Рішення № 43877231, 20.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015 Справа № 908/1027/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 151 від 04.02.2015 р.; від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 309 від 29.05.2013 р.; від третьої особи - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1027/15-г,

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (адреса місце проживання: 04214, АДРЕСА_1; адреса для листування: 03035, АДРЕСА_2, скорочено ФОП ОСОБА_3);

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, скорочено ТзДВ "СК "КРЕДО");

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 (69600, АДРЕСА_3);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 заявлено вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" страхового відшкодування в розмірі 29925,60 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1027/15-г, присвоєно номер провадження 34/38/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 08.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 20.04.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.12.2013 р., водій ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху внаслідок чого був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2. Дані обставини встановлені та підтверджуються Постановою Шевченківського районного суду м, Запоріжжя від 14.01.2014 про притягнення зазначеного водія до адміністративної відповідальності. Транспортний засіб «ЗАЗ», д/н НОМЕР_3, який є другим учасником ДТП, застраховано в ТДВ «СК «АКСОР» за договором добровільного страхування № 0504.005128 від 06.12.2013. Згідно умов страхування на підставі заяви страхувальника, страхового акту, звіту про оцінку вартості матеріального збитку Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 29 925,60 грн. потерпілій стороні: 30 535,60 грн. (відновлювальний ремонт відповідно до звіту) - 610,00 грн. (франшиза по КАСКО) = 29 925,60 грн. 20.06.2014 ТДВ «СК «АКСОР» переведено (відступлено) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, укладеними між ТДВ «СК «АКСОР» та страхувальниками, на користь ФОП ОСОБА_3 З огляду на вищезазначене, на думку позивача, обов'язок по відшкодуванню заподіяних збитків винною у ДТП особою, покладається на страховика, який застрахував його цивільно-правову відповідальність, тобто на відповідача, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 29925,60 грн. 10.11.2014 р. відповідачу надіслана досудова вимога з проханням оплатити страхове відшкодування. Однак, станом на дату підписання позовної заяви позивач не отримав від відповідача ані коштів, ані повідомлення про прийняте рішення по згаданому страховому випадку. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 1, 12, 22, 23, 54-57 ЛІК України, ст. ст. 993, 1188, Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:

06.04.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що полісом АС/5911564 цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачена франшиза 500 грн., тому позивач зменшує розмір позовних вимог на розмір франшизи. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 29425,60 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати.

Заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду згідно вимог ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про їх зменшення.

ТзДВ "СК "КРЕДО", відповідач по справі, у відзиві на позов, зокрема зазначає, що позивачем навмисно надається лише витяг з договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014 р., який не у повному обсязі містить навіть перший розділ «Предмет договору». Умисел простежується у тому, що позивач бажає приховати дійсну сутність вищевказаного правочину. який по суті є не договором про відступлення права вимоги (цесією), а в дійсності є договором факторингу. Різниця між договором передання права грошової вимоги та договором факторингу незначна, тому існує велика ймовірність вважати такий договір договором факторингу. І якщо новий кредитор в цьому випадку не буде банком, фінансовою установою або фізичною особою-підприємцем, який має право здійснювати факторингові операції, то цей договір може бути визнаний недійсним. Позивач має право здійснювати діяльність страхового агента і брокера, але не мас право здійснювати факторингові операції. Позивач не є фінансовою установою і тому не може надавати послуги з факторингу, які спрямовані на одержання коштів від боржника/ТДВ СК «КРЕДО» в порядку регресу, а тому позивач по даній справі не є належним. ТДВ СК «КРЕДО» вважає, що через те, що позивач не здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі, тому й до позивача не перейшло право стягнення суми несплаченого ним страхового відшкодування в порядку регресу. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви ФОП ОСОБА_3 до ТДВ СК «КРЕДО» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи відзиву.

ОСОБА_4, третя особа по справі, відзиву на позов на надав, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників учасників, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2013 р., водій ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху внаслідок чого був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2. Дані обставини встановлені та підтверджуються довідкою № 9322500 про дорожньо-транспортну пригоду від 22.12.13 р., та Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2014 р. по справі № 336/59/14-п.

Транспортний засіб «ЗАЗ», д/н НОМЕР_3, який є другим учасником ДТП, застраховано в ТДВ «СК «АКСОР» за договором добровільного страхування № 0504.005128 від 06.12.2013 р. Згідно умов страхування на підставі заяви страхувальника від 24.12..13 р., страхового акту № 531 від 11.02.14 р., звіту № 16/01/14 про оцінку вартості матеріального збитку від 20.01.14 р. страхова компанія - ТДВ «СК «АКСОР» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 29 925,60 грн. організації з ремонту авто потерпілого ОСОБА_5: 30 535,60 грн. (відновлювальний ремонт відповідно до звіту) - 610,00 грн. (франшиза по КАСКО) = 29 925,60 грн., на підставі рахунку № ЧП-000003 від 10.02.14 р. ПП ОСОБА_6

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4, що підтверджується зазначеною вище постановою суду.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5911564.

ТДВ «СК «АКСОР» (первісний кредитор) переведено (відступлено) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, укладеними між ТДВ «СК «АКСОР» та страхувальниками, на користь ФОП ОСОБА_3 (новий кредитор) згідно договору про відступлення права вимоги від 20.06.14 р.

25.06.14 р. ТДВ «СК «АКСОР» (первісний кредитор) і ФОП ОСОБА_3 (новий кредитор) оформлено реєстр № 3 про передачу оригіналів регресної справи за договором добровільного страхування № 0504.005128 від 06.12.2013 р., страхувальник - ОСОБА_5, боржник - ОСОБА_4, дата страхового випадку 22.12.13 р., сума страхового відшкодування - 29925 грн.

10.11.2014 р. відповідачу надіслана заява (претензія) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 5128 з проханням сплатити страхове відшкодування. Однак, станом на момент розгляду спору позивач не отримав від відповідача суми страхового відшкодування.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 25 ЗУ "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «СК «АКСОР» (первісний кредитор) виконано свої зобов'язання за договором добровільного страхування № 0504.005128 від 06.12.2013 р. та сплачено страхове відшкодування по пошкодженому автомобілю НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням № 988 від 20.03.2014 року на суму 29925, 60 грн. без ПДВ.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на ті обставини, що ТДВ «СК «АКСОР» (первісний кредитор) переведено (відступлено) належне йому право вимоги в порядку регресу на користь ФОП ОСОБА_3 (новий кредитор) згідно договору про відступлення права вимоги від 20.06.14 р. і оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована ТзДВ "СК "КРЕДО", за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5911564, саме до відповідача в даному випадку ФОП ОСОБА_3 отримав право вимоги в порядку регресу.

В постанові Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі № 23/279 зазначено наступне: «Пунктом 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків…Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток. Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування».

Згідно ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Заперечення відповідача щодо недійсності договору про відступлення права вимоги від 20.06.14 р., суд відхиляє керуючись ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір відступлення права вимоги від 20.06.14 р. є чинним, судом недійсним не визнавався.

Хибною є і правова оцінка вказаного договору в якості договору факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 5.2. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Обставини справи свідчать, що позивачеві по справі переведено вимогу, що випливала із завдання шкоди застрахованому автомобілю, що спростовує факт укладення договору факторингу, через відсутність у зобов'язання характеру грошового.

Таким чином, вимоги про стягнення суми 29425,60 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, скорочено ТзДВ "СК "КРЕДО", ідентифікаційний код юридичної особи: 13622789) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (адреса місце проживання: 04214, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4) 29425 (двадцять дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 60 коп. страхового відшкодування, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2015 р.

Суддя А.О. Науменко