Ухвала суду № 43865753, 29.04.2015, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3528/15-к

провадження № 1-кп/711/220/15

У Х В А Л А

29 квітня 2015 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

суддів: Клочка О.В., Шиповича В.В.,

при секретарі Буйновській А.П.,

за участі прокурора Сухомудренка В.В., захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси підготовче судове засідання по кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 146, ч.1 ст. 313, ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ст. 348 КК України, суд

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що на протязі червня-грудня 2014 року на території м. Черкаси він скоїв низку умисних, в тому числі тяжких та особливо тяжкий, злочинів.

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обовязковим.

Обвинувальний акт як важливий процесуальний документ досудового розслідування оформляє його результати, в ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного і юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Викладення фактичних обставин злочину умовно повинно складатись із двох частин: описовою й резолютивної.

В описовій частині зазначаються дані, що стали приводом і підставами початку досудового розслідування: обставини кримінальної події; місце час, способи, мотиви й наслідки скоєння кожним підозрюваним кримінального правопорушення, а також докази, які зібрані у провадженні, і відомості про потерпілого; показання підозрюваного по суті предявленої підозри; доводи, наведені ним на свій захист, результати їх перевірки; наявність обставин, що обтяжують або помякшують його покарання.

Резолютивна частина повинна логічно випливати з описової частини і відповідати їй. У цій частині викладається остаточне формулювання обвинувачення.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт вказаним вимогам не відповідає.

Так, в обвинувальному акті (а.п.14) йдеться про те, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншими особами незаконно заволодів транспортними засобами: 12.06.2014 р. потерпілого ОСОБА_6, 23.06.2014 р. потерпілої ОСОБА_7, 14.07.2014 р. потерпілого ОСОБА_8, а також 14.07.2014 р. заволодів транспортним засобом потерпілої ОСОБА_9

При цьому в обвинувальному акті по жодному епізоду не вказано способів незаконного заволодіння транспортними засобами, ролі кожного зі співучасників у скоєнні злочинів. По епізоду заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_9 взагалі не зазначено, що це заволодіння було незаконним, хоча кримінальна відповідальність за ст. 289 КК України настає саме за незаконне заволодіння транспортним засобом.

Крім того, ОСОБА_5 інкриміновано незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_3 з наступними формулюваннями: «застосовуючи фізичне насильства», «із застосуванням фізичного насильства","погрожуючи застосуванням насильства» (а.п. 15). При цьому в обвинувальному акті не вказано, в чому полягало застосування фізичного насильства та погрози застосування насильства.

По епізоду, кваліфікованому як злочин, передбачений ч.1 ст. 313 КК України, тобто незаконне придбання і зберігання обладнання, передбаченого для виготовлення психотропних речовин, зазначено, що ОСОБА_5 незаконно зберігав частину обладнання в орендованій квартирі та в автомобілі. Потім зазначається, що інша частина цього обладнання (два кулькових холодильники) вилучена в гаражі, але ОСОБА_5 не обвинувачується в тому, що він зберігав це обладнання саме в гаражі (а.п.15-16).

Також в обвинувальному акті йдеться про те, що ОСОБА_5 скоїв замах на вбивство працівника правоохоронного органу ОСОБА_4 у звязку з виконанням цим працівником службових обовязків (а.п.16).

В обвинувальному акті не зазначено які службові обовязки виконував потерпілий ОСОБА_4. Під виконанням службових обовязків працівником правоохоронного органу слід розуміти дії, повязані із провадженням дізнання, досудового розслідування, з охороною громадського порядку, навколишнього природного середовища, запобігання злочинам та іншим правопорушенням тощо.

Службові обовязки працівника правоохоронного органу це обовязки, передбачені відповідними законами і підзаконними актами, що регламентують правозастосовні та правоохоронні функції потерпілих.

Крім того, з обвинувального акта випливає, що ОСОБА_5 намагався здійснити постріл в потерпілого ОСОБА_4 з обрізу, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі (а.п.16). З цього незрозуміло, які обєктивні дії виконав ОСОБА_5 та що перешкодило йому досягти злочинних наслідків.

По всіх епізодах остаточне обвинувачення ОСОБА_5 не сформульоване, тому що в резолютивній частині обвинувального акта вказано, що ОСОБА_5 підозрюється, а не обвинувачується у скоєнні злочинів (а.п.14-17).

У всякому разі, не вдаючись до аналізу доказовості фактичних обставин подій, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 висунуте неконкретне обвинувачення, чим порушено його право на захист.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п.79). Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_5 та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність зі стадії підготовчого провадження відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України повернути обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, для усунення недоліків, які викладені в мотивувальній частині ухвали.

Вирішуючи питання про запобіжний захід обвинуваченому, суд враховує те, що йому обрано такий захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого продовжено до 30 квітня 2015 року.

Суд вважає, що на теперішній час існує ризик, передбачений п.п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_5 раніше судимий за скоєння особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, підозрюється у скоєнні умисних тяжких та особливо тяжкого злочинів, в тому числі й із застосуванням насильства, переховувався від органу досудового розслідування, внаслідок чого оголошувався його розшук. У звязку із викладеним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити до двох місяців. Продовження тримання під вартою виправдовується наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).

Доводи захисників про тяжкий стан здоровя обвинуваченого не приймаються, тому що суду не надано жодних даних про наявність захворювання ОСОБА_5.

Суд також вважає, що залучення нових захисників, які не встигли ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, не перешкоджає розгляду питань, передбачених ст.ст. 314 та 331 КПК України, тому що згідно з ч.2 ст. 317 КПК України суд повинен забезпечити можливість учасникам судового провадження ознайомитись з матеріалами кримінального провадження після призначення справи до розгляду.

Керуючись ст. ст. 314, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Повернути обвинувальний акт за звинуваченням ОСОБА_5 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 146, ч.1 ст. 313, ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ст. 348 КК України, прокурору Черкаської області як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до 29 червня 2015 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору, направити до Черкаського слідчого ізолятора.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо ухвала не буде скасована.

Ухвала в частині повернення обвинувального акта може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня отримання її копії.

Головуючий:

ОСОБА_10