Рішення № 43878030, 27.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа № 911/1072/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест"

про стягнення 58450,00 грн.

Секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

Представники сторін:

від позивача: Хлабистін Д.М. (довіреність № 26 від 01.01.2015 р.)

від відповідача: Дашковський А.М. (довіреність № 26 від 01.01.2015 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 58450,00 грн. штрафу за неправильно зазначену в перевізних документах адресу одержувача вантажу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2015 р. було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.04.2015 р.

02.04.2015 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" надійшло клопотання б/н від 02.04.2015 р. (вх. № 7492/15 від 02.04.2015 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

03.04.2015 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" надійшло клопотання б/н від 02.04.2015 р. (вх. № 7544/15 від 03.04.2015 р.), згідно якого представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неотриманням копії позовної заяви з додатками та ухвали про порушення провадження у справі, для надання можливості відповідачу повно та всебічно ознайомитись з матеріалами справи.

У судове засідання 06.04.2015 р. представники сторін не з'явились.

09.04.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 8222/15 від 09.04.2015 р.) про відкладення розгляду даної справи, призначеного на 06.04.2015 р.

27.04.2015 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано заяву б/н, б/д (вх. № 9717/15 від 27.04.2015 р.) про покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат, пов'язаних із забезпеченням участі представника у засіданні суду 27.04.2015 р.

27.04.2015 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано відзив на позовну заяву № 24/04-2 від 24.04.2015 р. (вх. № 9722/15 від 27.04.2015 р.), в якому відповідач зазначає про те, що ним дійсно помилково було зазначено в накладній іншу адресу вантажоодержувача та просить суд зменшити розмір штрафу до розміру 1/2 провізної плати, що складає 5845,00 грн.

У судовому засіданні 27.04.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача просив суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до розміру 1/2 провізної плати, що складає 5845,00 грн. Представник позивача проти задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафу заперечував.

У судовому засіданні 27.04.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

У вересні 2014 року зі станції Тетіїв Південно-Західної залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Транс-Інвест» здійснило відправлення вагону № 67396853 згідно накладної № 34701417 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство «Керамет».

У вказаній накладній представником відправника в якості адреси одержувача ПрАТ «Керамет» було зазначено - 83003, м. Донецьк, вул. Калузька, 13а.

18.09.2014 р. по прибутті відправки № 34701417 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, вказана відправником у накладній, не відповідає адресі ПрАТ «Керамет», у зв'язку з чим 18.09.2014 р. станцією призначення Правда на станцію відправлення Тетіїв було відправлено телеграму № НР 40 про невірно зазначені реквізити в накладній № 34701417.

18.09.2014 р. зі станції відправлення Тетіїв на станцію призначення Правда надійшла телеграма-відповідь № НР 30 щодо виправлення адреси одержувача у накладній № 34701417.

На підставі телеграми-відповіді № НР 30 від 18.09.2014 р. та договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги на станції призначення Правда Придніпровської залізниці у накладній № 34701417 зроблено виправлення адреси одержувача на вірну, а саме - з «83003, м. Донецьк, вул. Калузька, 13а» на « 83003, м. Донецьк, вул. Калузька, 16а».

Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 674 від 18.09.2014 р., копію якого долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми штрафу, нарахованого до сплати відповідачеві за неправильно зазначену в перевізних документах адресу одержувача вантажу.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази та пояснення сторін, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно розділу 4 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 р. за № 765/19503, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі - графу «Одержувач», в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адреса та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом.

Враховуючи вищезазначене, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до п. 3.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (зі змінами та доповненнями) та п. 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. № 01-8/917, нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Згідно з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що ним дійсно було допущено помилку під час оформлення перевізних документів та помилково зазначено у накладній невірну адресу вантажоодержувача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 58450,00 грн. (5 х 11690,00 грн.) штрафу за неправильно зазначену в перевізних документах адресу вантажоодержувача є доведеними та обґрунтованими.

Відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до розміру 1/2 провізної плати, що становить 5845,00 грн.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на норми ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, зазначаючи про те, що в результаті нестабільної економічної ситуації в країні вантажообіг транспортних підприємств значно скоротився, що вкрай негативно відбивається на економічних показниках відповідача, а також про те, що порушення відповідачем порядку перевезення не призвело до збитків позивача та інших негативних для останнього наслідків.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Як вбачається із заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованого позивачем штрафу, що заявлений до стягнення у даній справі.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

За таких обставин позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити наступне.

Позивач просить суд покласти на відповідача, окрім витрат зі сплати судового збору, понесені судові витрати на забезпечення явки до суду у засідання 27.04.2015 р. представника позивача в сумі 601,44 грн., подаючи на підтвердження понесення вказаних витрат копії проїзних документів (квитків), придбаних на ім'я Хлабистіна Дмитра (оригінали оглянуті судом).

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, витрати в сумі 601,44 грн. є витратами позивача на забезпечення направлення до суду представника (Хлабистіна Д.М. на підставі довіреності), явку якого було визнано обов'язковою ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2015 р. про відкладення розгляду даної справи на 27.04.2015 р.

У зв'язку з викладеним зазначені вище судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Транс-Інвест» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 1, код 37756769) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код 01073828) в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код 26139824) 58450 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, 601 (шістсот одну) грн. 44 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.04.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна