Рішення № 43867564, 18.03.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа 760/729/15-ц

2-1956/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2015 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

при секретарі - Глушко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві

справу за позовом Прокурора Солом»янського району м.Києва в інтересах ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Міський комерційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Солом»янського району м.Києва в інтересах ОСОБА_1 в січні 2015 р. звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу № 2630/29/154025 від 17.01.2014 р. в сумі 146539,23 грн. з яких 120000 грн. - сума вкладу, 11700 грн. - інфляційні витрати, 1795,07 грн. - 3 відсотки річних від простроченої суми, 13044,16 грн. - відсотки за фактичне користування коштами.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.01.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Міський комерційний банк» був укладений договір банківського вкладу № 2630/29/154025.

Згідно п.1.2 договору ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв для зберігання грошові кошти в сумі 120000 грн. на строк 120 днів зі сплатою 21,8% річних.

17.05.2014 р. закінчився строк дії договору та 22.05.2014 р. ОСОБА_1 звернулась з заявою до банку про повернення їй 120000 грн. банківського вкладу, проте вказані кошти відповідач не повернув.

Пунктом 4.3.2. договору передбачено, що вклад повертається відповідачем позивачу на його вимогу до закінчення строку вкладу.

Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідач в порушення умов договору не повернув банківський вклад після закінчення строку дії договору, а тому відповідно до умов договору зобов»язаний сплатити проценти за фактичне користування депозитними корштами за період з 22.05.2014 р. до 21.11.2014 р. в розмірі 13044,16 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних витрат за період з 22.05.2014 р. по 21.11.2014 р. становить 11700,0 грн., 3% річних становить 1795,07 грн.

Прокурор Солом»янського району м.Києва в інтересах ОСОБА_1 17.03.2015 р. подав заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем частково виплачено заборгованість в розмірі 120431,68 грн. та просив стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № 2630/29/154025 від 17.01.2014 р. в сумі 26107,55 грн., з яких: 11700 грн. - інфляційні витрати, 1795,07 грн. - 3 відсотки річних від простроченої суми, 12612,48 грн. - відсотки за фактичне користування коштами.

Представник прокуратури Солом»янського району м.Києва та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, надали заяви про розгляд справи у відсутність позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.01.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Міський комерційний банк» був укладений договір банківського вкладу № 2630/29/154025 на строк з 17.01.2014 р. до 17.05.2014 р.

Згідно п.1.2 договору ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв для зберігання грошові кошти в сумі 120000 грн. на строк 120 днів зі сплатою 21,8% річних.

Позивачем було внесено на депозитний рахунок 120000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3331 від 17.01.2014 р.

Відповідно до п.1.3 договору якщо вкладник не вимагає повернення суми вкладу в день закінчення строку дії договору, то договір уважається продовженим на новий термін на умовах, що діють на момент продовження. Якщо вкладник вимагає повернення суми вкладу після такого продовження, але до закінчення нового строку договору, перерахунок процентів здійснюється тільки за неповний строк зберігання вкладу.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ч.1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно частини першої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до п. 4.3.2. Банк зобов'язується на вимогу Вкладника повернути вклад та виплатити нараховані на суму складу проценти на умовах та в строки, що встановлені цим Договором.

В судовому засіданні встановлено, що вклад за договором 2630/29/154025 від 17.01.2014 р. після закінчення строку договору перераховано на рахунок з обліку вкладів на вимогу № 262010822402, що підтверджується листом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» від 12.06.2014 р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №732 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення № 124 про запровадження з 21.11.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК».

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 36 від 17.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» до 20.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» Чернявської Олени Степанівни до 20.03.2015 включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а даний закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Нормами ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 цього закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього ж закону, передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорам банківського рахунку вкладників.

Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантуються фондом.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач допустив неналежне виконання взятих зобов'язань перед позивачем, оскільки банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору - 17.05.2014 року в повному обсязі.

Відповідно до заяви на виплату переказу Фондом гарантування вкладів від 25.02.2015 р. позивачу виплачено 120431,68 грн.

Згідно ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України № 6-39 цс13 від 29.05.2013 року банк зобов`язаний повернути депозитні кошти з процентами у строк закінчення дії договору, якщо вкладник звернувся із заявою про повернення вкладу. У разі порушення грошових зобов'язань банк має сплатити вкладнику проценти по банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладником, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за період з 22.05.2014 р. по 21.11.2014 р. відсотків за фактичне користування депозитними коштами в сумі 12612,48 грн., інфляційних витрат в розмірі 11700,0 грн. та 3% річних в сумі 1795,07 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 261,07 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 625, 631, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Солом»янського району м.Києва в інтересах ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Міський комерційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м.Київ, вул. Солом»янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відсотки за користування депозитними коштами в сумі 12612,48 грн., інфляційні витрати 11700,0 грн., три відсотки річних 1795,07 грн., а всього стягнути 26107 (двадцять шість тисяч сто сім) грн. 55 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на користь держави судовий збір в сумі 261,07 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: С.І.Кушнір