8' 000,00 грн. та платіжним дорученням №363 від 28.04.2015 р. на суму 20' 080,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач після звернення позивача до суду з позовною заявою погасив заборгованість у розмірі 20' 080,00 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо стягнення 20' 080,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 587,98 грн. - 3% річних та 7' 760,11 грн. - інфляційних втрат. Відповідач погодився з розміром нарахованих 3% річних та інфляційних втрат та не заперечив проти їх стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі щодо стягнення 20'080,00 грн.

2. Решта позовних вимог задоволити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Орус" (79069,м. Львів, вул. Шевченка, буд.317Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19339942) на користь Приватного підприємства «Магніт» (82440, Львівська обл., м.Стрий, вул. Коссака, 5/15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33705946) 587,98 грн. - 3% річних, 7' 760,11 грн. - інфляційних втрат та 1' 827,00 грн. - судового збору.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 28.04.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 30.04.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.