Рішення № 43878051, 29.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа № 911/821/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Казус-Про»

та Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро»

про стягнення 73023,74 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» (далі – позивач, ТОВ «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Казус-Про» (далі – відповідач-1, ТОВ «Казус-Про») та Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» (далі – відповідач-2, ПП СВФ «Агро») про стягнення 73023,74 грн., з яких 49907,26 грн. пені, 9212,66 грн. 3% річних, 16903,82 грн. інфляційних втрат.

Розгляд справи відкладався.

До господарського суду Київської області 29.04.2015 р. ТОВ «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 10075/25 від 29.04.2015 р.) про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено судом.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судові засідання 19.03.2015 р., 06.04.2015 р. та 29.04.2015 р. не з’явилися, хоча про дату та час розгляду справи відповідачі були повідомлені належно. Відзиву на позов відповідачі не надали.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та Приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма «Агро» (покупець) було укладено договір № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (товар) на умовах відстрочення платежу (п. 1.1), а його предметом є товар, який належить продавцеві на момент укладення договору або буде ним набутий у майбутньому (п. 1.2).

У пункті 5.1 договору вказано, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках, та/або видаткових накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.

Товар оплачується покупцем у національній валюті (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов’язаний здійснити оплату товару у строки та на умовах, вказаних у п. 5 цього договору.

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

У відповідності з п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Згідно з п. 11.1 договору останній діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов’язків по договору.

Як вбачається з додатку № 1 до договору, сторони домовилися, що у тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується формула S=(А1/А2) х В, де: S - ціна на момент проплати; В - ціна на момент підписання; А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей; А2 - курс НБУ долара США до гривні на день підписання договору.

Аналогічні умови містяться у додатку № 2 до договору.

На виконання умов договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. ТОВ «Тридента Агро» було поставлено ПП СВФ «Агро» товар на загальну суму 436182,18 грн.

ПП СВФ «Агро» було частково оплачено товар, у зв’язку з чим у покупця виникла заборгованість перед ТОВ «Тридента Агро» в сумі 304430,86 грн.

Виконання умов цього договору з боку ПП СВФ «Агро» був предметом спору у справі господарського суду Луганської області № 4/234 за позовом ТОВ «Тридента Агро» до ПП СВФ «Агро» про стягнення 352388,82 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.03.2009 р., яке не оскаржувалося та набрало законної сили, позов задоволено частково, а саме: з ПП СВФ «Агро» було стягнуто на користь ТОВ «Тридента Агро» основний борг за поставлений товар у сумі 159340,86 грн., пеню за період з 16.11.2008 р. до 10.12.2008 р. у сумі 4897,34 грн., 3% річних за період з 15.11.2008 р. до 10.12.2008 р. у сумі 612,54 грн., інфляційні нарахування за період з 16.11.2008 р. до 10.12.2008 р. у сумі 4566,47 грн., штраф у сумі 18537,75 грн., державне мито у сумі 1880,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 62,97 грн., - а разом 189898,38 грн.

30.03.2009 р. судом було видано наказ у справі № 4/234, на підставі якого Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було порушено виконавче провадження ВП № 14086976, провадження по якому закінчено на підставі постанови ВДВС від 26.08.2010 р. у зв’язку з повною сплатою ПП СВФ «Агро» зазначеного у наказі боргу.

28.01.2011 р. між ТОВ «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ТОВ «Вісава» (новий кредитор) було укладено угоду № 50-01/ТА про заміну кредитора у зобов’язанні, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредиторові право вимоги до ПП СВФ «Агро» виконання зобов’язання, набутого первісним кредитором на підставі договору № 01-14-08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. (п. 1.1), - при цьому новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми у розмірі, визначеному у пункті 2.1 цієї угоди (п. 1.2).

Згідно пункту 2.1 вартість зобов’язання, що відступається, становить 200521,28 грн.

Вказана сума являє собою загальну суму штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат), що нараховані ТОВ «Тридента Агро» відповідно до умов та норм чинного законодавства України (п. 2.2 угоди).

