Рішення № 43873398, 28.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/2119/14-ц 28.04.2015 28.04.2015 28.04.2015

Провадження №22-ц/784/928/15

Головуючий першої інстанції: Карікова Л.В.

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Шолох З.Л., Лисенко П.Ф.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2015 року у справі за позовом Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_3 про стягнення зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати та відпускних,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року Ковалівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати та відпускних.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що за період з 01 березня 2013 року по 05 червня 2014 року колишньому Ковалівському сільському голові ОСОБА_3 було зайво перераховано 2614 грн. 70 коп. заробітної плати та відпускних. Зазначене порушення було встановлено перевіркою Фінансового управління Миколаївської райдержадміністрації. В добровільному порядку повернути надмірно перераховані кошти на рахунок Ковалівської сільської ради відповідач відмовляється.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 2614грн. 70коп. зайво нарахованої заробітної плати та відпускних на користь бюджету Ковалівської сільської ради.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 2340 грн. 70 коп.

Відповідач позов не визнав, пояснив, що за його заявою у зв'язку зі станом здоров'я на підставі п.1 ч. 7 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішенням сесії 05 червня 2014 року його повноваження сільського голови Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області були припинені. На думку відповідача, оскільки його повноваження припинено у зв'язку із станом здоров'я, відповідно до ст. 22 Закону України «Про відпустки» отримані ним грошові кошти поверненню не підлягають.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2015 року позов Ковалівської сільської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області зайво нараховану заробітну плату та відпускні в розмірі 2340 грн. 70 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з 19 листопада 2013 року займав посаду сільського голови Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. За розпорядженням № 6-р-в від 04.03.2014р. йому була надана основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з 11 березня 2014 року по 09 квітня включно, в зв'язку з чим в березні 2014 року йому було виплачено 3932грн.32коп. відпускних, розрахованих за період роботи з 19.11.2013р. по 19.11.2014р.

Рішенням сесії Ковалівської сільської ради 05 червня 2014 року на підставі звернення ОСОБА_3 з особистою заявою про складення ним повноважень голови Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області його повноваження були достроково припинені на підставі п.1 ч. 7 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до приписів ст. 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Зазначені відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;

2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;

6) нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП України при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, виплачені йому кошти за невідроблені дні відпустки підлягають поверненню підприємству. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

За такого судом вірно встановлено, що відсутні обставини, з якими закон пов'язує випадки неповернення працівником підприємству виплачених йому коштів за невідроблені дні відпустки, а тому вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 цих коштів є обґрунтованими.

Разом з тим, враховуючи період перебування ОСОБА_3 на посаді голови Ковалівської сільської ради - з 19.11.2013р. по 05.06.2014р. - розмір зайво сплачених відповідачу коштів за невідпрацьовані ним дні відпустки, розрахований відповідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 100 від 08.02.1995р., становить 1792грн. Матеріали справи не містять належних, допустимих та переконливих доказів щодо розміру зайво сплачених відпускних, а тому висновок суду про те, що їх розмір становить 2061грн.44 коп., є помилковим.

Нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво сплачених коштів, крім випадків встановлених ст. 127 КЗпП України і ст. 1215 ЦК України.

Між тим, в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивачем не доведено ані розміру зайво сплаченої відповідачу заробітної плати, ані наявності передбачених ст. 127 КЗпП України і ст. 1215 ЦК України правових підстав для стягнення цих коштів з ОСОБА_3

За таких обставин колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача зайво сплаченої за травень 2014 року заробітної плати в розмірі 310грн.45коп..

З огляду на викладене, згідно п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в частині розміру стягнення з ОСОБА_3 зайво нарахованих і сплачених коштів підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення з 2340грн. 70коп. до 1792грн.00коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстави, з яких відповідач просив достроково припинити повноваження голови сільради, були пов'язані зі станом його здоров'я, а тому він не повинен повертати відпускні за невідпрацьовані дні відпустки - є необґрунтованими та пов'язані з помилковим тлумаченням апелянтом норм законодавства.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2015 року в частині розміру стягнення з ОСОБА_3 зайво нарахованих і сплачених коштів - змінити, зменшивши суму стягнення з 2340грн. 70коп. до 1792грн.00коп. (одна тисяча сімсот дев'яносто дві гривні).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді