Рішення № 43877004, 29.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.15р. Справа № 904/1623/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівська будівельна компанія" (с. Партизанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область)

до Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором підряду № 01/04-13 від 01.04.2013 у загальному розмірі 371 805 грн. 30 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Чорний О.В. - представник (довіреність б/н від 31.12.2014)

від відповідача: Палюх К.С. - представник (довіреність б/н від 22.01.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балівська будівельна компанія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду № 01/04-13 від 01.04.2013 у загальному розмірі 371 805 грн. 30 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 01/04-13 від 01.04.2013 в частині повної та своєчасної оплати виконаної позивачем роботи на об'єкті будівництва у м. Дніпропетровську на житловому масиві Лівобережний - 3, І черга будівництва, перший містобудівний комплекс, 3-секційного каркасного житлового будинку № 5: секція № 2 кв. № 25, 26, 27, 28, 29; секція № 3 кв. № 48, 49, що була прийнята відповідачем відповідно до актів від 10.04.2013 за квітень 2013 року на суму 245 758 грн. 42 коп. та акту від 15.04.2013 за квітень 2013 року на суму 126 046 грн. 88 коп., наявністю боргу в сумі 371 805 грн. 30 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 (суддя Турчин С.О.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 17.03.2015.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 17.03.2015 оголошувалась перерва до 08.04.2015.

У зв'язку з переведенням судді Турчина С.О. до іншого суду, на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату № 292 від 14.04.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/1623/15, вказану справу передано на розгляд судді Фещенко Ю.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 (суддя Фещенко Ю.В.) справу № 904/1623/15 прийнято до провадження та призначено її розгляд в засіданні на 29.04.2015.

Так, у судовому засідання 29.04.2015 позивач виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні наявність заборгованості не заперечував. Так, представником відповідача викладено додаткові пояснення по справі від 07.04.2015, в яких він зазначав, що акти приймання виконаних будівельних робіт від 10.04.2013 та від 15.04.2013 підписані зі сторони відповідача тодішнім керівником підприємства - Смєлим Сергієм Євгеновичем. Також у додаткових поясненнях відповідач повідомляє, що розрахунки за договором не проводились, у зв'язку з відсутністю коштів у відповідача.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 01.04.2013 між Комунальним підприємством "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балівська будівельна компанія" (далі - підрядник, позивач) було укладено договір підряду № 01/04-13 (далі - договір) (а.с.10-12), відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов'язався за завданням замовника на власний ризик, власними силами, з використанням своїх матеріалів та устаткування виконати і здати замовнику в установлений договором строк обробні роботи (далі - роботи) на об'єкті будівництва у м. Дніпропетровську на житловому масиві Лівобережний-3, І черга будівництва, перший містобудівний комплекс, 3-секційного каркасного житлового будинку № 5: секція № 2 кв. № 25, 26, 27, 28, 29; секція № 3 кв. № 48, 49 (далі - об'єкт будівництва, об'єкт), а замовник зобов'язався прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, і вважається виконаним після виконання взаємних зобов'язань і врегулювання всіх розрахунків між сторонами (пункт 5.1. договору).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з пунктом 1.2. договору перелік та обсяги виконання робіт за договором визначаються у відповідності до проектної документації на об'єкт будівництва.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 2.1. договору договірна ціна робіт, виконуваних підрядником, складає 371 805 грн. 30 коп., в тому числі ПДВ.

Так, у довідках про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) позивачем та відповідачем були погоджені найменування об'єктів, етапів та пускових комплексів, а також вартість виконаних робіт та витрати на загальну суму 371 805 грн. 30 коп., а саме:

- довідка від 10.04.2013 за квітень 2013 року на суму 245 758 грн. 42 коп.;

- довідка від 15.04.2013 за квітень 2013 року на суму 126 046 грн. 88 коп.

Відповідно до пункту 4.1. підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 2 днів з дня укладення договору.

На виконання умов договору у квітні 2013 року позивачем були виконані будівельні роботи на об'єкті будівництва у м. Дніпропетровську на житловому масиві Лівобережний-3, І черга будівництва, перший містобудівний комплекс, 3-секційного каркасного житлового будинку № 5: секція № 2 кв. № 25, 26, 27, 28, 29; секція № 3 кв. № 48, 49.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до пункту 10.3. договору передача підрядником виконаних робіт і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (в. КБ-2в, КБ-3), підписаним обома сторонами.

Так, виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

- актом від 10.04.2013 за квітень 2013 року, вартість робіт - 245 758 грн. 42 коп.;

- актом від 15.04.2013 за квітень 2013 року, вартість робіт - 126 046 грн. 88 коп.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору замовник зобов'язаний оплатити виконані підрядником роботи в розмірі, передбаченому пунктом 2.1. договору, протягом 3 робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата робіт за договором здійснюється у національній валюті, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Так, у строки, визначені у пункті 3.1. договору, оплата виконаних позивачем робіт відповідачем здійснена не була, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 371 805 грн. 30 коп. Так, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо вчасної оплати виконаних будівельних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 371 805 грн. 30 коп., що і є причиною спору.

Так, судом встановлено, що роботи виконані за вказаними вище актами у повній мірі відповідають роботам, що визначені умовами договору та за вартістю узгоджується із довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат).

При цьому, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 371 805 грн. 30 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року, які підписані та скріплені печатками сторін.

Крім того, відповідач у своїх поясненнях підтвердив, що акти приймання виконаних будівельних робіт від 10.04.2013 та від 15.04.2013 підписані зі сторони відповідача тодішнім керівником підприємства - Смєлим Сергієм Євгеновичем. Також відповідачем долучено до матеріалів справи докази, що підтверджують повноваження вказаної особи (а.с.53-56).

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості виконання робіт. А також, з вищезазначених актів вбачається, що акти підписані без заперечень. Позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як було зазначено вище, в пункті 3.1. договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний оплатити виконані підрядником роботи в розмірі, передбаченому пунктом 2.1. договору, протягом 3 робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

В порушення умов вказаного пункту договору, положень закону, відповідачем виконані позивачем роботи оплачені не були.

При цьому, щодо посилань відповідача на відсутність коштів, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

При цьому, суд відзначає, що на підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету чи пов'язані із фінансуванням від третіх осіб, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

Крім того, матеріали справи містять підписані позивачем та відповідачем акт звірки станом на 18.03.2015, в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 371 805 грн. 30 коп. (а.с.52).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 3.1. договору, строк оплати виконаних позивачем будівельних робіт на суму 371 805 грн. 30 коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 371 805 грн. 30 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 371 805 грн. 30 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56/504; ідентифікаційний код 36163109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівська будівельна компанія" (52012, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Леніна, 25; ідентифікаційний код 37865555) - 371 805 грн. 30 коп. основного боргу, 7 436 грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко