Рішення № 43877656, 27.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/4039/15-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС»

До Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Відкрите акціонерне товариство «Капітал Лізинг»

Про стягнення 1 875 000,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача Аус Р.М. - представник за довіреністю;

від відповідача Королевич Р.О. - представник за довіреністю;

від третьої особи не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 875 000,00 грн. матеріальних збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язання, з яких: 1 332 260,94 грн. - сума заборгованості відповідача перед позивачем, та 542 739,06 грн. - упущена вигода внаслідок зміни курсу валют.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 було порушено провадження у справі № 910/4039/15-г, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ВАТ «Капітал Лізинг», розгляд справи призначено на 20.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 розгляд справи відкладено до 17.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено до 27.04.2015.

В судовому засіданні 27.04.2015 представник позивача заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем з вини відповідача понесено матеріальні збитки в сумі 1 332 260,94 грн., що згідно умов договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008 (зі змінами і доповненнями) складає суму виплаченої позивачем вартості предметів лізингу, з яких не було знято обтяження застави і які не були передані позивачу у власність, а також упущена вигода в сумі 542 739,06 грн.

Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечував, посилаючись зокрема на те, що третьою особою не було виконано належним чином зобов?язання за договором кредиту № 063-Св від 09.01.2007 та договору застави № 4834 від 15.05.2008, у зв?язку з чим у відповідача відсутні підстави для зняття обтяжень з рухомого майна (предметів лізингу) для реєстрації за позивачем права власності.

Третя особа в судове засідання 27.04.2015 представників не направила, причин неявки суд не повідомила. Про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників третьої особи в судове засідання, про яке відповідач був обізнаний, не перешкоджає вирішенню справи по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Капітал Лізинг», як лізингодавцем (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС», як лізингоодержувачем (далі - лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 202-002901 (далі - Договір фінансового лізингу № 202-002901).

Згідно з умовами даного Договору фінансового лізингу № 202-002901, лізингодавець прийняв на себе зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату Предмет лізингу (далі - майно): оприскувач тракторний причіпний Advance 3000 Vortex ЕЕ у кількості 2-х одиниць за ціною 503 000,00 грн.; розподільник добрив Sulky DPX Prima 900 with cable controls у кількості 3-х одиниць за ціною 72 000,00 грн.; одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD за ціною 300 000,00 грн.; одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD Evolution за ціною 350 000,00 грн. (згідно зі специфікацією, що є додатком №1 до Додаткової угоди №1 до Договору), а лізингоодержувач (позивач) зобов'язався прийняти вказане майно, утримувати його й використовувати згідно зі звичайним призначенням, здійснювати експлуатацію і технічне обслуговування у відповідності до інструкцій виробника і продавця (п.4.2) та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору фінансового лізингу № 202-002901 (з урахуванням угоди від 22.10.2008), загальна кількість, складові лізингових платежів та їх орієнтовні суми визначені в розрахунку лізингових платежів.

Пунктом 12.1 Договору фінансового лізингу № 202-002901 сторони визначили, що після закінчення строку лізингу лізингоодержувач має переважне право на придбання предмету лізингу у власність по його залишковій вартості. Перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі договору купівлі - продажу. Укладання договору купівлі - продажу предмету лізингу на перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача здійснюється протягом 30 календарних днів після сплати останнього лізингового платежу, за умови відсутності заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем, підписання сторонами акту звірки розрахунків, припинення дії кредитного договору та виведення банком предмету лізингу із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Згідно з пунктом 12.2 Договору фінансового лізингу № 202-002901, у випадку, якщо лізингоодержувач після закінчення строку лізингу не виявить бажання придбати у власність предмет лізингу, він зобов?язаний повернути його лізингодавцю в нормальному технічному стані, з урахуванням нормального технічного зносу, протягом 20 робочих днів з моменту закінчення строку лізингу.

Згідно з п. 15.5 Договору фінансового лізингу № 202-002901, він діє до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором.

Дати та розмір лізингових платежів визначаються в графіку лізингових платежів, який є додатком до акта приймання-передачі майна (додаток №4 до додаткової угоди №1 до Договору).

17.04.2008 між лізингодавцем та позивачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору фінансового лізингу № 202-002901, якою встановлено ціну предмету лізингу в розмірі 371 287,14 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до долара США станом на 17.04.2008 складає 1 875 000,00 грн.

Конкретні дати та розмір лізингових платежів визначаються в графіку лізингових платежів, який був підписаний та скріплений печатками сторін та згідно з яким загальний розмір лізингових платежів станом на 17.04.2008 р. становив 2 496 042,00 грн. (514 647,89 доларів США).

Згідно з п.п. 4-5 додаткової угоди №1 до Договору фінансового лізингу № 202-002901, лізингодавець передає лізингоодержувачу у лізинг майно згідно зі Специфікацією на строк 48 місяців на підставі акта приймання-передачі.

22.05.2008 між лізингодавцем та лізингоодержувачем підписано та посвідчено печатками обох сторін Акт приймання передачі предметів лізингу, згідно якого на виконання умов додаткової угоди № 1 від 17.04.2008 до Договору фінансового лізингу № 202-002901 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу, що зазначений в п. 1.1 акту, а саме: оприскувач тракторний причіпний Advance 3000 Vortex ЕЕ у кількості 2-х одиниць (серійні номери: 35362, 32886); розподільник добрив Sulky DPX Prima 900 with cable controls у кількості 3-х одиниць (серійні номери: 08/DX01163, 08/DX01165, 08/DX01191); одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD (серійний номер 601860001001); одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD Evolution (серійний номер 601860003001).

Пунктом 5 Акту приймання передачі предметів лізингу від 22.05.2008 сторони визначили, що лізингоодержувач визнає право власності лізингодавця на предмети лізингу та підтверджує, що йому надається виключне право володіння та користування вищезазначеним предметом лізингу відповідно до положень Договору.

23.01.2008 між ВАТ «Капітал Лізинг», як заставодавцем, та ТОВ «УніКредитБанк», як заставодержателем, правонаступником якого є ПуАТ «УніКредитБанк», а правонаступником якого в свою чергу є відповідач, укладено Договір застави № 063-CB-PR майнових прав (далі - Договір застави) (з урахуванням договорів про внесення змін до Договору застави), згідно з яким відповідач набув прав вимоги на предмет застави, в тому числі і за Договором фінансового лізингу № 202-002901 у разі настання випадків невиконання з боку ВАТ «Капітал Лізинг» у зв?язку з здійсненням ВАТ «Капітал Лізинг» застави майнових прав за додатковою угодою № 1 від 17.04.2008 до Договору фінансового лізингу на користь ТОВ «УніКредитБанк» (правонаступником якого є відповідач).

Листом від 03.09.2012 № 193/1 ПАТ «УніКредитБанк» повідомив ТОВ «Верес» про те, що відповідно до умов Договору застави майнових прав № 063-CB-PR, первісний кредитор - ВАТ «Капітал Лізинг» передав на користь нового кредитора - ПАТ «УніКредитБанк» всі права щодо отримання лізингових платежів відповідно до Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008. Згідно повідомленням про заставу, ТОВ «Верес» було повідомлено про передачу прав на отримання лізингових платежів від ВАТ «Капітал Лізинг» до ПАТ «УніКредитБанк», а також право ПАТ «УніКредитБанк» надавати ТОВ «Верес» вказівки щодо проведення виплат для виконання інших обов'язків за договором, які є обов'язковими для виконання, у випадку направлення Повідомлення про невиконання. Повідомлення про невиконання було направлено ПАТ «УніКредитБанк» на адресу ТОВ «Верес» 23.09.2009 (вих. № 3422/4), а також 24.11.2010 (вих. № 8022). Таким чином, на підставі п/п «с» п. 9.2 Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008, ПАТ «УніКредитБанк», як новий кредитор, заявив вимогу про повне і дострокове виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008, а саме: сплатити несплачені лізингові платежі, а також інші платежі, в розмірі 1 332 260,94 грн. у строк три банківські дня з моменту отримання вимоги.

04.09.2012 між ПАТ «УніКредитБанк» та ТОВ «Верес» складено та підписано обома сторонами Акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.09.2012 по 04.09.2012 за Договором фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008, в якому між сторонами зафіксовано нульове сальдо по взаєморозрахункам, у зв'язку з сплатою ТОВ «Верес» на користь ПАТ «УніКредитБанк» 1 332 260,94 грн. згідно платіжного доручення № 1/0409 від 04.09.2012 на підставі виставленої вимоги № 87 від 03.09.2012.

Позивач листом № 199 від 10.09.2012 повідомив відповідача та третю особу про виконання своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008, у зв'язку з чим заявив вимогу щодо негайного укладення між сторонами договору купівлі - продажу обладнання (предмету лізингу) згідно п. 12.1. Договору фінансового лізингу № 202-002901 для оформлення переходу права власності на все обладнання від лізингодавця до лізингоодержувача.

В свою чергу, ПАТ «УніКредитБанк» листом від 12.09.2012 повідомив ТОВ «Верес» та ВАТ «Капітал Лізинг» про те, що ПАТ «УніКредитБанк» підтверджує, що ТОВ «Верес», згідно з платіжним дорученням № 1/0409 від 04.09.2012 перерахувало на поточний рахунок банку грошові кошти в сумі 1 332 260,94 грн., повністю виконавши всі умови Договору фінансового лізингу № 202-002901 про сплату лізингових платежів , з урахуванням залишкової вартості обладнання, і таким чином ТОВ «Верес» може скористатися своїм правом , передбаченим п. 12.1 зазначеного Догвору лізингу щодо переходу до нього права власності на підставі укладеного з лізингодавцем договору купівлі- продажу, при цьому банк висловив готовність у встановленому порядку вирішити передбачені процедурою організаційні питання для виведення предмету лізингу із державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-30/16988-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" задоволено повністю: зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Капітал Лізинг" виконати умови пункту 12.1 Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008, шляхом визнання укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Капітал Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" Договору від 07.06.2013 купівлі-продажу предметів лізингу.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 в справі № 5011-30/16988-2012 - залишені без змін.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Так, судові рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" мотивовані тим, що ТОВ «Верес» у повному обсязі було виконано фінансові зобов'язання за Договором фінансового лізингу, а також передбачені п. 12.1 цього Договору умови, що мали передувати укладанню між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу.

Зокрема, судами встановлено, що лізингодавець (ВАТ «Капітал Лізинг») порушив умови взятих на себе зобов'язань та не передав предмет лізингу у власність лізингоодержувачу (ТОВ «Верес»), що встановлено судами. Крім того, встановлено також, що ТОВ «Верес» було сплачено на користь ВАТ «Капітал Лізинг» спочатку 468 751,10 грн. (92 822,00 доларів США) попередньої оплати, далі здійснювалась систематична сплата лізингових платежів за Договором з червня 2008 року по лютий 2010 року в розмірі 1 263 752,58 грн. (181 225,20 доларів США), перерахування 273 334,51 грн. (34 268,00 доларів США) та 285 338,28 грн. (38.829,31 доларів США). Таким чином, суди дійшли висновку, що при укладенні Договору лізингу сторони передбачили подальшу передачу предмета лізингу у власність лізингоотримувача (ТОВ «Верес») за залишковою вартістю, встановленою в Додатку № 2 до договору лізингу, обов'язок лізингодавця (ВАТ «Капітал Лізинг») щодо передачі предмета лізингу у власність вже існував на дату підписання Договору застави (Договір про внесення змін і доповнень № 3 до договору застави було укладено 29.07.2008 р., а договір лізингу - 17.04.2008 р.), укладення договору купівлі-продажу предмета лізингу прямо випливає з умов Договору лізингу та є наслідком належного виконання обов'язків за Договором лізингу, відповідно, вимога щодо сплати залишкової вартості у розмірі 18 745,25 грн. на користь ПАТ "УніКредит Банк" була пред'явлена згідно з умовами договору застави.

В свою чергу, позивач наголошував на тому, що незважаючи на набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-30/16988-2012, відповідачем було проігноровано письмову домовленість сторін від 03.09.2012 щодо виконання зобов'язань по зняттю обтяжень з рухомого майна для наступного переоформлення права власності на предмет лізингу від лізингодавця на лізингоодержувача, на даний час предмети лізингу підлягають реалізації на аукціоні в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/19325/13 про банкрутство ВАТ «Капітал Лізинг», у зв'язку з чим позивач вказує на те, що єдиним способом вирішення спору між сторонами є відшкодування відповідачем на користь позивача понесених збитків загалом в сумі 1 875 000,00 грн. матеріальних збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов?язання, з яких: 1 332 260,94 грн. - сума заборгованості відповідача перед позивачем (наявність якої, на думку позивача, обумовлена сплатою 1 332 260,94 грн. згідно платіжного доручення № 1/0409 від 04.09.2012 на підставі виставленої відповідачем вимоги № 87 від 03.09.2012), та 542 739,06 грн. - упущеної вигода внаслідок зміни курсу валют.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 808 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавця на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).

Згідно статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати Лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору фінансового лізингу № 202-002901 було перераховано на користь відповідача 1 332 260,94 грн. згідно платіжного доручення № 1/0409 від 04.09.2012 на підставі виставленої вимоги № 87 від 03.09.2012, у зв'язку з чим відповідачем у листі від 12.09.2012 було підтверджено повне виконання позивачем всіх умов Договору фінансового лізингу № 202-002901. У зв'язку з наведеними обставинами, позивачем, згідно пункту 12.1 Договору фінансового лізингу № 202-002901, було заявлено зокрема до ТОВ «Капітал Лізинг» вимогу про укладення відповідного договору купівлі - продажу предметів фінансового лізингу, який визнано укладеним в судовому порядку згідно рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-30/16988-2012, яке набрало законної сили.

Таким чином, на даний час у позивача на підставі договору купівлі - продажу предметів фінансового лізингу, який визнано укладеним в судовому порядку згідно рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-30/16988-2012, наявні майнові права на предмети лізингу, які позивач не позбавлений права реалізувати у встановленому законом порядку, навіть при наявності процедури банкрутства ВАТ «Капітал Лізинг», адже чинне законодавство не позбавляє особу певних майнових прав при наявності справи про банкрутство контрагента.

В свою чергу, оскільки грошові кошти в сумі 1 332 260,94 грн. були перераховані позивачем на користь відповідача саме на виконання умов Договору фінансового лізингу № 202-002901, наведений договір є чинним, його дія сторонами у встановленому порядку - не припинена, а тому підстави для стягнення з відповідача в якості збитків 1 332 260,94 грн. - у суду відсутні, оскільки правовою природою наведених коштів є саме їх договірне походження внаслідок виникнення між сторонами спору правовідносин за Договором фінансового лізингу № 202-002901, за яким відповідач набув прав кредитора, і що сторонами по справі не заперечувалось. Жодних доказів на підтвердження того, що перераховані позивачем відповідачу кошти в сумі 1 332 260,94 грн. є збитками, або докази зміни їх правової природи у встановленому законом порядку - суду станом на момент вирішення спору не надано.

З огляду на викладене, законні та обґрунтовані підстави для стягнення з відповідача 1 332 260,94 грн. в якості збитків - у суду відсутні і позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 542 739,06 грн. упущеної вигоди, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Отже, неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України можливість реального набуття вигоди в грошовому еквіваленті 542 739,06 грн., як не надано і доказів вжиття заходів, щоб запобігти виникненню такого виду збитків.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 875 000,00 грн. матеріальних збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов?язання, з яких: 1 332 260,94 грн. - занижена сума заборгованості відповідача перед позивачем, та 542 739,06 грн. - упущена вигода внаслідок зміни курсу валют - не є обґрунтованими та законними, не були доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.04.2015 р.

Суддя О.М.Спичак