Рішення № 43874208, 22.04.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

22.04.15

Справа № 521/3221/15-ц

Провадження № 2/521/2690/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді - Роїка Д.Я.,

при секретарі Дукіній Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. При цьому позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 17.12.2014 року та 25.12.2014 року було укладено договір позики, згідно якого вона передала відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 1000,00 дол. США., а відповідач зобовязався повернути весь борг в повному обсязі на момент отримання авансу за квартиру АДРЕСА_1.

Факт укладення договору позики підтверджується розпискою від 17.12.2014р. та 25.12.2014 року, яка була підписана відповідачем власноручно. Також позивач вказує, що незважаючи на те, що відповідач оформила право власності на квартиру АДРЕСА_2, відповідач обовязки за договором не виконав, гроші не повернув, від повернення боргу відмовляється. Через це позивач змушена звернутись до суду.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, о підтверджується розпискою, виданою відповідачем. Відповідно до розпики, позивач передала відповідачу для підготовки і отримання документів на квартиру №68, по вул.. І, Рабіна 10 грошові кошти у сумі 1000,00дол США.

25.12.2014р, позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 500,00 дол США, про що зроблено запис у розписці від 17.12.2014р.

На даний час ніяких грошових коштів ОСОБА_1 повернуто не було. Відповідач ухиляється від виконання зобов'язання щодо оплати боргу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір вважається, договором позики якщо одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частина 1 ст. 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України встановлює, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Не дивлячись на закінчення встановленого договором строку, відповідач прийняті договором на себе зобов'язання не виконав, суму боргу в повному обсязі не повернув, та ухиляється від повернення боргу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи

Виходячи з вищевказаного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1046, 1047, 1049, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212 215, 218, 224 - 226 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 1500дол. США( що еквівалентно 39073,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 390,73 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії. Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.

Суддя: