Рішення № 43876190, 28.04.2015, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/332/15-ц

Провадження № 2/739/98/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"28" квітня 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 1 636 грн. 32 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з дня звільнення по день подання позовної заяви у розмірі 20 507 грн. 04 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у період з 07 травня 2013 року по 11 вересня 2013 року він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» спершу на посаді охоронця, а потім на посаді оброблювача туш. Після звільнення за власним бажанням 11 вересня 2013 року йому не було виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 636 грн. 32 коп., хоча вказана заборгованість підлягала виплаті в день звільнення. На час звернення з позовом до суду вказана заборгованість йому не виплачена, у зв'язку з чим він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток просить стягнути за період з дня звільнення по день звернення до суду з позовом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, пояснивши, що дійсно в останній робочий день 11 вересня 2013 року він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» і вказаного числа з ним не було проведено розрахунку та не було виплачено заборговану заробітну плату. Розмір заборгованості йому повідомила головний бухгалтер вказаного товариства, при цьому довідку, яка б підтверджувала дану заборгованість, вона йому надати відмовилася. Вказана заборгованість до теперішнього часу йому не виплачена, тому він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проти розгляду справи з постановленням заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача до суду не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка позивач дав показання про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» має перед ним заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 1 636 грн. 32 коп., яка існувала на день його звільнення 11 вересня 2013 року і до теперішнього часу йому не виплачена, хоча в день звільненні він працював. Після звільнення він звертався до бухгалтерії зазначеного товариства з приводу виплати заборгованості, однак йому лише повідомили розмір даної заборгованості, пояснивши, що для її виплати у товариства відсутні кошти. Наприкінці літа 2014 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» працівникам частково було виплачено заборгованість із заробітної плати, однак йому заборгованість виплачена не була, оскільки для її виплати не вистачило коштів.

Заслухавши пояснення позивача, допитавши позивача в якості свідка, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 07 травня 2013 року позивач був прийнятий відповідачем на роботу, на посаду охоронця, а 27 травня 2013 року був переведений на посаду оброблювача м'ясних туш, з якої він, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), звільнився за власним бажанням 11 вересня 2013 року (а.с. 3-4).

Судом було вжито заходів щодо витребування у відповідача даних про розмір заборгованості з виплати заробітної плати позивачу шляхом винесення відповідної ухвали, яка 26 березня 2015 року була направлена відповідачу. Незважаючи на отримання вказаної ухвали представником відповідача 07 квітня 2015 року, дана ухвала на час розгляду справи не виконана і витребувані докази суду не надані. За таких обставин, з метою захисту прав позивача, суд вважає можливим здійснити розгляд справи на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні щодо розміру нарахованої та не виплаченої позивачку заробітної плати.

З відомостей, наданих Управлінням Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області щодо нарахованої позивачу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» заробітної плати вбачається, що останньому за період з травня по вересень 2013 року було нараховано в якості заробітної плати 6 096 грн. 15 коп. (а.с. 14). З показань позивача, допитаного в якості свідка, вбачається, що розмір заборгованої йому відповідачем заробітної плати становить 1 636 грн. 32 коп.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З викладеного вище вбачається, що відповідач, який в день звільнення позивача не здійснив виплату останньому наявної заборгованості із заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо виплати заробітної плати. На час розгляду справи судом відомості про виплату позивачу заборгованої заробітної плати також відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 1 636 грн. 32 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з показань позивача, допитаного в якості свідка, невиплату заборгованої йому заробітної плати посадові особи відповідача пояснюють відсутністю коштів, будь-які інші докази, які б свідчили про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу заборгованої заробітної плати в матеріалах справи відсутні.

Системний аналіз норм статей 116 та 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-64цс13 за заявою про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до 360-7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі і відомості про оспорювання ним розміру такої заборгованості відсутні, а доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12 вересня 2013 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 10 березня 2015 року, тобто по день визначений позивачем в позовній заяві, а саме по день подання позовної заяви до суду.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На підставі зазначеного нормативно-правового акту, враховуючи, що згідно індивідуальних відомостей про позивача, наданих Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області від 23 квітня 2015 року позивачу за останні два місяці роботи перед днем звільнення було нараховано 2 784 грн. 43 коп. (за липень 2013 року - 1 500 грн. 00 коп., за серпень 2013 року - 1 284 грн. 43 коп.), середньоденна заробітна плата позивача становила 63 грн. 28 коп. (2 784 грн. 43 коп. / 44 робочих дня). При цьому кількість робочих днів у період з 12 вересня 2013 року по 10 березня 2015 року включно становить 376 робочих днів. Відповідно розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті позивачу за визначений ним період, становить 23 793 грн. 28 коп. (63 грн.28 коп. х 376 робочих днів).

Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12 вересня 2013 року по 10 березня 2015 року у розмірі 20 507 грн. 04 коп. і позивач своїм правом збільшити розмір заявлених позовних вимог не скористався, суд в силу положень частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якою передбачено принцип диспозитивності цивільного судочинства, позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у розмірі 20 507 грн. 04 коп.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 1 636 грн. 32 коп.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги, заявлені позивачем у розмірі 22 143 грн. 36 коп. (1 636 грн. 32 коп. + 20 507 грн. 04 коп.), підлягають задоволенню повністю, з відповідача в дохід держави відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 21 Закону України «Про оплату праці», статтями 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 37292284, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 32 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат»» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12 вересня 2013 року по 10 березня 2015 року в розмірі 20 507 (двадцять тисяч п'ятсот сім) гривень 04 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення усієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 32 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.

Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 30 квітня 2015 року.