Згідно з пунктом 2.3 угод, сторони нарахували: пеню за період з 11.12.2008 р. до 01.04.2011 р. у сумі 25123,38 грн.; 3% річних за період з 11.12.2008 р. до 01.04.2010 р. у сумі 3188,56 грн.; інфляційні нарахування (втрати) за період з січня 2009 року по березень 2010 року у сумі 12739,38 грн.; курсову різницю (гривня до долару США) згідно дат оплати (07.04.2008 р.; 14.05.2008 р.; 24.11.2008 р.; 04.12.2008 р.; 23.12.2008 р.; 24.12.2008 р.; 25.12.2008 р.; аж до 02.04.2010 р.) у сумі 159469,96 грн.

Угода набирає чинності з дня підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань (п. 6.1 угоди).

28.01.2011 р. первісний кредитор передав новому кредиторові пакет документів на підтвердження права вимоги до боржника.

31.01.2011 р. листом б/н первісний кредитор (ТОВ «Тридента Агро») повідомив боржника про заміну кредитора у зобов’язанні шляхом відступлення права вимоги.

На підставі вказаної угоди №50-01/ТА від 28.01.2011р., ТОВ «Вісава» звернулось з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава» курсової різниці в сумі 159469,96 грн., пені в сумі 25123,38грн., 3%річних у сумі 3188,56грн., інфляційних нарахувань у сумі 12739,38 грн., нарахованих за період з 11.12.2008 р. до 01.04.2010 р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011 р. у справі № 8/141/2011 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПП СВФ «Агро» на користь ТОВ «Вісава» курсову різницю у сумі 159469,96 грн., пеню у сумі 25123,38 грн., 3% річних у сумі 3188,56 грн., інфляційні нарахування в сумі 12739,38 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 2005,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011 р. у справі № 8/141/2011 в частині стягнення з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава» пені в розмірі 13184,36 грн. скасовано; стягнуто з ТОВ «Вісава» на користь ПП СВФ «Агро» 65,92 грн. суми судового збору за подання апеляційної скарги; в решті позовних вимог рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011 р. у справі № 8/141/2011 було залишено без змін.

Водночас, як вбачається з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. у справі № 8/141/2011, ПП СВФ «Агро» було сплачено основний борг 02.04.2010 р., що документально підтверджено листом ВДВС від 13.04.10 р. за вих. №8-499.

02.07.2012 р. між TOB «Вісава» та ТОВ «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» було укладено угоду № МВК-2/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), розділом 1 якої було встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Вісава») відступає новому кредитору (ТОВ Міжрегіональна виробнича компанія «Омега») право вимоги виконання ПП СВФ «Агро» зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінка вартості товару, курсова різниця), пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. та згідно угоди № 50-01/ТА про заміну кредитора у зобов’язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 28.01.2011 р., у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1), ТОВ «Вісава» було передано новому кредитору перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угоди, ТОВ «Вісава» повідомленням про зміну кредитора у зобов’язанні повідомило ПП СВФ «Агро» про зазначені вище обставини.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

07.04.2014 р. між позивачем у даній справі № 911/821/15 та відповідачем-1 було укладено договір поруки № 07-04-2014-2, згідно умов п. 1.1 якого останній як поручитель поручається перед позивачем як кредитором за виконання обов’язку ПП СВФ «Агро» щодо виконання грошового зобов’язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору поставки та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № МВК-2/07-12 про заміну кредитора у зобов’язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 р., укладену згідно договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 100000,00 грн.

Пунктом 6.1 договору поруки визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Новий кредитор - позивач звернувся до відповідача-1 із вимогою № 02-2/14 від 02.06.2014 р., в якій вимагав у триденний строк із моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов’язання за договором поруки № 07-04-2014-2 від 07.04.2014 р.

Відповідач-1 листом № 75 від 12.06.2014 р. на вимогу позивача повідомив, що виконати взяті на себе зобов’язання за договором поруки № 07-04-2014-2 від 07.04.2014 р. не в змозі у зв’язку із скрутним фінансовим становищем.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі № 911/821/15, ТОВ «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» просить суд стягнути солідарно з ТОВ «Казус-Про» та ПП СВФ «Агро» 49907,26 грн. пені, 9212,66 грн. 3% річних, 16903,82 грн. інфляційних втрат.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посиланнями, зокрема, на те, що заборгованість згідно з рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011 р. у справі № 8/141/2011, в тому числі й заборгованість у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) згідно договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. та згідно угоди № 50-01/ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 28.01.2011 р., була погашена наступним чином: 07.03.2012 р. на суму 20000,00 грн., від 12.03.2012 р. на суму 20000,00 грн., від 13.03.2012 р. на суму 20000,00 грн., від 14.03.2012 р. на суму 20000,00 грн., від 15.03.2012 р. на суму 20000,00 грн., від 16.03.2012 р. на суму 20000,00 грн., від 19.03.2012 р. на суму 20000,00 грн., від 20.03.2012 р. на суму 19469,96 грн., від 21.03.2012 р. на суму 11939,02 грн., від 22.03.2012 р. на суму 3188,56 грн.

Однак, питання щодо обрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу за період з 01.04.2008 р. до 06.04.2008 р. на суму боргу 65427,32 грн. (15% часткової оплати) та обрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу за період з 03.04.2010 р. до 19.03.2012 р. на суму боргу 159469,96 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), судами у зазначених вище справах господарського суду Луганської області не вирішувалось.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 49907,26 грн. за загальний період з 01.04.2008 р. до 06.03.2012 р.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 9212,66 грн. за період з 01.04.2008 р. до 06.03.2012 р.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 16903,82 грн. за період з серпня 2010 року до лютого 2012 року.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалося вище, пунктом 11.1 договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. було передбачено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов’язків за цим договором.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи слідує, що погашення заборгованості за договором № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. було здійснено за наказом у справі № 4/234, на підставі якого Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було порушено виконавче провадження ВП № 14086976, провадження по якому закінчено на підставі постанови ВДВС від 26.08.2010 р. у зв’язку з повною сплатою ПП СВФ «Агро» зазначеного у наказі боргу.

При цьому ПП СВФ «Агро» було сплачено основний борг 02.04.2010 р., що підтверджено листом ВДВС від 13.04.2010 р. за вих. № 8-499. Зазначена обставина встановлена у рішенні господарського суду Луганської області від 13.10.2011 р. та постанові Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. у справі № 8/141/2011 та не підлягає доказуванню в силу наведених вище приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Враховуючи викладене, зобов’язання ПП СВФ «Агро» перед ТОВ «Тридента Агро» за договором № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. припинилося у 2010 році у зв’язку із його виконанням.

28.01.2011 р., тобто після виконання ПП СВФ «Агро» своїх зобов’язань перед ТОВ «Тридента Агро» за договором № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р., між ТОВ «Тридента Агро» та ТОВ «Вісава» було укладено угоду № 50-01/ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України).

Слід зазначити, що у відповідності з ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов’язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов’язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов’язання, тобто обсяг прав та обов’язків його сторін залишається незмінним.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Таким чином, на момент укладання ТОВ «Тридента Агро» та ТОВ «Вісава» угоди № 50-01/ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), станом на 28.01.2011 р. зобов’язання ПП СВФ «Агро» згідно договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. були виконані, а відтак угода № 50-01/ТА від 28.01.2011 р. про заміну кредитора у зобов’язанні для ПП СВФ «Агро» не породжувала будь-яких прав та обов’язків.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 р. у справі № 3-30гс15.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Окрім того, у відповідності з ч. 3 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про солідарне стягнення з відповідачів у даній справі 49907,26 грн. пені, 9212,66 грн. 3% річних, 16903,82 грн. інфляційних втрат не підлягає задоволенню судом, оскільки зобов’язання ПП СВФ «Агро» перед ТОВ «Тридента Агро» згідно договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 р. припинилися 26.08.2010 р., а вимоги ТОВ «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» ґрунтуються на угоді, що є похідною від зазначеної вище угоди № 50-01/ТА від 28.01.2011 р. про заміну кредитора у зобов’язанні.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ТОВ «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» у даній справі слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору, а також витрати на оплату послуг адвоката у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 30.04.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна