Рішення № 43877948, 20.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 911/5525/14

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів Бабкіної В.М. - головуючий, суддів Конюх О.В., Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

про стягнення 1278223,62 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Іванкіна Ю.Б., довір. № 14-91 від 18.04.2014 р.

від відповідача: Красюк Т.В., довір. № 50 від 14.01.2015 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», відповідач) про стягнення 1278223,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» зобов'язань за договором № 14/2650/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1074156,39 грн. основного боргу, 58278,97 грн. 3% річних, 145788,26 грн. інфляційних втрат, а також 25564,47 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

19.01.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» було подано клопотання № 67 від 16.01.2015 р., відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи для укладання мирової угоди щодо погашення заборгованості.

У судовому засіданні 19.01.2015 р. представником відповідача було подано клопотання б/н від 19.01.2015 р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

05.02.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» було подано заяву № 156 від 04.02.2015 р., відповідно до якої відповідач просив суд продовжити термін розгляду справи для вирішення спірного питання по суті мирним шляхом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 11.03.2015 р.

04.03.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» було подано відзив № 232 від 03.03.2015 р., відповідно до якого відповідач позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» визнає частково з огляду на те, що при зверненні до суду позивач посилається на акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 р. на суму 431912,92 грн., спожитого у грудні 2012 року, однак вказаний акт в матеріалах справи відсутній, у зв'язку з чим нарахування 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями грудня 2012 року є безпідставними, а сума основної заборгованості в загальному розмірі 1074156,39 грн. є необґрунтованою.

Крім того, відповідач посилався на часткове погашення заборгованості в сумі 60000,00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 1075 від 06.02.2015 р. та № 1187 від 20.02.2015 р., а також на те, що ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» знаходиться у скрутному фінансовому стані.

05.03.2015 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду платіжне доручення № 5 від 04.03.2015 р. на суму 22000,00 грн. в підтвердження погашення заборгованості за договором № 14/2650/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р.

10.03.2015 р. до господарського суду Київської області НАК «Нафтогаз України» було подано клопотання б/н від 09.03.2015 р., відповідно до якого позивач зазначив, що за умовами укладеного між сторонами договору саме відповідач відповідає за складення проекту акту приймання-передачі природного газу, його підписання з боку покупця та газорозподільного підприємства (ПАТ «Київгаз») і направлення такого акту на адресу продавця НАК «Нафтогаз України».

У свою чергу, на підтвердження поставки природного газу в грудні 2012 року позивачем надано витяг з реєстру споживачів природного газу за грудень 2012 року, а також податкову накладну, виписану позивачем відповідачеві в порядку ст. 201 Податкового кодексу України після поставки газу у грудні 2012 року.

Крім того, позивач зазначив, що за час розгляду даної справи відповідач двічі звертався до нього з пропозицією щодо укладення мирової угоди з підтвердженням та визнанням основного боргу з урахуванням поставленого позивачем природного газу у грудні 2012 року.

З огляду на зазначене, позивач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Київгаз», а також розглянути справу колегіально.

Заяву позивача про залучення третьої особи у даній справі залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Поряд з цим, згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Дослідивши мотиви клопотання позивача, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, яким саме чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки ПАТ "Київгаз" та щодо якої із сторін у справі.

10.03.2015 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду заяву № 248 від 06.03.2015 р. про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 1303 від 06.03.2015 р. на суму 25000,00 грн. в підтвердження погашення заборгованості за договором № 14/2650/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2015 р. на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням № 58-АР від 11.03.2015 р. для розгляду справи № 911/5525/14 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Рябцева О.О., Конюх О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2015 р. було прийнято справу № 911/5525/14 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Рябцева О.О., Конюх О.В.

17.04.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» було подано пояснення № 433 від 16.04.2015 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що підписати акт приймання-передачі природного газу з датою 31.12.2012 р. ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» не може, оскільки на виконання розпоряджень Київської міської державної адміністрації № 1725 від 03.10.2012 р. та № 1753 від 02.10.2013 р. підприємством в період 2013-2014 років до комунальної власності територіальної громади м. Києва було передано відомчий державний житловий фонд та об'єкти соціальної сфери, в які надавалась теплова енергія, вироблена з природного газу, отриманого за договором №14/2650/11. А відтак відповідач не може документально підтвердити обсяги споживання природного газу в грудні 2012 року, в тому числі і шляхом підписання акту прийому-передачі природного газу від 31.12.2012 р. Тим більше, що у грудні 2012 року генеральним директором ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», що підписував документи був Мазурко О.Г., який наразі звільнений, а чинний генеральний директор Кириченко В.А. призначений на посаду лише в липні 2014 року.

Також в ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» відсутні документи, що свідчать про коригування обсягів природного газу згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 договору № 14/2650/11, оскільки відповідно до договору плановий обсяг газу в грудні 2012 року був задекларований на рівні 350 тис.куб.м, а в акті, який пропонує до підписання позивач, - 329,906 тис.куб.м. Отже, враховуючи викладене та заважаючи, що акт приймання-передачі природного газу за грудень 2012 року, який є підставою для остаточних розрахунків, не підписаний позивачем, відповідачем, газорозподільним (газотранспортним) підприємством, то позовні вимоги в частині стягнення вартості природного газу за грудень 2012 року в сумі 431912,92 грн., на думку відповідача, задоволенню не підлягають. У свою чергу, недоведеність існування частини основної заборгованості (431912,92 грн.) свідчить про безпідставність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на цю суму.

20.04.2015 р. до господарського суду Київської області НАК «Нафтогаз України» було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н, б/д (вх. № 8884/15 від 20.04.2015 р.).

У судовому засіданні 20.04.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача частково заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2012 року.

У судовому засіданні 20.04.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (покупець) було укладено договір № 14/2650/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору № 14/2650/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р., НАК «Нафтогаз України» з вересня по грудень 2012 року було поставлено ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі - від 30.09.2012 р. на суму 91582,48 грн. та на суму 396,70 грн. (газ, спожитий у вересні 2012 року), від 30.11.2012 р. на суму 245979,05 грн. (газ, спожитий у жовтні 2012 року), від 29.12.2012 р. на суму 331332,34 грн. (газ, спожитий у листопаді 2012 року), підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

На підтвердження поставки газу в грудні 2012 року на суму 431912,92 грн. до матеріалів справи НАК «Нафтогаз України» було надано акт прийняття послуг з транспортування газу розподільними газопроводами № УК0006279 від 31.12.2012 р. за договором № ТУГ-34534П/01-25, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, відповідно до якого ПАТ «Київгаз» протранспортовано, а споживачем - ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» прийнято 333,388 тис.куб.м природного газу, що належить НАК «Нафтогаз України».

Крім того, на підтвердження поставки природного газу в грудні 2012 року позивачем надано до матеріалів справи витяг з реєстру споживачів природного газу за грудень 2012 року, а також податкову накладну, виписану позивачем відповідачеві в порядку ст. 201 Податкового кодексу України після поставки газу у грудні 2012 року.

Оскільки ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» розрахувалося з НАК «Нафтогаз України» за поставлений газ за договором № 14/2650/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. лише в сумі 27047,10 грн., НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» після порушення провадження у справі частково розрахувалось з НАК «Нафтогаз України» в частині основного боргу в сумі 107000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1075 від 06.02.2015 р. на суму 60000,00 грн., № 5 від 04.03.2015 р. на суму 22000,00 грн., № 1303 від 06.03.2015 р. на суму 25000,00 грн.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 107000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Заперечення відповідача щодо факту поставки позивачем газу в грудні 2012 року на суму 431912,92 грн. не береться судом до уваги та спростовується наступним.

Як зазначалось вище, в підтвердження поставки газу в грудні 2012 року на суму 431912,92 грн. до матеріалів справи долучено акт прийняття послуг з транспортування газу розподільними газопроводами № УК0006279 від 31.12.2012 р. за договором № ТУГ-34534П/01-25, відповідно до якого ПАТ «Київгаз» протранспортовано, а споживачем - ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» прийнято 333,388 тис.куб.м природного газу, що належить НАК «Нафтогаз України», а також витяг № 3 з реєстру споживачів природного газу за грудень 2012 року «Теплопостачальні підприємства за прямими договорами з НАК «Нафтогаз України», з боку яких не оформлено акти приймання-передачі», та податкову накладну, виписану позивачем відповідачеві в порядку ст. 201 Податкового кодексу України після поставки газу у грудні 2012 року.

При цьому судом враховано, що за умовами укладеного між сторонами договору № 14/2650/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. саме на відповідача був покладений обов'язок складання та належного оформлення актів приймання-передачі природного газу, поставленого позивачем.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено поставку НАК «Нафтогаз України» відповідачеві природного газу в грудні 2012 року на суму 431912,92 грн.

Решта посилань сторін та наданих до матеріалів справи доказів наведених вище висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 14/2650/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 967156,39 грн. (1074156,39 грн. - 107000,00 грн.), є обґрунтованою та підлягає задоволенню в цій частині.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 58278,97 грн., у тому числі - за період з 14.10.2014 р. до 06.10.2014 р. в сумі 3864,07 грн., з 14.11.2012 р. до 06.10.2014 р. в сумі 13987,83 грн., з 14.12.2012 р. до 06.10.2014 р. в сумі 18026,77 грн., з 14.01.2013 р. до 06.10.2014 р. в сумі 22400,31 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 145788,26 грн., у тому числі - за період з жовтня 2012 року до серпня 2014 року в сумі 8819,60 грн., з листопада 2012 року до серпня 2014 року в сумі 33410,88 грн., з грудня 2012 року до серпня 2014 року в сумі 45380,97 грн., з січня 2013 року до серпня 2014 року в сумі 58176,82 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі, з урахуванням сплати в процесі розгляду справи суми основного боргу в розмірі 107000,00 грн., щодо якого спір виник внаслідок дій відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 107000,00 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 63, код 00849296) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 967156 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 39 коп. основного боргу, 58278 (п'ятдесят вісім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 97 коп. 3% річних, 145788 (сто сорок п'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 25564 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 47 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 27.04.2015 р.

Головуючий суддя В.М. Бабкіна

Суддя О.В. Конюх

Суддя О.О. Рябцева