Вирок № 43875428, 30.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/355/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко О. М.Номер провадження 11-кп/788/239/15 Суддя-доповідач - Захарченко Категорія - 34

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2015 р. колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Крамаренка В. І., Яременка Г. М.,

з участю секретаря судового засідання Лобанової О.В.,

прокурора Паливоди Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200260000951, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 і прокурора Саєнка С.В. на вирок Сумського районного суду Сумської області яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с. Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського району

Чернігівської області, громадянин України, працюючий дирек-

тором ТОВ "Сервіс-Енерго-2008", зареєстрований та фактично

мешкаючий в АДРЕСА_1 раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, і за цим законом, з застосуванням ст.69 КК України, йому призначено покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту фінансів Сумської облдержадміністрації (р/р 31415544700001 ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код 23632949, код бюджетної класифікації 24060300 "інші надходження" для перерахування Сумській обласній клінічній лікарні) 3470 грн. 56 коп. за лікування потерпілого, а також постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (код 24060300 "інші надходження") 6553грн. процесуальних витрат за проведення експертиз та вирішено долю речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в тому, що він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 за наступних обставин. 14 жовтня 2014 року близько 16 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував на підставі довіреності автомобілем НОМЕР_1, належним ПАТ КБ "Приватбанк", в якому в якості пасажира знаходився потерпілий ОСОБА_4 Під час руху по проїзній частині автодороги "Суми-Путивль-Глухів" в напрямку міста Білопілля в районі 12 км+55 дороги ОСОБА_3 порушив вимоги п.п.2.9 а, 12.1, 12.6 г Правил дорожнього руху України, внаслідок чого керований обвинуваченим автомобіль "FIAT Doblo" виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя та у кювет з послідуючим перекиданням, внаслідок чого в ході зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У поданих апеляційних скаргах:

- Прокурор Саєнко С.В., який брав участь в судовому розгляді кримінального провадження, просить ухвалений щодо ОСОБА_3 вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та постановити новий вирок, за яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік та звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на строк два роки.

За змістом доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд при призначенні обвинуваченому покарання не в повній мірі врахував таку обтяжуючу обставину як вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп"яніння, а також те, що відповідно до вимог ст. 61 КК України ОСОБА_3 не може бути призначено покарання у виді обмеження волі, оскільки він досяг пенсійного віку.

Крім цього, прокурор вважає, що з огляду на думку потерпілого, який не наполягає на суворості покарання обвинуваченого, та враховуючи дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, відшкодував заподіяну потерпілому шкоду, має похилий вік, у даному провадженні є підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

- Обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, призначити йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання, нижче від найнижчої межи, передбаченої санкцією ч. 2 ст.286 КК України, а саме - у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покласти на нього обов"язки, передбачені п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Обвинувачений вважає, що при призначенні покарання суд усупереч вимогам ст. 65 КК України не в повній мірі врахував те, що він, як обвинувачений, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував у повному обсязі заподіяну потерпілому шкоду, думку потерпілого про призначення покарання, не повязаного з ізоляцією від суспільства, а також, що він обирався депутатом Білопільської районної ради, з місця проживання характеризується виключно позитивно, є ветераном праці з 47 річним стажем роботи, на даний час продовжує займатися суспільно корисною працею, займається волонтерською діяльністю.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінального провадження та зміст поданих апеляційних скарг, думку прокурора Паливоди Л.В., яка апеляційну скаргу прокурора підтримує, з апеляційною скаргою обвинуваченого погоджується в частині підстав застосування ст. 75 КК України, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 і думку захисника ОСОБА_5, які апеляційну скаргу обвинуваченого підтримують в частині доводів про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, погоджуються з апеляційною скаргою прокурора, думку потерпілого ОСОБА_4, який погоджується з поданими апеляційними скаргами, підтвердив факт відшкодування йому обвинуваченим заподіяної шкоди, дослідивши в порядку ст. 404 КПК України докази, заявлені обвинуваченим, провіши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі, а апеляційна скарга обвинуваченого частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, грунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, та у поданих обвинуваченим і прокурором апеляційних скаргах не оспорюються.

Зокрема, суд цілком обгрунтовано поклав в основу вироку покази обвинуваченого ОСОБА_3.і покази потерпілого ОСОБА_4 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, протокол огляду місця події, яким підтверджується об"єктивність і послідовність показів обвинуваченого і потерпілого, висновок судової автотехнічної експертизи, проведеної експертом НДЕКЦ УМВС України в Сумській області, якою встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п.12.1, п. 12.6 г Правил дорожнього руху України, з яких порушення п.12.1 знаходиться у причинному зв"язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 14 жовтня 2014 року з участю ОСОБА_3 на автодорозі "Суми-Путивль-Глухів", висновок судово-медичної експертизи, якою підтверджується факт заподіяння потерпілому ОСОБА_4 14 жовтня 2014 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, в тому числі - ушкоджень в області шийного відділу хребта, які за ознаками небезпечності для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, висновок медичного огляду ОСОБА_6 14 жовтня 2014 року після дорожньо-транспортної пригоди, з якого убачається, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп"яніння ( т.1, арк. 13-23, 56-57, 141-144, 151 ).

За оцінкою вищевказаних доказів у їх сукупності суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність вимогам закону України про кримінальну відповідальність призначеного ОСОБА_3 покарання, а також доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 про неповноту врахування судом при призначенні йому покарання обставин провадження і даних, що характеризують його особу, то такі доводи заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, суд повинен призначити покарання відповідно до положень Загальної частини КК України, враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом"якшують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України основне покарання у виді обмеження волі, суд першої інстанції допустився помилки, оскільки відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обвинувачений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має пенсійний вік, а згідно вимог ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Тому, вирок суду у даному провадженні в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання є незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і на підставі вимог п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підлягає скасуванню.

З вищезазначених мотивів колегія суддів визнає безпідставними доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про наявність підстав для призначення йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді обмеження волі.

За результатами дослідження у судовому засіданні доказів, колегія суддів вважає за можливе на підставі п.3 ч.1 ст. 407, п.2 ч.1 ст. 420 КПК України ухвалити в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання новий вирок.

При призначенні покарання колегія суддів на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує обставини провадження, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, об"єктивно доказово підтверджені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який раніше не судимий, має похилий вік, не зважаючи на що продовжує працювати, з місця проживання характеризується виключно позитивно, як добрий сім"янин і особа з активною громадською позицією, що користується авторитетом серед мешканців міста Білопілля Сумської області, протягом п"яти скликань підряд обирався депутатом Білопільської районної ради, займається волонтерською діяльністю, а також колегія враховує як пом"якшуючі покарання обвинуваченого обставини, те, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю вчиненого ним злочину, добровільно відшкодував потерпілому заподяну з його вини шкоду , сплатив присуджені йому до сплати процесуальні витрати. ( т.2 арк. 45-65 ).

Крім того, колегія суддів враховує думку потерпілого ОСОБА_4, який підтвердив факт щирого каяття ОСОБА_3 у вчиненні злочину і факт добровільного відшкодування обвинуваченим потерпілому заподіяної злочином шкоди та вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства.

Разом з цим, враховуючи обставини кримінального провадження, колегія суддів, визнає обтяжуючою покарання ОСОБА_3 обставиною вчинення ним злочину у стані алкогольного сп"яніння.

Також, з урахуванням обставин кримінального провадження та обтяжуючої покарання обставини, колегія суддів не убачає передбачених ч.1 ст. 69 КК України достатніх підстав для призначення ОСОБА_3 покарання, не пов"язаного з позбавленням волі, і визнає за доцільне призначити ОСОБА_3 в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України з урахуванням вищезазначених пом"якшуючих обставин основне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та додаткове покарання у виді позбавлення його маючогося у нього права керування транспортними засобами на строк один рік.

В той же час, колегія суддів при призначенні ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, враховуючи не тільки тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, а і обставини справи та дані про особу обвинуваченого, наведені за змістом мотивувальної частини цього вироку, дійшла висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування призначеного йому покарання з випробуванням за умови, що ОСОБА_3 протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Крім того, на забезпечення дієвості випробування, колегія суддів убачає за необхідне на підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов"язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, келегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Саєнка С.В. задовольнити повністю, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 03 березня 2015 року відносно ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання скасувати за м"якістю та неправильністю застосування закону України про кримінальну відповідальність і ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов"язки протягом встановленого цим вироком іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Цей вирок може бути оскаржений у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

Захарченко О. П. Крамаренко В. І. Яременко Г. М.