Рішення № 43877455, 20.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/145/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015 Справа № 908/5686/14

за позовною заявою: приватного підприємства "Група науково-промислових досліджень", 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-А

до відповідача 1: Держави в особі відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, 60

до відповідача 2: Держави в особі Бердянського управління державної казначейської служби України Запорізької області, 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, 63/26

до відповідача 3: Державної казначейської служби України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6

про стягнення 91 350 грн.

за участі прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а) в інтересах держави в особі відповідача 2

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Череповський В.П., довіреність від 03.07.14 № 3

від відповідача 1: Котькорло О.А., довіреність від 06.01.15 № 15

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від прокуратури: Селезньова Т.В., посвідчення від 17.11.14 № 030389

СУТЬ СПОРУ:

11.12.14 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство "Група науково-промислових досліджень" (ПП "ГНПД") з позовною заявою до Держави в особі відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (відповідач 1) та Держави в особі Бердянського управління державної казначейської служби України Запорізької області (відповідач 2) про стягнення 91 350 грн. збитків.

11.12.14 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ПП "Група науково-промислових досліджень" до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 11.12.14 судом прийнято справу № 908/5686/14 до свого провадження, якій присвоєно № провадження 17/145/14, судове засідання призначено на 15.01.15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 15.01.15 судом відкладено розгляд справи на 09.02.15.

Ухвалою від 09.02.15 за клопотанням представника відповідача 1 продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 26.02.15, розгляд справи відкладено на 23.02.15.

В судовому засіданні 23.02.15 прокурор прокуратури Запорізької області з метою запобігання можливого незаконного стягнення бюджетних коштів на підставі ст. 29 ГПК України та ст. 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" вступив у справу № 908/5686/14 в інтересах держави в особі відповідача 2.

Також, в судовому засіданні 23.02.15 судом розглянуто клопотання відповідача 2 від 05.02.15 № 03-14/18-295 про заміну неналежного відповідача 2 - Бердянського управління державної казначейської служби України Запорізької області на належного відповідача 2 - Державну казначейську службу України.

Представник позивача проти заявленого відповідачем 2 клопотання заперечив повністю.

Представник відповідача 1 та прокурор проти зазначеного клопотання не заперечили.

Враховуючи, що положеннями ст. 24 ГПК України не надано суду права без згоди позивача замінювати первісного відповідача іншим відповідачем, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача 2.

Ухвалою від 23.02.15 судом, з власної ініціативи, залучено до участі у справі № 908/5686/14 відповідача 3 - Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646). Розгляд справи № 908/5686/14 розпочато спочатку. Судове засідання призначено на 16.03.15 о/об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 16.03.15 судом відкладено розгляд справи на 20.04.15.

За заявою представників позивача, відповідача 1, відповідача 2 та прокурора розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 20.04.15, на підставі ст.ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом повідомлено представника позивача, відповідача 1, відповідача 2 та прокурора про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та в письмових поясненнях, позовні вимоги обґрунтовував наступним. Постановою головного держвиконавця Марчевською О.М. про розшук автотранспортних засобів від 27.03.14 оголошено в розшук автотранспортний засіб: ЗАЗ 110207, д.н. АР4313АТ, зелений 2007 р., № двигуна 24770007065932, № кузова Y6D11020770425094, що належить на праві власності ПП "ГНПД". Як пояснював представник ПП "ГНПД", у зв'язку з вказаною постановою ВДВС позивач автотранспортним засобом не користувався та тримав його у гаражі. Дії головного державного виконавця Марчевської О.М. ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.14 були визнанні незаконними щодо винесення постанови про розшук автотранспортних засобів боржника. В результаті незаконній дій держвиконавця Марчевської О.М. позивачу були завданні збитки, а саме: з 02.04.14 по 05.06.14 ПП "ГНПД" для здійснення своєї господарської діяльності було змушено користуватись транспортним засобом за договором надання транспортних послуг від 02.04.14, на підставі якого позивач сплатив кошти в сумі 115 000 грн. Отже, з огляду на вище викладені обставини, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Бердянським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області коштів з державного бюджету на користь ПП "ГНПД" 91 350 грн. відшкодування матеріальних збитків.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив повністю, про що зазначив у письмових запереченнях з огляду на наступне. Так, відповідач 1 пояснює, що позивачем самостійно було прийнято рішення не користуватися в процесі своєї господарської діяльності автотранспортним засобом та розмістити його в гаражі. При цьому, факт неможливості користування автотранспортним засобом з причини оголошення його в розшук спростовується листом позивача за вих. від 22.05.14 № 59, з тексту якого вбачається, що спірний автомобіль був переданий позивачем у тимчасове використання адресату зазначеного листа, яким він і користувався впродовж певного часу включно до 22.05.14. Крім того, вимога позивача про повернення автомобіля по акту приймання до гаража позивача 23.05.14 свідчить про його відсутність в гаражі та не підтверджує факт не використання власного майна з причин не залежних від дій державного виконавця. Крім того, відповідач 1 вважає, що кошти, що були сплачені позивачем за договором про надання транспортних послуг не підлягають відшкодуванню оскільки позивачем не доведено, що ці витрати є реальними збитками в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України. Також, на думку відповідача 1, позивачем не доведено наявність збитків, противоправних дій відповідача 1 та причинного зв'язку між ними. З огляду на викладене, відповідач 1 просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 у письмових запереченнях не погоджується з позовними вимогами позивача з наступних підстав. Так, відповідач 2 пояснює, що до повноважень останнього не належить відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби України рахунки щодо відшкодування вищевказаної шкоди не відкриваються і відповідно видатки на такі цілі не передбачено. Крім того, як зазначав відповідач 2, позивачем не надано доказів наявності повноважень у заступника директора ПП "ГНПД" на укладення договору на надання транспортних послуг від 02.04.14. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 3 заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Прокурор прокуратури Запорізької області, який вступив у справу - 23.02.15, надав суду письмові заперечення, згідно з якими прокурор не погоджується з позовними вимогами позивача оскільки своїми діями державний виконавець жодним чином не порушив конституційні права позивача щодо права власності на майно та володіння ним. Також, прокурор вважає, що позивачем не доведено, що витрати позивача є реальними збитками в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України. Враховуючи викладене, прокурор просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 1, 2 та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.13 у справі № 908/3021/13, яке набуло чинності у відповідності до норм ГПК України, позовні вимоги приватного підприємства «Востокагромаркет» до приватного підприємства "Група науково-промислових досліджень" задоволено.

Вказаним вище рішенням суд вирішив стягнути з ПП "Група науково-промислових досліджень" на користь ПП "Востокагромаркет" борг в сумі 18 669 грн. 29 коп., пеню в сумі 881 грн. 31 коп., інфляційні в сумі 22 грн. 67 коп., три проценти річних в сумі 180 грн. 73 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 2 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.13 у справі № 908/3021/13 судом видано відповідний наказ від 25.11.13.

11.01.14 головним державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції (далі ОДВС Бердянського МРУЮ) Марчевською О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41410350 про примусове виконання наказу №908/3021/13, виданого 25.11.13.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, при примусовому виконанні наказу від 25.11.13 № 908/3021/13 головним державним виконавцем ОДВС Бердянського МРУЮ Марчевською О.М. було винесено постанову від 27.03.14 про розшук автотранспортних засобів боржника.

Згідно із змістом вказаної вище постанови, головний державний виконавець встановив, що Боржником (ПП "ГНПД") у самостійному порядку вимоги виконавчого документа не виконано. За інформацією, яка надана Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Бердянського, Приморського районів ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області за боржником зареєстровано ЗАЗ 110207, державний номер АР 4313 АТ, зелений, 2007 р. № двигуна 2477007065932, № кузова Y6D11020770425094.

З огляду на викладене, головний державний виконавець ОДВС Бердянського МРУЮ Марчевська О.М. постановила: оголосити розшук автотранспортного засобу ЗАЗ 110207, державний номер АР 4313 АТ, зелений, 2007 р. № двигуна 2477007065932, № кузова Y6D11020770425094, що належить на праві власності ПП "ГНПД"; при виконанні даної постанови затримати автотранспортний засіб, вилучити у боржника технічний паспорт, ключі від нього та доставити на автостоянку ДАІ.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.14 у справі № 908/3021/13 скаргу ПП "ГНПД" на дії головного державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області Марчевської О.М. задоволено частково. Вказаною ухвалою суд визнав незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Марчевської О.М. в частині оголошення розшуку транспортного засобу ЗАЗ 110207 держномер АР4313АТ, зелений, 2007 року, № двигуна 2477007065932, № кузова Y6D11020770425094.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ. Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та ін. майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.12 за № 489/20802 (надалі Інструкція).

Пунктом 3.12. вказаної вище Інструкції (в редакції чинній станом на час винесення постанови від 27.03.14 про розшук автотранспортних засобів боржника) визначено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів держвиконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, ДАІ Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Як свідчить зміст ухвали господарського суду Запорізької області від 24.06.14 у справі № 908/3021/13, підставою для визнання судом незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області Марчевської О.М. в частині оголошення розшуку транспортного засобу ЗАЗ 110207 державний номер АР4313АТ було порушення головним державним виконавцем приписів п. 3.12. Інструкції, а саме: головний державний виконавець не здійснив вихід за місцезнаходженням боржника та, відповідно, не перевірив наявність спірного транспортного засобу за місцезнаходженням боржника.

Предметом позовних вимог у справі № 908/5686/14 є стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Бердянським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області коштів з державного бюджету на користь ПП "ГНПД" 91 350 грн. відшкодування матеріальних збитків. Підставою позову, на думку позивача, є незаконні дії головного державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області Марчевської О.М. при винесенні постанови від 27.03.14 про розшук автотранспортних засобів боржника, внаслідок чого останньому було завдано збитків в сумі 91 350 грн.

Розглядаючи вказану справу судом враховано наступне.

Статтею 56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.12 № 9, у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.

У п. 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239) зазначено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Враховуючи дані норми законодавства, а також загальні правила відшкодування шкоди, предметом доказування у цій справі мають бути належним чином доведені факти незаконності дій посадової особи органу державної влади (держвиконавця), виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на укладений між ПП "ГНПД" та ФОП Крижановською О.А. договір про надання транспортних послуг, за яким позивачем було сплачено Виконавцю (ФОП Крижановській О.А.) грошові кошти в сумі 115 000 грн.

Так, зокрема, позивач та його поставник в суді пояснював, що був вимушений укласти наведений вище договір оскільки автотранспортний засіб ПП "ГНПД" ЗАЗ 110207, державний номер АР4313АТ був оголошений в розшук, а тому позивач у цій справі був позбавлений можливості використовувати спірний автомобіль у своїй господарській діяльності.

Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) унормовано, що сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

Відповідно до принципів здійснення господарського судочинства, викладених у статтях 42, 43, 43 ГПК України, господарський суд розглядає справу на засадах рівності та змагальності сторін, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши наявні в матеріалах справи №908/5686/14 докази судом встановлено, що позивачем жодних доказів на підтвердження затримання автотранспортного засобу ПП "ГНПД" ЗАЗ 110207, державний номер АР4313АТ або ж вилучення у позивача технічного паспорту на вказаний вище транспортний засіб чи ключів від нього та доставлення транспортного засобу на автостоянку ДАІ на виконання постанови головного державного виконавця ОДВС Бердянського МРУЮ Марчевської О.М. від 27.03.14 про розшук автотранспортних засобів боржника до матеріалів цієї справи не додано. Як не надано і доказів на підтвердження неможливості надання таких доказів.

Отже, доводи позивача щодо порушення його конституційного права на володіння, користування і розпорядження своєю власністю - автотранспортним засобом ЗАЗ 110207, державний номер АР 4313 АТ, зелений, 2007 р. № двигуна 2477007065932, № кузова Y6D11020770425094, не підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому судом визнаються необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, в ході розгляду цієї справи, судом прийнято до уваги наявний в матеріалах цієї справи лист за вих. від 22.05.14 № 59 за підписом директора ПП "ГНПД" Пшеничної Л.Е., за змістом якого спірний автомобіль був переданий «ГП НИАМ» (мовою оригіналу) у тимчасове користування. Вказаним листом ПП "ГНПД" також просить «ГП НИАМ» (мовою оригіналу) повернути спірний автомобіль за актом приймання-передачі.

Таким чином, в ході розгляду цієї справи позивачем не доведено, а судом не встановлено факту заподіяння головним державним виконавцем ВДВС Бердянського МРУЮ Марчевською О.М. внаслідок винесення постанови від 27.03.14 про розшук автотранспортних засобів боржника шкоди позивачу в сумі 91 350 грн.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Бердянським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області коштів з державного бюджету на користь ПП "ГНПД" 91 350 грн. матеріальних збитків відсутні.

У зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог ПП "ГНПД" судом відмовляється через недоведеність.

Наведене вище у тексті цього рішення спростовує всі доводи позивача викладені в його позовній заяві в цій справі.

Оскільки розгляд цієї справи здійснювався в порядку господарського судочинства судом залишено поза увагою посилання позивача у тексті своєї позовної заяви на п. 28 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 07.02.14 …

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 1827 грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Повне рішення складено 29.04.15.

Суддя В.Л. Корсун