Ухвала суду № 43873341, 23.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/112/15-ц 23.04.2015 23.04.2015 23.04.2015

Провадження № 22ц/784/1068/15 Суддя першої інстанції Квєтка І.А.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Романенко Ю.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

26 січня 2015 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 квітня 2011 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позивачу кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 100 000 грн. з встановленим лімітом на рахунку в розмірі 4400.0 грн., з використанням платіжної картки на умовах викладених у Тарифному пакеті Visa Класичний.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо повернення кредиту у нього утворилась заборгованість по тілу кредиту, яка станом на 6 листопада 2014 року склала 6076,01 грн.

Посилаючись на викладене позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 6076,01 грн.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку 1839 грн. 73 коп. заборгованості по тілу кредиту. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати заочне рішення суду, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України ( ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 16 квітня 2011 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 004-28010-160411 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки (а.с.3-4). Відповідно до умов договору Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 100 000 грн. з встановленим лімітом на рахунку в розмірі 4400.0 грн., з використанням платіжної картки на умовах викладених у Тарифному пакеті Visa Класичний.

Відповідно до п. 3.6 договору держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються в тарифах.

Згідно тарифів на обслуговування платіжних карток, затверджених рішенням Тарифного комітету акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», держатель зобов'язаний щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу. Обов'язковий мінімальний платіж складається з обов'язкового погашення тіла кредиту (5%), нарахованих процентів за кредит (тариф 1.6.1), плати за обслуговування (тариф 1.7), овердрафту, процентів за овердрафт (тариф 1.6.3), штрафу за прострочену заборгованість (тариф 3.1) та суми заборгованості минулих періодів(а.с.4 з/с).

При надходженні на рахунок коштів при наявності непогашеної кредитної заборгованості по рахунку, вони направляються на погашення заборгованості держателя у порядку п. 3.8 договору.

В грудні 2012 року у позичальника виникла заборгованість за вказаним договором на загальну суму 6076.01 грн., яка складалася з заборгованості по тілу кредиту - 1839.73 грн., по процентам за користування кредитними коштами - 2560.27 грн. та по комісії за послуги при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку - 1612.97 грн.

Оскільки місцевим судом встановлений факт укладання між Банком та ОСОБА_2 кредитного договору, а також факт належного виконання позивачем умов договору щодо надання кредитних коштів та неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Банку щодо повернення тіла кредиту у розмірі 1839.73 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що Банк безпідставно переніс заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та по комісії за послуги при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку до тіла кредиту, об'єднавши ці складові кредитної заборгованості в одну суму та при цьому збільшивши розмір заборгованості по тілу кредиту, з якого нараховуються проценти. Таке перенесення сум складової заборгованості за кредитним договором та об'єднання в одну складову тіла кредиту умовами кредитного договору не передбачено та протирічить Тарифам, що є обов'язковими до застосування до правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору, щодо формування складової обов'язкового платежу.

Доводи апеляційної скарги про те, що такі дії Банку передбачені п. 3.4 кредитного договору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки цей пункт передбачає договірне списання грошових коштів, які складають суми заборгованості (суми кредитів, нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій тощо), проте цим пунктом не передбачено об'єднання складових кредитної заборгованості в одну складову - тіло кредиту.

Часткове задоволення позовних вимог Банку щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, не позбавляє права позивача звернутися до суду з вимогами про стягнення інших сум складової заборгованості, зокрема заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та комісії за послуги при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження доказів, наданих сторонами, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка, а тому відсутні підстави для скасування ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, а заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти дня.

Головуючий Судді: