Рішення № 43874855, 02.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1314/15

Головуючий у першій інстанції Коблова О. Д.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Калараш А.А.,

з участю секретаря Абалдової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року,-

встановила:

13.04.2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що в результаті дорожньо-транспорної пригоди, яка сталася 12.02.2014 року, близько 14.50 години на 6-ому кілометрі Овідіопольської дороги в м. Одесі за участю автомобіля "Тoyota FJCruszer" під її керуванням та автомобіля "BMW X5" під керуванням ОСОБА_6, її автомобіль отримав механічні ушкодження та їй завдано 232 064 грн. майнової шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

Справу розглянуто у відсутність відповідача.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 111 377,00 грн. майнової шкоди та 500,00 грн. моральної шкоди.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вважаючи рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, надала до суду апеляційну скаргу про скасування рішення з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 111 377,00 грн. на відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції посилався на висновок експерта № 2850 судової авто-товарознавчої експертизи по визначенню суми майнової шкоди.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції в цій частині та вважає її такою, що заслуговує на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 лютого 2014 року, близько 14.50 години, на 6-му км Овідіопольської дороги в м. Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Toyota FJ Cruizer" д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля BMW X 5 д\н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6. В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень /а.с.14-15/.

Відповідно до висновку експерта від 30.10.2014 року № 2850 судової авто-товарознавчої експертизи по визначенню суми майнової шкоди, спричиненої власнику автомобіля "Toyota FJ Cruizer" д/н НОМЕР_2 - ОСОБА_2, сума майнового збитку становить 111 377, 00 грн. /а.с.69-92/.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, вірно визначившись з характером спірних правовідносин, правильно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 суму майнової шкоди у розмірі 111 377,00 грн., визначену висновком експерта.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 1 000 грн. судових витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п.2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право про надання правової допомоги.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-УІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Разом з тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-УІ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (роз'яснення пункту 47 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах").

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачу правову допомогу надано ФОП ОСОБА_4, однак, до матеріалів справи не приєднано документ, з якого б вбачалося, що зазначена особа є адвокатом або іншим фахівцем в галузі права.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні дані про сплату ОСОБА_2 коштів за договором про надання правової допомоги № 24 від 08 квітня 2014 року.

Договір № 24 про надання правової допомоги від 08 квітня 2014 року та акт виконаних робіт від 09 квітня 2014 року не може слугувати свідченням того, що позивачем сплачено ФОП ОСОБА_4 9 744 грн. в якості оплати за надання правової допомоги. Квитанція про сплату зазначеної суми в матеріалах справи відсутня.

Вирішуючи спір в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України, на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що в матеріалах справи відсутні відомості, чи особа є адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, також не звернув увагу, що витрати, пов'язані з оплатою позивачем допомоги фахівця в галузі права, не підтверджені документально.

У зв"язку з чим, на думку колегії суддів, в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 коштів на відшкодування моральної шкоди, однак стягнута сума у розмірі 500,00 грн., на думку колегії суддів, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості /ст. 23 ЦК України/.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз"яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з посиланням позивача на те, що внаслідок протиправної поведінки відповідача порушені її нормальні життєві зв'язки, та звичайний ритм життя, що призвело до її душевних страждань та погіршення стану здоров"я.

З урахуванням вищевикладеного, на думку колегії суддів, необхідно збільшити розмір стягнутих коштів на відшкодування моральної шкоди до 1 500 грн.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 121,80 грн.

Керуючись п.3 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, збільшивши її до 1 500 грн.

Відмовити ОСОБА_2 в частині стягнення судових витрат на правову допомогу.

В решті частини рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові вирати у розмірі 121,80 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

А.А.Калараш