Ухвала суду № 43876827, 27.04.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" квітня 2015 р. Справа № 5004/1658/11 Господарський суд Волинської області /суддя Слободян П. Р./, розглянувши матеріали за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"

на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Попіва Романа Ігоровича

у справі № 5004/1658/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТЗВ ВТКФ "Буковинка"

про звернення стягнення на майно - предмет іпотеки в сумі 19014396,28грн.

За участю представників сторін:

від скаржника: Осадовський Р. Е. - представники (довіреність у справі)

від стягувача: Гураль С. П.. - представник (довіреність у справі)

від ДВС України: Куляша О. О. - представник (довіреність у справі)

Суть скарги: 10.04.2015 року на адресу господарського суду Волинської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" надійшла скарга від 09.04.2015р. № б/н на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Попіва Романа Ігоровича, в якій просить:

- відновити строк для подання скарги на дії державного виконавця та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.03.2015р;

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р. І. щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.03.2015р. неправомірними;

- визнати недійсною постанову від 23.03.2015р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р. І. про стягнення з боржника виконавчого збору.

Скаргу обґрунтовує тим, що дії державного виконавця щодо винесення зазначеної постанови є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки згідно наказу господарського суду Волинської області № 5004/1658/11-2 від 27.01.2014р. визначено порядок виконання рішення суду, а саме: стягнення на предмет іпотеки, шляхом прилюдних торгів, що унеможливлює в добровільному порядку його виконати, так як тільки державний виконавець може вчинити дії щодо звернення стягнення на майно боржника, шляхом проведення прилюдних торгів. Водночас, докази вчинення ВДВС в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення відсутні, а тому винесення ВДВС постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є неправомірним.

Представник ДВС в судовому засіданні проти скарги заперечив, зазначив, що боржник добровільно рішення суду не виконав, а тому згідно Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем була винесена постанова від 23.03.2015р. про стягнення з нього виконавчого збору. При цьому, представник ВДВС доказів проведення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника, ДВС України, господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення. При цьому, судом узято до уваги наступне:

Рішенням господарського суду Волинської області № 5004/1658/11 від 25.06.2013р. стягнути заборгованість Акціонерного товариства закритого виду "Виробничо - торгівельна кондитерська фірма "Буковинка" перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, код 20128765) за генеральною кредитною угодою №010/08-11/1872 від 12.06.2007р.(з наступними змінами) в сумі 19014396,28грн., звернувши стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки від 16.07.2007р., яке знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-А, код 35963631), а саме: адміністративний корпус літ "А" - цегла, загальною площею 914.00 кв. м, Виробничий корпус літ "Б" - цегла, площею 9257.10 кв. м, їдальня літ "В" - цегла, загальною площею 1394.50 кв. м, Майстерня літ "Г" - цегла, загальною площею 1737.00 кв. м, Склад літ "Д" - цегла, загальною площею 871.70 кв. м, Компресорна літ "Е" - цегла, загальною площею 64.00 кв. м, Насосна станція літ "Ж" - цегла, загальною площею 234.30 кв. м, Столярний цех літ "З" - цегла, ракушняк, загальною площею 197.20 кв. м, Котельня, цегла, літ "І", загальною площею 923.20 кв. м, Трансформаторна літ "К" - цегла, загальною площею 55.10 кв. м, Насосна станція літ "Л" - цегла, загальною площею 12.20 кв. м, Мазутна літ "М" - цегла, загальною площею 65.8 кв. м, Склад літ "П" - метал, загальною площею 930.00 кв. м, Склад літ "С "- залізо цегла, загальною площею 297.70 кв. м, Склад літ "Т" - цегла, загальною площею 461.20 кв. м, Прохідна літ "У" - цегла, загальною площею 12.40 кв. м, Магазин літ "Ф цегла, загальною площею 90.70 кв. м, Вагова літ "X" - цегла, загальною площею 84.80 кв. м, Гараж літ "Ц" цегла, загальною площею 174.30 кв. м, Адміністративно - побутова будівля літ "Ш" - цегла, заг. пл.. 2608.30 кв. м, Літ "Г" - навіс. Метал, Літ "Б" - навіс, метал., Склад літ "Д" - метал, навіс., Літ "Д"- метал, Склад літ "С" - ракушняк, Градирня літ "О" - метал, Літ "П" - навіс, металевий каркас, Трансформаторна підстанція літ "Р" - цегла, Навіс літ "Р" - металевий каркас, Склад літ "Ю" - метал, Склад літ "Ю" - цегла, навіс Літ "Я" - металевий каркас, Огорожа І-ІІ металева сітка, Бак І-метал, Насоси II - метал, Бомбосховище III - бетон, Бак IV - метал, Димова труба V - цегла, Пожежна ємкість VI - метал, Заправна колонка VII - метал, Заливна естакада VIII - бетон, Резервуар мазутний IX - метал, Підпірна стіна X, XI, XII - бетон та знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Миколи Ковальчука, 13, шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження".

27.01.2014р. господарським судом Волинської області на виконання рішення господарського суду від 25.06.2013р. у справі № 5004/1658/11 видано наказ № 5004/1658/11-2.

14.04.2014р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Сіщуком В. В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 42934008 про примусове виконання наказу господарського суду Волинської області № 5004/1658/11-2 від 27.01.2014р., щодо звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості АТЗВ ВТКФ "Буковинка", перед ПАТ "Райфайзен банк Аваль", шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 2 даної постанови ВДВС, боржнику, у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" було запропоновано самостійно виконати рішення суду у 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

23.03.2015р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Попівим Романом Ігоровичем винесено постанову № 42934008 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Виконавчим документом у виконавчому провадженні № 42934008 є наказ господарського суду Волинської області № 5004/1658/11-2 від 27.01.2014р. про звернення стягнення на нерухоме майно ТОВ "Поларт-Інвест", а саме будівель і споруд за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57А, в рахунок погашення заборгованості АТЗВ "ВТКФ "Буковинка" перед ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто, виконавчим документом було чітко визначено спосіб виконання рішення суду - продаж майна боржника на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до приписів ст.ст. 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження" закон вимагає вчинення дій з приводу реалізації майна, на яке звернуто стягнення виключно у встановленому порядку. Зазначені норми вимагають дій щодо реалізації майна від державного виконавця, а саме залучення суб'єкта оціночної діяльності, повідомлення сторін про результати оцінки, направлення до відповідного структурного підрозділу головного територіального управління юстиції у місті Києві та областях, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби для проведення реалізації майна комплекту документів тощо.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днiв з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про вiдкриття виконавчого провадження в якiй вказує про необхiднiсть боржнику самостiйно виконати рiшення у строк до семи днiв з моменту винесення постанови та зазначає, що у разi ненадання боржником документального пiдтвердження виконання рiшення буде розпочате примусове виконання цього рiшення iз стягненням з боржника виконавчого збору i витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч.ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Згідно з ч. 1, 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" встановлює, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про іпотеку".

Державний виконавець у разі примусового звернення стягнення на предмет іпотеки зобов'язаний здійснювати таке стягнення з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше передбачено рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Крім того, ст. 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

У даному випадку скаржник - ТОВ "Поларт-Інвест", який є боржником у виконавчому провадженні № 42934008, в розумінні вказаного Закону не виступає іпотекодавцем. Боржником є АТЗВ "ВТКФ "Буковинка", і саме вказане товариство має право до дня продажу предмета іпотеки виконати вимогу за основним зобов'язанням згідно наказу суду № 5004/1658/11-2, тоді як скаржник є тільки власником майна.

Відтак, чинне законодавство передбачає можливість добровільного задоволення вимог іпотекодержателя, що складають суму боргу за кредитним договором, а не добровільне виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, початкова вартість якого зазначена в рішенні суду.

Також слід зазначити, що стягувач, який виступає іпотекодержателем, обрав спосіб задоволення своїх вимог: звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах, про що було винесено судом рішення. В свою чергу, зазначене виключає можливість задоволення боржником вимог стягувана у інший спосіб, ніж той, що обрано самим стягувачем і встановлений рішенням суду. Більше того, неможливим є добровільне виконання рішення суду в даній справі боржником, оскільки згідно частин 1, 2 п. 5.11 Інструкції про проведения виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою; спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця.

Водночас, при встановленні державним виконавцем строку на самостійне виконання рішення суду, останнім не було визначено в постанові про відкриття виконавчого провадження, яким чином Боржник може добровільно виконати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Таким чином, оскільки рішенням суду за позовом стягувача звернуто стягнення саме на предмет іпотеки за визначеною в рішенні суду початковою ціною реалізації, то виконання цього рішення суду повинно бути здійснене саме за рахунок цього майна та вказаною початковою ціною у спосіб, визначений в рішенні суду, тобто шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Стягнення на предмет іпотеки, шляхом прилюдних торгів є особливим видом виконавчого провадження, яке потребує аналізу інших законів, крім Закону України "Про виконавче провадження". При виконанні даних рішень, державний виконавець повинен керуватися Законом України "Про іпотеку".

Наказ господарського суду Волинської області № 5004/1658/11-2 від 27.01.2014р. не є рішеннями про стягнення коштів або передачу майна, а є стягненням на предмет іпотеки шляхом прилюдних торгів, що за своєю природою унеможливлює в добровільному порядку його виконати, так як тільки державний виконавець може вчинити дії щодо звернення стягнення на майно боржника шляхом проведення прилюдних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. у справі № 15-22-28/17-2449-2011.

Крім цього, ДВС не надано доказів примусового виконання рішення суду, що було би підставою для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Як зазначено у постанові Верховного суду України від 28.01.2015р. по справі №924/205/13-г, сплив строку, наданого для добровiльного виконання рiшення суду, сам по собi не є достатньою пiдставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збiр стягується на пiдставi постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рiшення добровiльно не виконано, а державним виконавцем вчинено дiї, спрямованi на примусове виконання, якi в даному випадку не вчинялися.

Відповідно до ч.1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. №9 (із наступними змінами) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищезазначене, дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р. І. по винесенню постанови від 23.03.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1901439,62грн. є неправомірними та такими, що здійснені з порушенням вимог Закону, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги ТОВ "Поларт-Інвест".

Керуючись Законами України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку", ст.ст. 111-28, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

у х в а л и в:

1. Скаргу задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Попіва Романа Ігоровича, щодо винесення постанови від 23.03.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

3. Визнати недійсною постанову від 23.03.2015р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Попіва Романа Ігоровича про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1901439,62грн.

Суддя П. Р. Слободян