Ухвала суду № 43871616, 27.04.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/2102/14-к Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 11-кп/783/238/15 Доповідач:Тенюх В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого Тенюха В.П.

суддів: Волинця М.М., Ревера В.В.,

секретаря Мазур-Іванько Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року,

з участю прокурора Телепка В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

його адвоката Матвійчук Г.М,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнаний винним за те, що він, як роботодавець, всупереч укладеного між ним та ОСОБА_4 01.02.2012 року трудовим договором та вимог ст. 31, ч.2 ст.59, ст.107 Кодексу законів про працю, протягом трудових відносин в період з лютого 2012 року по червень 2013 року, залучав ОСОБА_4 до робіт, не передбачених договором, допускав до роботи протягом двох змін підряд: 9-10 травня 2012 року та 18-19 липня 2012 року, у святкові дні: 2 травня 2012 року та 24 серпня 2012 року, за що не проведено оплату праці за роботу у ці дні у подвійному розмірі, залучав до роботи у вихідні дні, замість передбаченого договором 8-ми годинного робочого дня, ОСОБА_2 встановив 12-ти годинний робочий день з 8 год. до 20 год., таким чином тривалість робочого тижня становила 48 год. Окрім цього, всупереч вимогам ст.96 КЗпП, ст.6 Закону України "Про оплату праці", протягом трудових відносин з лютого 2012 року по червень 2013 року виплачував ОСОБА_4 заробітну плату у розмірах мінімальної, як за просту некваліфіковану працю, та з порушенням вимог ч.4 ст.83 КЗпП їй не було надано відпустку і за таку, як невикористану, не виплачено грошову компенсацію.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного вироку з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі винного, просить його скасувати та постановити ухвалу про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

Заслухавши обвинуваченого та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, прокурора, який вважає її безпідставною, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, не підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами та є необґрунтованим.

Так, 01.02.2012 року був укладений трудовий договір між ОСОБА_2, як фізичною особою - підприємцем, та працівником ОСОБА_4, згідно якого вона зобов'язувалась виконувати обов'язки продавця продовольчих товарів.

Зокрема, із цього договору видно, що підприємець зобов'язується оплачувати працю працівника не менше законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

В акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю від 23.07.2013 року, яка проводилась Територіальною інспекцією запитань праці у Львівській області, зазначено про порушення роботодавцем умов договору, а саме всупереч п.2 цього договору він залучав ОСОБА_4 до робіт, не передбачених договором, зокрема до прибирання торгової площадки та підсобних приміщень магазину, всупереч п.4, п.5 договору замість 8-ми годинного робочого дня ОСОБА_2 встановив 12-ти годинний робочий день та залучав її до роботи у вихідні дні, а також виявлено порушення вимог КЗпП України, зокрема ст.ст. 31, ч.2 ст.59, ч.4 ст.83, 96, 107, які перелічені в обвинувальному акті.

В апеляційній інстанції ОСОБА_2 в своїх доводах стверджував, що умов укладеного договору не порушував, дванадцятигодинна тривалість робочого дня та робота у вихідні дні була визначена самими продавцями за їх проханням, оскільки це було пов'язано із труднощами переїзду із інших населених пунктів, вони самі погоджували між собою графік виходу на роботу, кожна з них самостійно прибирала за собою своє робоче місце, яке займало декілька квадратних метрів, двоє інших працівників ніяких претензій не пред'являли, ОСОБА_4 із заявою про відпустку до нього не зверталась.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КК України кримінальна відповідальність настає за грубе порушення угоди про працю, зокрема за грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Із змісту цієї диспозиції видно, що відповідальність за вказаною статтею настає тільки у випадку грубого порушення угоди про працю, а не за лише порушення законодавства про працю.

На переконання колегії, зазначені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_2 порушення, зокрема те, що він, всупереч ст. 31 КЗпП України та порушення п.2 трудового договору, з погрозами звільнення, протягом трудових відносин із лютого 2012 року по червень 2013 року залучав ОСОБА_4 до робіт, не передбачених договором, а саме до прибирання торгової площадки та підсобних приміщень магазину, всупереч вимог ст.96 КЗпП України, ст.6 Закону України "Про оплату праці", в частині незабезпечення розрахунку заробітної плати кваліфікованого працівника, протягом трудових відносин з лютого 2012 року по червень 2013 року виплачував заробітну плату у розмірах мінімальної заробітної плати як за просту некваліфіковану працю, всупереч вимог ч.2 ст.59 КЗпП України ОСОБА_4 була допущена до роботи протягом двох змін підряд: 9-10 травня 2012 року та 18-19 липня 2012 року, в порушення вимог ст.107 КЗпП України ОСОБА_4 була допущена до роботи у святкові дні 2 травня 2012 року та 24 серпня 2012 року, за що не проведено оплату праці за роботу у ці дні у подвійному розмірі, в порушення п.4 та п.5 трудового договору замість встановленого 8-годинного робочого дня ОСОБА_2 встановив 12-годинний робочий день в період з 08 год. по 20 год., таким чином тривалість тижня становила 48 год., протягом трудових відносин в період часу із лютого 2012 року по червень 2013 року залучав ОСОБА_4 до роботи у вихідні дні, всупереч вимог ч.4 ст.83 КЗпП України за період існування трудових відносин з лютого 2012 року по червень 2013 року ОСОБА_4 не було надано відпустку та за невідбуту відпустку не було виплачено грошову компенсацію, не можуть розцінюватися як грубі порушення згаданого трудового договору, а також, як грубі порушення законодавства про працю.

На підставі аналізу всіх представлених у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2, як службова особа підприємець, грубого порушення угоди про працю, шляхом обману та примусу до виконання роботи, не обумовленої угодою, не допустив, тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 КК України.

Отже, вирок місцевого суду є незаконним та необґрунтованим, який слід скасувати, кримінальне провадження закрити відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого задоволити частково.

Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року відносно ОСОБА_2 скасувати, кримінальне провадження відносно нього за ч.1 ст. 173 КК України закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

В.П.Тенюх М.М. Волинець В.В.Ревер