Рішення № 43876739, 29.04.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2015 р. Справа № 902/290/15

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишиній Н.О.

Представники сторін не з’явились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (бул.Дружби Народів, 19, 8-й поверх, м. Київ, 01042)

до: Приватного підприємства "Конкурент" (вул. Червоноармійська, 9, м. Бар, Барський район, Вінницька область, 23000)

про стягнення 33208,12 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (далі позивач) звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Конкурент" (далі відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 33 208,12 грн. заборгованості з якої 9 858,23 грн. – основна заборгованість; 2523,98 грн. – пеня; 372,72 грн. – 3% річні; 985,82 грн. – штраф; 2 922,28 грн. – інфляція; 2 000,00 грн. - збитків та 14 545,09 грн. – індексація ціни товару.

Ухвалою від 06 березня 2015 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26 березня 2015 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в зв’язку з неявкою представників сторін.

21 квітня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, до даного клопотання позивачем додано письмові докази витребувані ухвалою суду.

В судове засідання 29.04.2015 р. представники сторін не з’явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується наявними в справі повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З огляду на викладене справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Повно, всебічно і об’єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

29.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №27/04/2013, згідно положень якого, у терміни і на умовах, визначених даним договором постачальник зобов'язується передати покупцю насіння сільськогосподарських культур (товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються у додатку(ах) до даного договору (п.1.1); ціна товару визначається в додатку(ах) до договору, що є невід'ємною частиною договору (п.2.1.); порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до даного договору (п.3.1.); у випадку письмової домовленості сторін, що фіксується у відповідних додатках до договору, про проведення покупцем оплати вартості товару з відстроченням платежу в декілька етапів, платіж по останньому етапу оплати сплачується із застосуванням індексу, встановленого цим Договором (п. 3.2); індексація ціни та вартості товару із застосуванням індексу відповідно до п. 3.2. цього договору проводиться тільки у випадку збільшення курсу євро до української гривні, встановленого Національним банком України на останню дату платежу більше, ніж на 3% по відношенню до курсу євро до української гривні, встановленого Національним банком України на дату підписання кожного окремого додатку. У всіх інших випадках індексація платежів не проводиться (п. 3.3); постачальник зобов’язується передати покупцю товар відповідно до умов даного договору (п.4.1); покупець зобов’язується своєчасно і в повному об’ємі прийняти товар і оплатити його (п.4.2); поставка товару проводиться на умовах і в терміни, вказані у відповідних додатках до цього договору (п 5.1.) датою поставки товару чи його частини вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Кінцевий строк, в який постачальник має надати покупцю можливість прийняти товар у відповідності до умов поставки (надалі – строк поставки) зазначається в додатку (ах) до договору (п.5.3.); факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною (п.6.3.); у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів покупець зобов’язується виплатити постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково крім пені сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми (п.8.3.); у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України та п.6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов’язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань здійснюється без обмеження строку (п.8.4.); у випадку порушення умов, передбачених п.4.3 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику штраф у трьохкратному розмірі від загальної ціни договору. При цьому покупець не звільняється від відповідальності, передбаченої чинним законодавством, і від відповідальності перед власниками цих сортів (п.8.5); у відповідності до п.5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони погодились, що у випадку звернення стороною до суду внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань за даним договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково стягнути з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000 (дві тисячі) грн. (п.8.7.); договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 (п.11.1); будь-які зміни і доповнення до договору повинні бути викладені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін (п.13.2.).

Згідно додатків №1 та № 4 до договору поставки від 29.01.2013р. товар, що поставляється - насіння кукурудзи "Командос, Максим ХL" в кількості 21 посівна одиниця загальною вартістю 19 858,23 грн.; сторони домовились вважати, що на дату укладення цього додатку, офіційний курс євро до української гривні, встановлений Національним банком України дорівнює 1074,5789 грн./100євро(п.7); попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється до 15.03.2013р. (п.9.1); остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 01 листопада 2013 року (п.9.2.); строк поставки товару до 01.04.2013р. (п.5.)

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач, через представника, який діяв за довіреністю № 2/04-13 від 09.04.2013р., отримав насіння кукурудзи на загальну суму 19 858,23 грн., що стверджується видатковою накладною №80402069 від 16.04.2013р.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 10 000,00 грн., що стверджується банківською випискою від 07.03.2013 року (а.с. 40).

Позивач 21.10.2013 року направив на адресу відповідача лист № 619 в якому нагадав про необхідність здійснення оплати за товар у визначений у додатку № 1 строк, однак відповідач у визначений строк не провів розрахунок.

З метою досудового врегулювання спору 20.01.2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою провести розрахунок за поставлений товар.

В матеріалах справи відсутні докази відповіді відповідача на дану претензію.

Станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 9 858,23 грн., яка стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона – продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У ст. 33-34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 9 858,23 грн. основного боргу підлягають задоволенню, оскільки правомірність заявлених позивачем вимог підтверджується наданими та дослідженими судом письмовими доказами, а саме договором №27/04/2013 від 29.01.2013р., додатками до договору, видатковою накладною, довіреністю на отримання товару та банківською випискою про часткову оплату.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 2523,98 грн. – пені; 372,72 грн. – 3% річних; 985,82 грн. – штрафу; 2 922,28 грн. – інфляції; 2 000,00 грн. - збитків та 14 545,09 грн. – індексації ціни товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу положень ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу встановлено, що сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі.

Статтею 232 ч.6 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач не провів належного розрахунку за отриманий товар в строк, передбачений в договорі, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення на підставі ст.ст. 231, ст.232 ГК України, ст.625 ч.2 ЦК України вимог про стягнення з відповідача за період з 07.11.2013 р. по 09.02.2015 р. пені в розмірі 2 523,98 грн., штрафу в розмірі 985,82 грн., інфляції в розмірі 12780,51 грн. за цей же період та 3% річних в сумі 372,72 грн., згідно наданого позивачем письмового розрахунку. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що при укладенні договору сторони відповідно до вимог ст.259 ЦК та 232 ГК змінили строк нарахування штрафних санкцій та строк позовної давності по їх стягненню, що зафіксували письмово в п.8.5 договору від 29.01.2013 р.

Також відповідно до ст.225 ч.5 ГК сторони у п.8.7 Договору заздалегідь визначили розмір збитків, який підлягає стягненню на користь сторони, права якої були порушені і яка ініціює судовий процес, що з урахуванням обставин вказаних вище є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 2000 грн..

Крім того як зазначалось вище сторони в п.п.3.2 та 3.8 Договору визначили індексацію боргу за формулою: Вартість товару =В х(К1:К2), суд здійснивши перерахунок індексації ціни товару встановив, що дана вимога підлягає частковому задоволенню в сумі 14 353,90 грн. (9858,23 х (26,3920: 10,745789) = 24212,13- 9858,23 = 14 353,90 грн.) за даними наданими позивачем, щодо курсу євро.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково, а саме: 9 858,23 – основний борг; 2523,98 грн. – пеня; 372,72 грн. – 3% річні; 985,82 грн. – штраф; 2 922,28 грн. – інфляція; 2 000,00 грн. - збитки та 14 353,90 грн. – індексація ціни товару.

В задоволенні 191,19 грн. - індексації ціни товару слід відмовити як безпідставно заявлені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Конкурент" (вул. Червоноармійська, 9, м. Бар, Барський район, Вінницька область, 23000, ідент. код 13299348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (бул. Дружби Народів, 19, 8-й поверх, м. Київ, 01042, код 31189761) 9 858,23 – основного боргу; 2523,98 грн. – пені; 372,72 грн. – 3% річних; 985,82 грн. – штрафу; 2 922,28 грн. – інфляції; 2 000,00 грн. – збитків; 14 353,90 грн. – індексації ціни товару та 1816,48 грн. - судового збору.

3. В частині стягнення 191,19 грн. - індексації ціни товару відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 30 квітня 2015 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (бул.Дружби Народів, 19, 8-й поверх, м. Київ, 01042)

3 - відповідачу (вул. Червоноармійська, 9, м. Бар, Барський район, Вінницька область, 23000)