Рішення № 43873407, 28.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/9521/14-ц 28.04.2015 28.04.2015 28.04.2015

Провадження №22-ц/784/1076/15 Суддя по першій інстанції - Боброва І.В.

Категорія 59 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Царюк Л.М., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

за участю:

представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача - Відділу ДВС - Городецької Ю.С., представника відповідача - Державної казначейської служби України - Хмельницького В.С., представника відповідача - Головного управління юстиції - Фальченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2015 року у справі

за позовом

ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Миколаївській області, Державної казначейської служби України, Головного управління юстиції у Миколаївській області, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про застосування наслідків правочину, визнаного недійсним,

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» (далі - ТОВ «Укрспецторг Групп»), відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Миколаївській області (далі - Відділ ДВС), Державної казначейської служби України, Головного управління юстиції у Миколаївській області, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про застосування наслідків правочину, визнаного недійсним.

В обґрунтування позову позивачка вказувала, що 2 серпня 2013 року придбала з прилюдних торгів житловий будинок АДРЕСА_1, сплативши за нього 99 617 грн.

Вказане майно належало ОСОБА_8 та було предметом іпотеки й реалізовано з прилюдних торгів в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення з нього коштів на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк)

Крім того, вона понесла й інші витрати на загальну суму 478,03 грн., сплачуючи комісії банкам при здійсненні платежів, що пов'язані з прилюдними торгами, що є її збитками.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 11 березня 2014 року, визнано недійсними прилюдні торги з реалізації вказаного житлового будинку, затверджені актом державної виконавчої служби 6 серпня 2013 року.

Посилаючись на викладені обставини, вимоги ч. 1 ст. 216 ЦК України, порушення її прав, позивачка просила в порядку двосторонньої реституції повернути їй сплачені за недійсним договором кошти в розмірі, отриманому кожним із відповідачів. Крім того, просила повернути 478,03 грн. збитків у вигляді банківських комісій при здійсненні нею платежів, пов'язаних із торгами.

Заперечуючи проти позову, Відділ ДВС посилався на те, що він не виступав стороною недійсного правочину, оскільки торги проведені спеціалізованою організацією за відповідним договором, яка й виступила продавцем на торгах.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва 19 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто на користь позивачки кошти:

500 грн. та 7 668,94 грн. з Відділу ДВС шляхом списання коштів Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень з рахунків Відділу ДВС, а в разі відсутності у зазначеному державному органі відповідних призначень, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; 14 842,93 грн. з ТОВ «Укрспецторг Групп».

Відмовлено у задоволенні позовних вимог до Головного управління юстиції у Миколаївській області та Банку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивачка посилалась на те, що суд вірно визначив сторони недійсної угоди Відділ ДВС, як продавця, та її як, покупця, однак безпідставно не стягнув усі кошти, сплачені нею за майно, з Відділу ДВС. В зв'язку з чим просила рішення суду частково змінити та стягнути з Відділу ДВС на її користь сплачені кошти за недійсним правочином.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відмову у задоволенні позову до Головного управління юстиції у Миколаївській області та публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» не оскаржувалось, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що на прилюдних торгах, які визнано недійсними, сторонами договору виступили: Відділ ДВС (як продавець), який доручив проведення торгів торгівельній організації ТОВ «Укрспецторг Груп»), та покупець ОСОБА_3 Тому вважав, що застосовуючи реституцію, як наслідок недійсності угоди, не можна стягувати з Банку отримані ним кошти, оскільки він не є стороною недійсного правочину.

Водночас суд вважав, що діючи у межах заявлених позивачкою вимог, він не вправі самостійно змінити розмір коштів, визначених позивачкою до стягнення з кожного відповідача, а тому кошти в сумі 76 605,13 грн., отримані Банком, не стягнув на користь позивачки, у тому числі й з Відділу ДВС, який вважав стороною недійсного правочину.

Між тим, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, які суд з'ясував неповно, а також суд надав невірну оцінку доказам у справі, в зв'язку з чим невірно вирішив спір.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за їх результатами акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак - є правочином.

Оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу. така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч.1-3 та 6 ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 ЦК).

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Такий висновок узгоджується з нормами ст. ст. 650,655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, гл. 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Така правова позиція викладена й у постанові Верхового Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс/12.

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів віднесено до угод купівлі-продажу, й така угода визнана недійсною у судовому порядку, але без застосування наслідків недійсного правочину, тому вимога про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена окремо.

За загальним правилом, встановленим ст. 216 ЦК України, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Двостороння реституція можлива лише між сторонами правочину, який визнано недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону, та полягає в тому, що сторони повертаються до попереднього стану. Тобто відчужене майно повертається організатору торгів для повторної організації і проведення торгів.

Як вбачається із матеріалів справи, 2 серпня 2013 року ОСОБА_3 придбала з прилюдних торгів житловий будинок АДРЕСА_1 за 99 617 грн.

Вказане майно належало ОСОБА_8 та було предметом іпотеки й реалізовано з прилюдних торгів в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення з нього 132 149, 59 грн. на користь Банку.

Прилюдні торги проведені ТОВ «Укспецторг Групп» на підставі договору про надання послуг по організації і проведенню торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (іпотеки), укладеного 27 травня 2013 року з Відділом ДВС та у відповідності до Генерального договору № 3 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, укладеної 6 січня 2012 року між Державною виконавчою службою України та ТОВ «Укрспецторг Групп» на невизначений строк.

Із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження № 29418504 також вбачається, що кошти в сумі 99 617 грн., отримані від позивачки за придбаний нею будинок, розподілені наступним чином:

76 605,13 грн. - перераховані Банку (стягувачу) за реалізоване майно; 4 980,85 грн. (гарантійний внесок) + 9 862,08 грн. (додаткова винагорода за послуги) + 30 грн. (оплата за лот), а всього 14 872,93 грн. - отримало ТОВ «Укрспецторг Групп»; 7 668,97 грн. виконавчий збір + 500 грн. (470 грн. + 30 грн.) витрати на проведення виконавчих дій, а всього 8 168,97 грн. - перераховано на відповідні рахунки Відділом ДВС;

Крім того, позивачка понесла інші витрати на загальну суму 478,03 грн. (423,72 грн. + 5 грн. + 49,31 грн.) у вигляді сплаченої нею комісії при прийомі вищезазначених платежів у банківських установах, що є її збитками.

6 серпня 2013 року державним виконавцем складено акт проведення прилюдних торгів, на підставі якого ОСОБА_9 14 серпня 2013 року отримала свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів на вказаний об'єкт нерухомості, виданий приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. та 14 серпня 2013 року зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою державного виконавця від 18 грудня 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу (Банку) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з реалізацією майна та відсутністю іншого майна на території Миколаївського району Миколаївської області.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 11 березня 2014 року, визнано недійсними прилюдні торги з реалізації вказаного житлового будинку, затверджені актом державної виконавчої служби 6 серпня 2013 року. Як встановлено рішенням суду, торги визнано недійсними з підстав порушення вимог закону, зокрема, порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, оскільки на момент проведення торгів звіт про оцінку майна втратив чинність.

Зі змісту договору про надання послуг по організації і проведенню торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (іпотеки), укладеного 27 травня 2013 року між Відділом ДВС та ТОВ «Укрспецторг Групп», вбачається що останнє виступило продавцем на торгах та зобов'язалося відшкодувати органу ДВС та власнику арештованого майна збитки, пов'язані з неналежним виконанням своїх обов'язків, у тому числі, у разі знищення чи пошкодження майна, переданого на реалізацію, з вини організації, відшкодувати вартість майна переданого на реалізацію (пункти 1.1-1.3; 2.4.4).

Згідно із п. 3.1 договору ТОВ «Укрспецторг Групп» отримав комісійну винагороду від суми реалізованого майна у розмірі 14,9 %, що також узгоджується з п. 3.1 Тимчасового положення.

Із матеріалів виконавчого провадження також вбачається, що ТОВ «Укрспецторг Групп» прийняло нерухоме майно на реалізацію, провело прилюдні торги від свого імені, виступаючи продавцем, та затвердило протокол їх проведення (в особі Миколаївської філії), а сторони договору склали Акт виконаних робіт.

Отже, сукупний аналіз та оцінка викладеного, свідчить про те, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором комісії, тому відчужувачем майна за таким договором є спеціалізована організація як комісіонер, що відповідає вимогам ст. ст. 1011-1013 ЦК України.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони ( комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента ( ст. 1011 ЦК).

За такого, висновок суду першої інстанції про те, що продавцем за недійсною угодою був Відділ ДВС, а не спеціалізована організація ТОВ «Укрспецторг Групп», є помилковим.

До того ж, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору. Поза увагою суду залишився той факт, що позивачка оформила та зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно.

Посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 216 ЦК України про застосування двосторонньої реституції, суд фактично застосував односторонню реституцію (в частині), стягнувши лише частково на користь позивачки, сплачені нею кошти за придбане майно.

Таке вирішення спору не узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 216 ЦК України та не відповідає способу захисту порушеного права, обраного позивачкою, оскільки обґрунтовуючи позовні вимоги, вона посилалась саме на застосування двосторонньої реституції.

За такого, для вирішення спору по суті та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд виходить за межі апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права та встановлено порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального прав, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду (ч. 3 ст. 303 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 про застосування двосторонньої реституції та повернення сторін за недійсною угодою до попереднього стану.

При цьому збитки, понесені позивачкою на загальну суму 478,03 грн. у вигляді сплаченої комісії при здійсненні платежів, пов'язаних з прилюдними торгами, підлягають стягненню на її користь в рівних частках з Відділу ДВС та ТОВ «Укрспецторг Групп» на підставі ч. 2 ст. 216 ЦК України.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відмову у задоволенні позову до Головного управління юстиції у Миколаївській області та публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» не є предметом апеляційного розгляду, оскільки не оскаржується, а безпосередньо до Державної казначейської служби України позовних вимог не заявлено.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2015 року в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_3 та судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності правочину - прилюдних торгів з реалізації житлового будинку АДРЕСА_1, які відбулися 2 серпня 2013 року та затверджені 6 серпня 2013 року актом відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області.

Повернути сторони недійсного правочину у попередній стан:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» на користь ОСОБА_3 99 617 грн., сплачених на виконання правочину, а ОСОБА_3 зобов'язати повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» житловий будинок АДРЕСА_1

Анулювати свідоцтво про придбання з прилюдних торгів житлового будинку АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 14 серпня 2013 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., за реєстровим № 461, на підставі акта про проведення прилюдних торгів від 6 серпня 2013 року, скасувавши державну реєстрацію її права власності на вказане нерухоме майно.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області вирішити питання про скасування постанови від 18 грудня 2013 року про повернення стягувачу виконавчого листа № 2- 1- 256/2010, виданого 22 квітня 2010 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення із ОСОБА_8 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 133 641,59 грн. заборгованості (ВП № 29418504).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» на користь ОСОБА_3 996,17 грн. судового збору.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» на користь ОСОБА_3 478,03 грн. збитків в рівних частках - по 239 грн. з кожного.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог до Головного управління юстиції у Миколаївській області та публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: